Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
менеджмент предприятия 1.doc
Скачиваний:
11
Добавлен:
07.11.2018
Размер:
1 Мб
Скачать
☆

Розділ 4. Організація і технологія процесу управління підприємством Тема 4.1. Процес управління підприємством

Управління будь-якою соціально-економічною системою передбачає цілеспрямований вплив суб’єкта управління на виробничо-господарську діяльність об’єкта управління для забезпечення оптимального функціонування і розвитку останнього, створення нормальних умов праці та задоволення соціальних потреб працівників підприємства. Все це зумовлює потребу втручання у хід господарського процесу, тобто прийняття і реалізації управлінського рішення з приводу виникнення ситуації, що характеризується певними кількісними та якісними параметрами.

Управлінське рішення – це сукупний результат творчого процесу суб’єкта та дій об’єкта управління з вирішення конкретної ситуації, що виникла у зв’язку з функціонуванням підприємства.

Зміст управлінського рішення можна розкрити у його функціях, які воно виконує у загальній системі управління виробничо-господарською діяльністю підприємства.

Психологічні особливості управлінських рішень найбільш яскраво проявляються у процесі особистих контактів керівників (менеджерів) з підлеглими, видачі розпоряджень, мотивації і стимулюванні праці та контролю за діями співробітників.

У практиці менеджменту виділяють наступні етапи прийняття управлінських рішень:

  • –     оцінка проблемної ситуації;

  • –     постановка мети; розробка можливих альтернатив вирішення проблеми; вибір оптимального рішення;

  • –     організація і контроль виконання прийнятого рішення.

Процес розробки і прийняття управлінських рішень носить циклічний характер, а основним елементом цього процесу є проблема, тобто невідповідність фактичного стану об’єкту управління бажаному або заданому, встановленій цілі або бажаному результату.

У практиці менеджменту і здійснення підприємницької діяльності виділяють наступну класифікацію управлінських рішень.

Залежно від масштабу здійснення: глобальні (загальні) та локальні.

Залежно від характеру цілей: перспективні, поточні та оперативні.

Залежно від рівня, на якому приймаються рішення: народногосподарські та внутрішньовиробничі.

Залежно від характеру питань, поставлених у рішенні (за змістом рішень): економічні, технічні, соціальні та організаційні.

За ступенем новизни: стандартні та творчі.

Залежно від ситуацій, в яких приймаються рішення: інтуїтивні, аналогові, автоматичні, помірковані, раціональні.

За суб’єктом прийняття рішень: індивідуальні та колективні.

Залежно від діапазону процесу прийняття рішень: операційні та стратегічні.

Залежно від терміну у процесі прийняття рішень: дослідницькі та кризово-інтуїтивні.

Залежно від міри (ступеню) передбачуваності: рішення по вибору можливостей та проблемно-вирішуючі.

За джерелами виникнення: ініціативні та зовнішні.

За способом доведення: усні, письмові.

За ступенем ризику: обумовлені, імовірні, невизначені.

Залежно від методів обґрунтування рішень: кількісні, евристичні (ініціативні, творчі).

За цільовою направленістю: одноцільові, багатоцільові.

За періодом дії: довгострокові, середньострокові, оперативні.

Залежно від розробленої програми дій: запрограмовані та незапрограмовані.

Управлінський цикл – це система певних методів, правил, принципів та механізмів ефективної реалізації управлінських рішень, що повторюються у процесі виробничо-господарської діяльності соціально-економічних систем (підприємств). Тобто управлінський цикл – це сукупність певних стадій, етапів, фаз і операцій, що дозволяють керівникові приймати управлінські рішення, а, отже, здійснювати процес управління підприємством.

Складовими частинами управлінського циклу є стадії і етапи прийняття управлінських рішень.

Таким чином, для того, щоб здійснювати якісне прийняття управлінських рішень та ефективно управляти власним підприємством кожному сучасному керівникові потрібно вміти раціонально використовувати всі наявні принципи, методи, прийоми та механізми, що були розроблені наукою управління.

