6.3. Класифікація рахунків за призначенням і структурою

За призначенням і структурою рахунки бухгалтерського обліку групуються залежно від їх обліково-технічних якостей, тобто як саме обліковуються ті або інші засоби, їх джерела та господарські процеси на рахунках, що відображається на дебеті, кредиті рахунка, що характеризує залишок відповідного рахунка. Таке групування дозволяє визначити порядок обліку господарських операцій на рахунках, забезпечує чітку уяву про показники діяльності підприємства.

Рахунки бухгалтерського обліку за призначенням і структу­рою поділяються на такі групи: рахунки основні, регулюючі, операційні, фінансово-результатні і забалансові.

6.3.1. Рахунки основні

Основні рахунки у бухгалтерському обліку використовуються для контролю за наявністю і змінами господарських засобів та джерел їх утворення. Вони називаються основними тому, що об'єкти, які на них обліковуються, тобто господарські засоби та їх джерела, є основою господарської діяльності, і в своїй су­купності характеризують майнове становище підприємства. Ці рахунки за своїми показниками (залишками) служать основою для складання бухгалтерського балансу. Основні рахунки поділя­ються на: матеріальні, грошові власного капіталу і розрахункові.

Матеріальні рахунки призначені для обліку наявності і руху (надходження, використання) матеріальних ресурсів підприєм­ства. До них належать рахунки: "Основні засоби", "Немате ріальні активи", "Виробничі запаси", "Малоцінні і швидкозношу вані предмети", "Готова продукція", "Товари" та ін.

Спільним для цієї групи рахунків є те, що всі вони — активні. Сальдо, мають тільки дебетове, яке показує наявність (залишок) даного виду матеріальних цінностей на звітну дату. Обороти по дебету цих рахунків показують надходження (збільшення) матеріальних ресурсів, а обороти по кредиту — їх зменшення.

Схема матеріального рахунка

Облік матеріальних цінностей на аналітичних рахунках здійснюється не тільки у грошовому, а й у натуральних вимір­никах. Облік матеріальних цінностей (надходження, видаток) по дебету і кредиту рахунків відображають в однаковій оцінці, що забезпечує реальність показників обліку і контроль за збе­реженням цінностей, які обліковуються на цих рахунках.

Рахунки грошових коштів призначені для обліку і контролю за наявністю і рухом грошових коштів та грошових документів підприємства. До них належать рахунки: "Каса", "Рахунки в банках", "Інші кошти".

Будова рахунків грошових коштів подібна до будови мате­ріальних рахунків: рахунки — активні, сальдо мають тільки де­бетове; оборот по дебету показує збільшення грошових коштів, оборот по кредиту — їх зменшення.

Схема рахунка грошових коштів

Залишок матеріальних цінностей або грошових коштів, що показані в обліку на тому або іншому рахунку, можна завжди перевірити за допомогою інвентаризації.

Рахунки власного капіталу призначені для обліку джерел власних господарських засобів (активів). Вони показують фор­ми їх створення і цільове призначення, а також зміни в процесі діяльності. До цієї групи належать рахунки: "Статутний капі­тал", "Пайовий капітал", "Додатковий капітал", "Резервний капітал", "Цільове фінансування і цільові надходження" та ін. Всі зазначені рахунки — пасивні. Кредитове сальдо цих ра­хунків показує наявність відповідних джерел засобів; оборот по кредиту — виникнення або збільшення джерел, а оборот по де­бету —їх зменшення.

108

Схема рахунка власного капіталу

Облік господарських операцій на рахунках власного капі­талу здійснюється тільки у грошовому вимірнику. Аналітичний облік джерел засобів ведуть за формами їх створення і цільо­вим призначенням.

