[Ред.]Історія написання

Головні ідеї та мотиви твору вже присутні в романі «Жан Сантей» (1896–1899) та в незакінченій збірці есеїв «Проти Сент-Бева» (1908–1909). Систематично працювати над романом Пруст почав з 1909 року^[1]. 1911 року частина рукопису вже була передрукована, його початкова назва: «Мінливість серця. Втрачений час. Перша частина» (фр. Les Intermittence du coeur. Le Temps perdu. Première partie). 1912 року Пруст безуспішно пропонував рукопис у видавництві «Фаскель». Потім видавництво«Нувель Ревю Франсез» в особі Андре Жіда також забракувало рукопис. Ще одна відмова спідкала Пруста у видавництві Оллендорфф, аж поки видавництво Ґрассе не погодилося на публікацію роману. Водночас Пруст оголосив назву другої й останньої частини роману: «Віднайдений час» (фр. Le Temps retrouvé).

У листопаді 1913 року вийшов перший роман епопеї «На Сваннову сторону» (фр. Du côté de chez Swann), опублікований на власний кошт у видавництві «Ґрассе». Проте на вимогу видавця роман було надруковано лише в скороченому варіанті: Пруст змушений був вилучити майже 200-сторінковий уривок, який він пізніше включив до другого тому. Роман холодно зустріли читачі та критики. 1914 року Пруст здав до набору другу частину, яка спочатку називалася «Ґермантська сторона», та оголосив про третю частину «Віднайдений час». Проте Перша світова війна та особисті проблеми Пруста (насамперед зі своїм другом і секретарем Агостінеллі) змінили всі плани. Під час війни Пруст значно розширив свій твір.

На вимогу «Нувель Ревю Франсез» Пруст «по-дружньому» залишив Ґрассе й перейшов до Ґаллімара. 1917 року в «Нувель Ревю Франсез» вийшло нове видання «Сванна». Друга частина роману «У затінку дівчат-квіток» (фр. À l'ombre des jeunes filles en fleurs) була опублікована 1919 року й нарешті принесла Прустові визнання: у грудні того ж року він був удостоєний премії братів Гонкурів.

1920 року з'являється третя частина «Ґермантська сторона I», 1921 року — «Ґермантська сторона II» — «Содом і Гоморра I», а в червні 1922 року — «Содом і Гоморра II» в трьох томах. У листі до Ґастона Ґаллімара Пруст зауважив, що ця частина роману може розростися ще на п'ять-шість томів. Проте 18 листопада 1922 року Пруст помирає, виснажений тривалою хворобою.

Напередодні смерті Пруст передав видавництву виправлений машинопис «Полонянки». Він також устиг підготувати ще не правлений машинопис роману «Альбертина зникає». Окрім того серед паперів Пруста було знайдено рукопис останньої частини епопеї в шести зошитах, що завершується словом «кінець». Щоправда, цей рукопис не мав заголовку «Віднайдений час», але те, що остання частина роману називатиметься саме так, Пруст оголосив ще 1913 року. Таким чином на момент смерті Пруста роман був загалом завершений. Велику роботу з впорядкування й редагування рукописів Марселя Пруста провів його брат Робер.

[Ред.]Структура

Роман складається з семи частин:

• На Сваннову сторону (Du côté de chez Swann, 1913)

• У затінку дівчат-квіток (À l'ombre des jeunes filles en fleurs, 1919) — Гонкурівська премія

• Ґермантська сторона (Le Côté de Guermantes, 1921/22)

• Содом і Гоморра (Sodome et Gomorrhe, 1921/22)

• Полонянка (La Prisonnière, 1923)

• Альбертина зникає (Albertine disparue, 1925)

• Віднайдений час (Temps retrouvé, 1927)