3. Оформлення і порядок захисту курсової роботи

Оптимальний обсяг роботи 35-40 сторінок друкованого тексту, виконаного на одній стороні окремих пронумерованих аркушів паперу у відповідності до стандарту на виконання документів з використанням друкуючих та графічних пристроїв приводу ПЕОМ.

Робота оформлюється на аркушах формату А4 (210-297 мм) через 1,5 інтервали, розмір шрифту 14, шрифт “Times New Roman”. Розмір поля: верхнє, нижнє та ліве – 20 мм, праве – 10 мм.

Порядок розміщення структурних елементів роботи наступний: перша сторінка – титульний аркуш (Додаток Б). Після титульного аркушу – План затверджений науковим керівником роботи (Додаток В), Зміст роботи (Додаток Г), в якому вказуються сторінки: Вступ, потім основний текст (Розділ 1, Розділ 2, Розділ 3, Висновки, Рекомендації), перелік літератури і додатки.

Структурні елементи “ЗМІСТ”, “ВСТУП”, “ВИСНОВКИ”, “РЕКОМЕНДАЦІЇ”, “ПЕРЕЛІК ЛІТЕРАТУРИ” не нумерують, а їх найменування є заголовком структурного елементу.

Розділи та підрозділи мають заголовки. Заголовки структурних елементів та розділів необхідно розміщувати на середині рядка та друкувати прописними літерами без крапки в кінці. Заголовки підрозділів необхідно починати з абзацу (5 знаків) та друкувати звичайними літерами, починаючи з прописної. Відстань між заголовками та наступним або попереднім текстом має бути не менше двох рядків. Не можна розміщувати заголовок в нижній частині сторінки, якщо після нього залишається тільки один рядок тексту.

Розділи та підрозділи нумеруються арабськими цифрами. Номер підрозділу складається з номера розділу та порядкового номеру підрозділу, розділених крапкою, наприклад 1.1, 1.2 і т.д. У назвах Розділу ІІ, Розділу ІІІ, їхніх підрозділів, рисунків та таблиць повинна бути назва підприємства, яке є об’єктом дослідження.

Сторінки роботи нумеруються арабськими цифрами в правому верхньому кутку сторінок, із збереженням наскрізної нумерації всього тексту. Титульний аркуш теж включають до нумерації, але номер сторінки не ставлять.

Ілюстрації необхідно розміщувати безпосередньо після тексту, в якому вони згадуються вперше, або на наступній сторінці. На всі ілюстрації повинні бути посилання в роботі. Ілюстрації нумеруються арабськими цифрами в межах розділу та називаються “Рисунок”, що разом з назвою ілюстрації (у разі необхідності) розміщується під рисунком, наприклад, “Рисунок 3.2.........”.

Цифровий матеріал оформлюють у вигляді таблиць. Таблицю слід розміщувати безпосередньо після тексту, в якому вона згадується вперше, або на наступній сторінці. На всі таблиці мають бути посилання в тексті і нумеруються вони аналогічно ілюстраціям. Слово “Таблиця” розміщують зліва над таблицею, після чого йде її назва.

Формули та рівняння наводять безпосередньо після тексту, в якому вони згадуються, посередині рядка, з полями зверху та знизу не менше одного рядка.

Номер формули або рівняння складається з номера розділу і порядкового номера, розділених крапкою. Номер проставляється в круглих дужках на рівні формули в крайньому правому положенні на рядку. Пояснення символів та числових коефіцієнтів формул слід наводити безпосередньо під формулою, в тій самій послідовності, в якій вони наведені в формулі. Перший рядок пояснень починають з абзацу словом “де” без двокрапки. Пояснення кожного символу необхідно починати з нового рядка.

Посилання у тексті на бібліографічні джерела слід подавати, вказуючи порядковий номер за списком літератури, взятий у квадратні дужки, наприклад [5].

У разі потреби посилаються на стандарти, технічні умови, інструкції та інші подібні документи, на документ у цілому або на його розділи, вказуючи позначення і найменування документа, номера і назви розділу. Посилання на джерела документальної інформації дається не лише на порядковий номер, а й на конкретні сторінки, наприклад [16, С. 45-47]. Цього правила необхідно додержуватися у всіх випадках запозичення чужого тексту, цифрових даних та ін., а також використання цитат із творів інших авторів.