Розрахункові рахунки призначені для обліку і контролю за розрахунковими відносинами даного підприємства з іншими підприємствами, організаціями та особами. На цих рахунках відображається заборгованість, що виникає у процесі госпо­дарської діяльності підприємства, а також зміни цієї заборгова­ності. Оскільки заборгованість може бути як на користь даного підприємства (дебіторська), так і на користь інших підпри­ємств, організацій та осіб (кредиторська), то розрахункові ра­хунки поділяються на: активні, пасивні і активно-пасивні.

Активні розрахункові рахунки призначені для обліку дебі­торської заборгованості і розрахунків по ній (тобто для обліку заборгованості інших підприємств, організацій і осіб даному підприємству). До таких рахунків належать: "Розрахунки з по­купцями і замовниками", "Довгострокова дебіторська заборго­ваність", "Розрахунки з різними дебіторами", "Векселі одер­жані" та ін.

Активні розрахункові рахунки хмають дебетове сальдо, яке показує залишок дебіторської заборгованості на звітну дату; збільшення цієї заборгованості відображається на дебеті, а зменшення — на кредиті рахунка.

Схема активного розрахункового рахунка

В аналітичному обліку активні розрахункові рахунки деталі­зуються по кожному окремому дебітору (підприємству, органі­зації, особі).

Пасивні розрахункові рахунки призначені для обліку розра­хункових відносин з кредиторами, тобто за зобов'язаннями да­ного підприємства перед іншими підприємствами, організація­ми та особами. До них належать рахунки: "Розрахунки з постачальниками і підрядчиками", "Розрахунки по оплаті

109

праці", "Розрахунки по страхуванню", "Короткострокові пози­ки", "Довгострокові позики", "Векселі видані" та ін.

Кредитове сальдо зазначених рахунків показує залишок кре­диторської заборгованості на звітну дату, збільшення цієї за­боргованості відображається на кредиті, а зменшення — на дебеті рахунка.

Схема пасивного розрахункового рахунка

В аналітичному обліку пасивні розрахункові рахунки деталі­зуються по кожному окремому кредитору.

Активно-пасивні розрахункові рахунки призначені для обліку розрахунків з таким підприємством, організаціями та особами, характер заборгованості яких змінюється, тобто стосовно дано­го підприємства вони можуть виступати то як дебітори, то як кредитори. До них належать рахунки: "Розрахунки за податка­ми і платежами", "Розрахунки по інших операціях" та ін.

Обороти по дебету і кредиту таких синтетичних активно-па­сивних рахунків відображають розрахункові операції різного змісту: дебет в одних випадках показує збільшення дебіторської заборгованості, в інших — зменшення кредиторської заборго­ваності; кредит рахунка, навпаки, — збільшення кредиторської і зменшення дебіторської заборгованості. Тому для відображен­ня справжнього становища розрахункових відносин сальдо на активно-пасивних рахунках показують розгорнуто: залишок дебіторської заборгованості записують на дебеті рахунка, кре­диторської заборгованості — на кредиті. Це сальдо можна одержати тільки за допомогою аналітичних рахунків, що відкриваються до відповідного синтетичного активно-пасивно­го розрахункового рахунка.

Окремі аналітичні рахунки, що відкриваються для обліку розрахунків з кожним дебітором і кредитором, можуть мати дебетове або кредитове сальдо. Оскільки із залишків окремих аналітичних рахунків складається залишок синтетичного ра­хунка, то активно-пасивні розрахункові рахунки мають одно-

110

часно дебетове і кредитове сальдо. Це сальдо можна одержати за допомогою оборотної відомості по аналітичних рахунках, які ведуться до відповідного синтетичного рахунка.

Схема активно-пасивного розрахункового рахунка

У практиці бухгалтерського обліку активно-пасивними роз­рахунковими рахунками користуються порівняно рідко — тільки для обліку розрахунків з такими підприємствами й орга­нізаціями, характер заборгованості яких безперервно зміню­ється, через що їх незручно обліковувати на різних рахунках — активному і пасивному. В усіх інших випадках для досягнення ясності в обліку розрахунків з дебіторами і кредиторами корис­туються активними або пасивними рахунками.