Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
іспит з РЕ.doc
Скачиваний:
7
Добавлен:
23.04.2019
Размер:
370 Кб
Скачать
☆

5. Природні ресурси та їх класифікація

Природні ресурси - це всі ті елементи, властивості або результати функціонування природних систем, що використовуються або можуть бути використані в майбутньому для одержання сировини, палива, енергії або продовольства і т.п. У зв'язку з розвитком науки і техніки усе більше природних умов одержують економічну оцінку і переходять у розряд природних ресурсів.

Таке розуміння природних ресурсів дає можливість здійснювати їхню класифікацію як по місцю в природних системах, так і по особливостях їхнього господарського використання. Один з найбільш загальних підходів складається в поділі всіх природних ресурсів на невичерпні і вичерпні.

До невичерпних відносяться ті, які зв'язані з енергією Сонця і внутрішніх глибин Землі, силами гравітації (енергія сонячних променів, вітру, геотермальна, припливів і відливів, кліматичні ресурси), а також води Світового океану.

Вичерпні ресурси розділяються на непоновлювані (корисні копалини, види живих організмів що зникають) і поновлювані (водні, ґрунтові, біологічні). Природна класифікація базується на приналежності природних ресурсів до тих або інших сфер географічної оболонки: мінеральні, кліматичні, земельні, водні, біологічні.

По господарському використанню всі ресурси можна розділити на:

1)ресурси для виробничої (промисловість, сільське господарство) і невиробничої сфери;

2) локальні (місцеві), національні (державні) і глобальні (світові);

3)детально вивчені, виявлені, прогнозовані. Викопні ресурси (корисні копалини) класифікують по ступеню їхнього геологічного вивчення.

Ресурси бувають: мінеральні, кліматичні, земельні, водні, біологічні.. В україні провідна роль належить земельним та агрокліматичним. Також є запаси мінеральних, водних та лісових ресурсів. Земельні ресурси виступають територіальною базою розміщення народногосподарських об'єктів, системи розселення населення, а також основним засобом виробництва. Всі землі України незалежно від їх ці­льового призначення, господарського використання і особ­ливостей правового режиму відносяться до земельних ресурсів і складають єдиний земельний фонд держави. За цільовим призначенням земель та функціональним викорис­танням земельний фонд України охоплює: сільськогосподарські угіддя (41,9млн. га, або 69,4% земельного фонду); ліси та лісовкриті площі (10,4 млн. га, або 17,2%); забудовані землі під промис­ловими і транспортними об'єктами, житлом, вулицями тощо (2,3 млн. га, або 3,8%); землі, що покриті поверхневими водами, — (2,4 млн. га, або 4%); інші землі (3,4 млн. га, або 5,6%).

Основними проб­лемами в сфері земельних ресурсів виступають: підвищення ефек­тивності їх використання та охорони на основі зменшення розораності земель, припинення деградації ґрунтів та зростання їх родючості; досягнення збалансованого співвідношення угідь у зональних системах землекористування; формування продуктив­ної та високоефективної системи землекористування як надійної основи розв'язання продовольчої проблеми. Агрокліматичні ресурси. Термічний режим повітря і ґрунту в сукупності з кількістю атмосферних опадів і запасами вологи в ґрунті складають агрокліматичні ресурси території. Незважаючи на відносну однорідність клімату на території України, співвідношення тепла і вологи в різних її регіонах сильно диференційовано. Так, сума активних температур у період, коли середньодобова температура понад 10 °С, зменшується від 3600° на Південному березі Криму до 2400° на півночі України і до 1600° на вершинах Карпат. Зволоженість території зменшується з північного заходу на південний схід: у Карпатах і Західному Поліссі вона надмірна, на іншій території Полісся і північного Лісостепу - достатня, на півдні і сході Лісостепу й у Степовій зоні - недостатня, а на узбережжя Чорного моря й у степовому Криму - дефіцитна. Різко знижують ефективність використання агрокліматичних ресурсів також заморозки, ураганні вітри з грозами при проходженні циклонів, суховії, град. Частота і сила цих негативних кліматичних явищ в останні роки набагато зросла що, можливо, зв'язано зі значним антропогенним навантаженням на атмосферу. Град, що на більшій частині України буває тільки 1-2 дня на рік, дуже небезпечний у Криму (іноді до 10 і більш днів). Мінерально-сировинні ресурси. Під мінеральними ресурсами розуміють сукупність різних видів корисних копалин, які можуть бути використані за сучасного рівня розвитку продуктивних сил. За характером використання мінеральні ресурси поділяються на групи: паливно-енергетичні, рудні й нерудні. В структурі паливних ресурсів України домінує кам'яне і буре вугілля, запаси якого є цілком достатніми для забезпечення власних потреб. Виявлено 307 родовищ нафти і газу, які зосереджені переважно на північному сході країни, у Прикарпатті і Причорномор'ї. Початкові розвідані запаси становили понад 3,4 млрд.т умовного палива. Ступінь виснаження розвідних запасів стано­вить понад 60%. За існуючими оцінка­ми ресурси нафти і природного газу в Україні дозволяють збіль­шити їх видобуток майже вдвічі. Загальні запаси залізних руд України оцінюються в 27,4 млрд. т, а прогнозовані — у 20 млрд. т. Країна посідає одне з провідних місць у світі за запасами марган­цю, які становлять 2,28 млрд. т.Україна має певні запаси руд кольорових металів. Унікальні родовища сиро­вини для отримання ряду рідкісних і рідкісноземельних елемен­тів розташовані у Житомирському Поліссі та в Приазов’ї. Роз­робку золоторудного родовища розпочато в Закарпатті. Україна багата на металічні корисні копалини, серед яких: ку­хонна сіль, самородна сірка, вогнетривкі глини, високоякісний каолін, облицювальний камінь тощо. Великі запаси калійно-маг­нієвих солей зосереджені в Івано-Франків­ській та Львівській областях. Водні ресурси виступають джерелом промислового і побутового водопостачання, а тому відіграють вирішальну роль у розвитку всього народного господарства та у життєдіяльності населення. Рівень забезпеченості України водними ресурсами є недостат­нім і визначається формуванням річкового стоку, наявністю під­земних і морських вод. Потенційні ресурси річкового стоку оці­нюються у 209,8 куб. км, з яких місцевий стік на території Украї­ни становить в середньому 52,4 куб. км, приток — 157,4 куб. км. Запаси підземних вод, не пов'язаних з поверхневим стоком, ста­новлять 7 куб. км. Найвищий рівень водозабезпечення жителів — у за­хідних і північних областях України.Територіальний розподіл водних ресурсів України є нерівно­мірним і не відповідає розміщенню водомістких господарських комплексів. Найменша кількість водних ресурсів формується у місцях зосередження потужних споживачів — Донбас, Криворіж­жя, Автономна Республіка Крим, південні області України. Для пом'якшення територі­альних відмінностей у забезпеченні поверхневими водами в Україні побудовано 1,1 тис. водосховищ (повний об'єм 55,0 куб. км), найкрупніші з яких знаходяться на Дніпрі. Створено близько 29 тис. ставків, 7 крупних каналів і 10 водоводів тощо. Потенціальні гідроенергоресурси України станов­лять 44,7 млрд. кВт\год.