Бібліографічний опис літературних джерел, використаних у курсовій роботі – ПЕРЕЛІК ЛІТЕРАТУРИ, наводиться лише з включенням обов’язкових елементів. Опис літературних джерел починається з прізвища автора у називному відмінку. Після прізвища автора вказують його ініціали, назву книги, місце видання, видавництво, рік видання, кількість сторінок.

У заголовку бібліографічного опису дані про колективного автора подають в офіційній формі, в називному відмінку. У заголовку опису публікацій вищих органів державної влади та управління перед їх найменуванням указується назва країни, наприклад: Україна, Верховна Рада, Кабінет Міністрів.

Назву місця видання наводять повністю у називному відмінку, за винятком назви міста (Київ – К.:), перед назвою міста ставиться тире, а потім крапка і двокрапка.

Приклад.

Салчук В. К. Аналіз господарської діяльності сільськогосподар­ських підприємств: Підручник. – К.: Урожай, 1995. – 328 с.

Бібліографічний опис спеціальних видів нормативно-технічних документів (норми і нормативи, патенти, типові проекти, креслення, каталоги обладнання), а також звітів про науково-дослідні роботи, неопублікованих перекладів науково-технічної літератури, в списках літератури використаних у наукових дослідженнях, аналогічний опису книг.

Бібліографічний опис на статті, опубліковані у серіальних виданнях наводять у такому порядку: автор, заголовок, джерело публікації, рік видання (число і місяць для газет), номер, випуск, том (для журналів та видань, що продовжуються), сторінки, на яких надрукована стаття (крім газет обсягом сторінок шість і менше).

Приклад.

Мазур В. Пріоритети промислової політики // Урядовий кур’єр. – 1995. – 5 грудня.

Штрадт Б., Петрах О. Контролінг у реалізації інформаційної функції // Бухгалтерський облік і аудит. – 1995. – № 7. – С. 35-39.

Додатки потрібно розміщувати у порядку появи посилань на них у тексті. Кожний додаток має починатися з нової сторінки. Додатки позначають посередині рядка прописними літерами (А, Б, В....). Далі симетрично тексту друкується заголовок Додатка. Коли літер алфавіту не вистачає для нумерації додатків (згідно з вимогами стандарту літери Є, З, І, Ї, Й, О, Ч, Ь не використовуються), пропонується використовувати загальноприйняту систему: за додатком Я йдуть додатки АА, АБ, АВ і т.д. Додатки повинні мати спільну з рештою роботи наскрізну нумерацію сторінок.

Якщо додаток являє собою документ, який має самостійне значення і оформлюється згідно з вимогами до документа даного виду, то перед його копією вкладають аркуш, на якому посередині друкують “ДОДАТОК....” та його найменування. Сторінки копії документа нумерують, продовжуючи наскрізну нумерацію сторінок роботи, незважаючи на власну нумерацію сторінок документа.

Робота повинна бути підшита і мати тверду обкладинку або розміщена у папку.

По закінченню курсову роботу здають на кафедру, де вона підлягає рецензуванню. У рецензії на курсову роботу вказують її переваги і недоліки, виставляється попередня оцінка і даються рекомендації щодо її доопрацювання та представлення на захист.

Рецензія на курсову роботу направляється студенту. Якщо рецензія негативна, робота повертається на доробку. Усунувши вказані в рецензії недоліки, студент зобов’язаний знову подати роботу на кафедру, з попередньою рецензією.

До захисту допускається тільки робота, яка повністю відповідає вимогам, що висувається до курсових робіт.

Захист курсових робіт проходить згідно з графіком на засіданні комісії, яка призначається завідуючим кафедрою.

Студенту надається 5-10 хв. часу, протягом якого він повинен розкрити головну ідею і зміст роботи, а потім дати відповіді на запитання.

Після захисту виставляється остаточна оцінка з курсової роботи, з урахуванням якості її виконання, виступу і відповідей на запитання.