Виробничий процес – це сукупність взаємопов’язаних дій людей, засобів праці та природи, які потрібні для виготовлення продукції.

Основними елементами виробничого процесу є процес праці як свідома діяльність людини, предмети та засоби праці. Це ресурсні складові виробничого процесу, які потребують певної витрати коштів. Поряд з цим у багатьох виробництвах використовуються природні процеси (біологічні, хімічні процеси в аграрних та аграрно-промислових виробництвах, сушіння, охолоджування деталей після термічної обробки тощо). Природні процеси потребують витрат часу, а ресурси витрачаються тільки в разі їхньої штучної інтенсифікації.

Виробничі процеси можна класифікувати за наступними ознаками:

  • –     за призначенням: основні, допоміжні та обслуговуючі;

  • –     за перебігом у часі (за часовим інтервалом): дискретні (періодичні, перервні) та безперервні;

  • –     за ступенем автоматизації: ручні, механізовані, автоматизовані та автоматичні.

Операція – це закінчена частина виробничого процесу, яка виконується на одному робочому місці, над тим самим предметом праці без переналагоджування устаткування. З усіх операцій спеціально виділяють технологічні, сукупність яких утворює технологічний процес.

Виробничий процес та окремі його операції мають бути раціонально організовані в просторі і часі. Для цього на кожному підприємстві під час проектування та організації виробничого процесу необхідно дотримуватися наступних принципів: принцип спеціалізації, уніфікація, принцип пропорційності, принцип паралельності, принцип прямоточності, принцип безперервності, принцип ритмічності, принцип автоматичності, принцип гнучкості.

Особливості діяльності підприємства, специфіка конкретних технічних і організаційних рішень істотно залежить від типу виробництва.

Тип виробництва – це класифікаційна категорія виробництва, яка враховує такі його властивості, як широта номенклатури, регулярність, стабільність і обсяг випуску продукції.

Розрізняють три типи виробництва: одиничне, серійне та масове.

Тип виробництва істотно впливає на його організаційно-технічну побудову і ефективність функціонування підприємства. Від типу виробництва залежить виробнича структура підприємства і його підрозділів, вибір технологічних процесів, устаткування і оснащення, методів організації виробництва та управління.

Організація виробничого процесу в часі характеризується способами поєднання операцій технологічного процесу, структурою та тривалістю виробничого циклу.

Виробничий цикл – це інтервал від початку до закінчення процесу виготовлення продукції, тобто час, протягом якого запущені у виробництво предмети праці перетворюються на готову продукцію.

Виробничий цикл складається безпосередньо з виробничого часу (часу виготовлення продукції) і часу перерв. Час перерв включає перерви у робочий час (коли підприємство працює) і неробочий час, який визначається режимом роботи (вихідні, святкові дні, перерви між робочими змінами).

Конкретна структура виробничого циклу залежить від особливостей продукції, технологічних процесів її виготовлення, типу виробництва тощо. У безперервних виробництвах (хімічному, металургійному і т.п.) найбільшу частку у виробничому циклі займає час виробництва. У дискретних виробництвах істотну частку виробничого циклу становлять перерви. Особливо тривалими є перерви в одиничному виробництві, меншими – у серійному, мінімальними – у масовому.

Існують три способи поєднання операцій (передачі предметів) технологічного процесу: послідовний, паралельний, паралельно-послідовний (змішаний).

Виробничий процес здійснюється в часі і просторі.

Виділяють два методи організації виробництва: непотоковий і потоковий.

Основною структурною ланкою потокового виробництва є потокова лінія – це технологічно та організаційно відокремлена група робочих місць, яка виготовляє один або кілька подібних типорозмірів виробів.

Таким чином, створення гнучких автоматизованих систем і автоматичних потокових ліній – це стратегічний напрям розвитку технології та організації виробництва.

Література: 9, С. 62 -133; 12, С. 331-360; 14, С. 17-19;15, С. 193; 25, С. 205-216, 28, С. 476-482; 41, С. 565-593; 46, С. 60-109; 50, С. 256-268; 66, С. 296-312.