16. Глобальні геополітичні та геостратегічні концепції..

Цивілізаційна концепція С.Гантінґтона викладена у книзі "Зіткнення цивілізацій та межа світу". Її центральним, базовим постулатом є те, що людство вступило у нову фазу розвитку і самоусвідомлення, де головними є не зх цінності (громадянське суспільство, лібералізм, масова культура тощо), а консерватизм, національні, зокрема релігійні традиції, самобутність народів. На противагу зх. цивілізації з її невпинною тенденцією до глобалізації шляхом економічного, культурного й інформаційного імперіалізму тепер у Євразії формуються ще дві потужні цивілізаційні системи: азійська (буддійсько-індуїстська у складі Китаю, Японії, Індії, Індонезії, Кореї, Таїланду, Бірми, Малайзії) і мусульманська (мусульмано-арабська з країнами Близького і Середнього Сходу, частково Кавказу і повністю колишньої радянської Середньої Азії - Казахстан, Узбекистан, Таджикистан і Туркменистан). У цьому контексті Україна опинилася на стику трьох цивілізацій: західної, візантійської і мусульманської. Її положення повністю межове. Навіть самі межі частково проходять по території і народу України, що, власне, показали останні вибори. Зокрема, Західна Україна належить значною мірою до західної, а Східна - до візантійської, Крим (частково) - до мусульманської цивілізацій. Україна опинилася в епіцентрі протистояння цивілізації Заходу і православного Сходу. Православний Схід є зоною імперських інтересів Росії. Ця зона від Балтики до Балканів, тобто Балтійсько-Понтійський простір, є цивілізаційне нестабільною, хоч якихось серйозних конфліктів (крім югославського) тут не простежуються. Однак якщо свідомо не працювати над виробленням геостратегії України як межової країни у глобально-цивілізаційному контексті, то можливі деструкційні геополітичні процеси, кінцевим підсумком яких може стати її розпад. Концепція "Великої шахівниці" Бжезінського найбільш повно викладена у його книзі "Велика шахівниця: головні цілі американської політики". Велика шахівниця" за Бжезінським - це Євразійський континент з його державно-національним, історико-культурним і релігійним розмаїттям. З.Бжезінський базує свою геостратегічну позицію на світовому домінуванні США після розвалу комуністичної системи. Геостратегічні гравці — це держави, що мають спроможність і національну волю застосувати силу чи вплив поза своїми кордонами з тією метою, аби змінити — відповідно до інтересів Америки - наявний геополітичний стан справ. Вони мають потенціал або передумови бути геополітично непостійними. Через якісь причини - жадання національної величі, ідеологічної реалізації, релігійного месіянства чи економічного зростання - деякі країни прагнуть здобути регіональне домінування або ж глобальне утвердження. Автор доктрини визначає на політичній карті Євразії, як мінімум, п'ять головних і активних стратегічних гравців (Франція, Німеччина, Росія, Китай та Індія) та п'ять геополітичних осей (Україна, Азербайджан, Південна Корея, Туреччина та Іран). У цьому контексті геополітична вісь України полягає у її "уразливому розташуванні" стосовно передусім геостратегічного гравця Росії, яка традиційно зачіпає геостратегічні інтереси США. Загалом у руслі геостратегічної концепції З.Бжезінського розроблено сучасну геополітику США. Визначаючи стратегічні завдання зовнішньої політики США у 2000 р., держсекретар Мадлен Олбрайт заявила, що особлива увага буде приділятися чотирьом "ключовим демократіям" - Україні, Індонезії, Нігерії і Колумбії. Ці країни, на її погляд, відіграють особливу роль у своєму регіоні.

17. Російські геополітичні і геостратегічні теорії та доктрини. Теорія "третього Риму". Серед російських виділяються доктрини панславізму, євразійська і "правозахисна". Вони є своєрідними модифікаціями месіоністичної теорії "третього Риму", яка виникла у ХУ-ХУІ ст. Автор теорії "третього Риму" - псковський ігумен Фелофей - у 1510-1511 рр. писав, що історія людства - це теорія трьох світових царств, трьох обраних Богом народів. Два царства - Рим старий і Рим новий (Константинополь) - уже впали внаслідок зради православ'я. Тому Москва, Московське царство - це третій і останній Рим, де зберігається православ'я. Ця теорія стала основою ідеологічного обґрунтування претензій Росії на культурну та державно-політичну спадщину Київської Русі на право, дане самим Богом "третьому Римові" - Москві розширювати землі і території на свій розсуд. Доктрина панславізму Її суть в тому, що слов'янські держави мають бути об'єднані під началом Росії, однак зі столицею у Константинополі, який треба відвоювати у турків. Отже, шлях до Константинополя лежить через Україну й означає поневолення України Росією. Більше того, Данилевський доводить, що Росія не є Європою ні в культурно-історичному, ні в воєнно-політичному аспектах. У цих відношеннях вона протиставляється не стільки окремим державам Європи, скільки усій Європі в цілому. Взаємини з будь-якою державою Європи мають визначатися тим, наскільки вони відповідають так званій "русско-славянской цели".Тепер зрозуміло, що ні Польща, ні окремо Чехія та Словаччина, ні Болгарія та інші слов'янські держави не бажають "слов'янської федерації". Тому на озброєння береться "федерація східнослов'янських народів" -росіян, українців, білорусів

Євразійська доктрина найповніше розроблена у 20-х роках XX ст. російськими емігрантами Н.Трубецьким, В.Ільїним, М.Шахматовим, Г.Флоренським, Л.Карсавіним та ін. У наш час цю доктрину "розвивають" російський геополітик Алєксандр Дуґін та український географ Володимир Дерґачов (м. Одеса). На відміну від "європрейської" і панславістської концепції протиставлення Сходу й Заходу, євразійська доктрина передбачає модель "периферія-центр". Згідно з цією доктриною, центром Євразії є Росія, а периферією - Європа, Китай, країни мусульманського світу. Це євразійське утворення має протистояти "атлантичному трикутнику" - США, Канада, Великобританія. Ідея євразійства особливо поширюється в наш час, коли Росія прагне увійти у "спільний європейський дім" і заграє з країнами мусульманського світу в Азії (Іран, Ірак, Пакистан), а також Китаєм та Японією. Правозахисна доктрина або ("правозахисний імперіалізм") симетрично відображає американську імперіалістичну політику неоглобалізму і захисту прав людини. Москва - "заступниця народів" – стає тепер поборницею "прав людини", особливо так званого "русскоязычного населення".Останнім часом правозахисну доктрину ще називають "просвещенным империализмом" ... або "империализмом с человеческим лицом". Вона допускає втручання Росії у внутрішні справи суверенних держав (наприклад, Молдови, України, Грузії), застосування щодо них військової сили і навіть анексію частини території під виглядом захисту прав російськомовного населення (що уже здійснене у Південній Осетії та Абхазії та у Придністров’ї).Замість того, щоб усі свої сили спрямовувати на організацію внутрішнього життя, імперії йдуть екстенсивним шляхом - загарбують нові території. "Собіраніє ісконно русскіх земель" - це правило стало основою геополітичної поведінки пн. сусіда.