18. Геополітичні концепції та доктрини України.

"Східна" (промосковська) доктрина завжди була проімперською і вірнопідданською: чи то стосовно царської, чи то більшовицької Росії. Власне, зараз вона активно проводиться сучасним урядом і верховною радою України. Ця доктрина ніколи не передбачала самостійності України, а завжди бачила її або у складі єдиної і неподільної Російської імперії, або як "автономну", "федеративну" частину "демократичної" чи комуністичної Росії (до 1990 р. - у складі Радянського Союзу). "Західна " геополітична доктрина ґрунтується на концепціях відомого українського історико-географа Михайла Грушевського. Учений бачив майбутнє України у колі цивілізованих держав Європи і світу загалом. Тому він був проти односторонньої зовнішньополітичної орієнтації. Німеччина й Америка, Росія і Польща, сусіди безпосередні й посередні та інші, повинні були стати полем економічних, культурних та політичних інтересів України. "Західна" доктрина в Україні виражена неповно, оскільки не було ніколи єдиного західного центру притягання. Така орієнтація мала більше тактичний, ніж стратегічний характер, оча досягнення короткочасних успіхів не її мета. Балтійсько-чорноморська доктрина С.Рудницького була розроблена після Першої світової війни, коли розпались Австро-Угорська та Російська імперії і на їхніх руїнах утворилися молоді держави Фінляндія, Чехо-Словаччина, Угорщина та Україна (УНР, ЗУНР). Природне побоювання цих держав нової експансії з боку російського імперіалізму - білого й червоного, - на думку С.Рудницького, повинно зближувати їх з Україною і, в кінцевому підсумку, привести до формування „балтійсько-понтійської” федерації у складі Фінляндії, Естонії, Латвії, Литви, Білорусі та України. Ядром федерації мала б стати Україна як найбільша серед зазначених держав. Така федерація сприяла б виживанню цих держав, стала би бар'єром проти проникнення російського імперіалізму у Середню і Західну Європу. Тепер, коли розпався СРСР, ідеї цієї балтійсько-чорноморської доктрини знову відроджуються. Тут дуже важливу роль відіграє чинник виходу України не лише на Чорне, але й через Польщу і Литву - на Балтійське море і завдяки цьому - у північно-західну Європу. Чорноморська доктрина Ю. Липи була сформована напередодні Другої світової війни і розглядала Україну у системі держав Чорноморського простору. Україна не повинна відмовлятися від чорноморської доктрини й у наш час, коли геополітична ситуація дуже змінилася. Проте її, очевидно, слід розширити і назвати середземноморською. Тоді вона буде націлювати зовнішню політичну діяльність не лише на більшу кількість країн порівняно з чорноморською, але й дасть змогу урізноманітнити геополітичну поведінку України в усьому південному секторі. Власне, створення спочатку Чорноморського Союзу, а сьогодні ГУАМ є прямим продовженням розвитку цієї доктрини. 1) майже в усіх геополітичних і, особливо, геостратегічних концепціях і доктринах, що мають глобальний сенс і розроблені представниками великих держав світу після розпаду комуністичної системи важливе місце посідає Україна. Це пов'язано, головно, з особливостями її географічного положення;

2) ці концепції і доктрини слід уважно дослідити з метою вироблення стратегічної доктрини України, яка б відповідала інтересам українського народу. Необхідно також розглянути геополітичні доктрини і концепції самої України та її сусідів, особливо Росії і Польщі.