6 Запаси та категорії корисних копалин та природо-ресурсний потенціал.

Запаси корисних копалин - це кількість мінеральної сировини, яка виявлена за допомогою геологічної розвідки. Їх розділяють на дві категорій - балансові і забалансові. До балансових належать ті, які відповідають промисловим кондиціям і їх економічно доцільно використовувати. До забалансових - запаси, що унаслідок низького змісту корисних компонентів або складної технології видобутку і переробки поки що недоцільно використовувати.

Усі запаси корисних копалин у залежності від ступеня развіданості родовищ, якості сировини і гірничотехнічних умов розробки розділяють ще на категорії А, В, C₁ і С₂.

До категорії А відносять найбільш досліджені копалини, умови залягання яких, форма і будівля рудних тіл цілком вивчені, виявлені природні типи і промислові сорти сировини, виділені й оконтурені безрудні і некондиційні ділянки усередині рудного тіла, цілком досліджені якість, технологічні властивості й інженерно-геологічні умови видобутку сировини.

Для категорії В ці характеристики майже збігаються, за винятком того, що тут не визначено просторове положення кожного типу і контури безрудних і некондиційних ділянок усередині рудного тіла.

До категорії C₁ відносяться запаси, про які відомо: умови залягання, форма і будівля тіл корисних копалин, їхні природні типи, промислові сорти, якість, технологічні властивості й умови проведення гірничоексплуатаційних робіт.

До категорії С₂ відносяться попередньо оцінені запаси корисних копалин.

Промислові запаси викопних ресурсів визначаються як сума запасів по категоріях А+В+ C₁ без утрат, що обов'язкові під час добування мінеральної сировини.

Дуже важливою проблемою освоєння природних ресурсів є їхня комплексна оцінка, що включає: визначення запасів і їхнього якісного складу; вивчення умов експлуатації і можливості комплексного використання різних видів ресурсів; облік освоєння території, на якій вони знаходяться.

Дотепер не розроблені єдині підходи і критерії оцінки природних ресурсів, але загальноприйнято, що оцінка повинна бути насамперед економічною, тобто виражатися у вартісних (грошових) показниках. Це дає можливість не тільки оцінити окремі види природних ресурсів, але й обчислити сумарний природно-ресурсний потенціал території, під яким розуміється сукупна продуктивність природних ресурсів території як засобів виробництва і предметів споживання, що виражається їх споживчою вартістю.

У структурі природних ресурсів України провідна роль належить земельним і агрокліматичним ресурсам, значні також запаси корисних копалин, водних і лісових ресурсів. Ще дуже мало використовуються і не одержали належної оцінки рекреаційні ресурси.

7. Структура та аналіз природних ресурсів України

Мінеральні ресурси поділяються на рудні, нерудні та паливно-енергетичні.

Рудні корисні копалини. Багата Україна рудними корисними копалинами, насамперед рудами чорних металів. На території України сконцентровано до 20 % світових ресурсів марганцевих руд (у тому числі майже 50 % багатих руд) і понад 5 % запасів залізних руд. З легованих металів в Україні маються порівняно невеликі родовища і рудопрояви нікелю, титану і хрому. В достатній кількості добуваються ртутні руди. Розвідані запаси руд кольорових металів не можуть забезпечити потреби економіки України, тому вже найближчим часом цю проблему необхідно вирішувати шляхом імпорту кольорових металів або їхніх руд або проведенням докладної розвідки власних, хоча і бідних, але переважно комплексних руд Донецького кряжа, Закарпаття, Українського кристалічного щита. Нерудні корисні копалини. Територія України в цілому багата нерудними корисними копалинами, зокрема, ресурсами будівельних матеріалів і в значній мірі - покладами гірничо-хімічної сировини. Родовища самородної сірки в Передкарпаття (Новий Роздол, Яворів) не тільки забезпечують потреби України, але і дозволяють експортувати сірку, хоча з погляду екологічної безпеки України варто значно зменшити масштаби її видобутку. Україна має практично необмежені запаси кухонної солі. Родовища флюсових вапняків і доломітів знаходяться поблизу основних центрів чорної металургії України, переважно в Донецькій області, Криму і Наддніпрянщині і цілком задовольняють потреби господарства країни. Значні поклади графіту дозволяють задовольняти потреби електротехнічної, хімічної, металургійної, олівцевої промисловості України й експортувати високоякісну сировину в багато країн світу. Як цементну сировину використовують карбонатні породи (вапняки, крейда, мергелі), гіпси і глини, що зустрічаються практично на всій території України. Глини, суглинки, глинисті сланці і мергелі, придатні для виробництва цегли і черепиці, поширені практично на всій території України, за винятком гірських районів Карпат і Криму. Крім сировини, що переважно вимагає попередньої обробки, в Україні маються дуже багаті поклади будівельного каменю. Паливні ресурси. У цілому значні запаси паливних ресурсів характеризуються різкою перевагою в їхній структурі твердих видів палива (кам'яного вугілля, горючих сланців і торфу) і дефіцитом рідких і газоподібних вуглеводнів. Відсутність достатньої кількості нафти і природного газу створює значні труднощі у розвитку економіки. Поклади горючих вуглеводнів прив’язані до Дніпровсько-Донецької, Карпатської і Причорноморсько-Кримської нафтогазоносної провінцій. Як ресурси низькосортного палива або сировина для виробництва нафтопродуктів можуть розглядатися горючі сланці. . Сланці могли б стати значним джерелом нафтопродуктів, але при цьому необхідно вирішити проблеми їхнього комплексного використання і збереження мальовничих ландшафтів Карпат.