11. Обґрунтувати розміщення типів електростанцій по території України та визначити шляхи розвитку найбільш перспективних.

Принципи розміщення електроенергетики (Е.):

-концентрація вир-ва електроенергії внаслідок буд-ва великих районних електростанцій, що використовують дешеве паливо і гідроенергоресурси;

-комбінування виробництва електроенергії і тепла з метою теплопостач міст та індустр центрів;

-широке освоєння гідроенергоресурсів з урах. комплексного виріш. завдань Е., транспорту, водопостач, іригації і рибництва;

-випереджальний розвиток атомної енергетики, особливо в районах з напруженим паливно-енерг балансом.

Розміщення Е. залеж від наявності пал-енерг рес. і спож-в електроенергії. 1/3 електроенергії виробл. в р-нах спожив. і понад 2/3 спожив. в р-нах її вир-ва. Місце буд-ва ДРЕС вибирають на основі порівняння економічних показників транспортування палива та електроенергії з урахуванням еколог. обстановки.

Усі електростанції України поділяють на чотири види. В основу поділу покладено ознаку використовуваного ресурсу:

- теплові працюють на твердому, рідкому і газоподібному паливі. Вирізняють конденсаційні і теплоелектроцентралі;

- гідравлічні викор. гідроресурси. Поділ. на гідро, гідростимуляційні і припливні;

- атомні збагачений уран або інші радіоактивні ел-ти;

- електростанції, що використовують нетрадиційні джерела енергії. Серед них найперспективнішими є вітрові, сонячні тощо.

ТЕС-67%, ГЕС-4%, АЕС-29%.

13. Характеристика видів транспорту в Україні

Транспорт — це комплекс, що складається з окремих видів: залізничного, морського, річкового, автомобільного, трубопровідного та повітряного. Вони взаємодіють між собою і утворюють транспортну систему, що розвивається під впливом господарства у цілому та окремих його галузей.

Транспорт України представляє собою потужну систему, що включає всі види транспорту: залізничний, річковий, морський, автомобільний, повітряний, трубопровідний. Експлуатаційна довжина залізничних колій загального користування становить 22,6 тис. км. На цей вид транспорту припадає 41 % вантажообігу. Найгустіша мережа залізниць — у Донбасі, Придніпров'ї, а також у західних областях. Найбільш забезпечені залізничною колією області: Донецька, Львівська, Чернівецька. Територіально залізничний транспорт поділено на шість залізниць: Південно-Західну (Центр — Київ), Львівську, Південну (Харків), Донецьку, Придніпровську (Дніпропетровськ), Одеську.

Найважливіші внутрішні лінії: Донбас — Кривий Ріг, Харків — Севастополь, Київ — Львів, Львів — Одеса, Харків - Нижньодніпровськ — Херсон. Для оптимізації відстаней та вантажообігу введені з'єднувальні лінії: Нижньодніпровськ — Павлоград — Червоноармійськ, Червоний Лиман — Куп'янськ, Фастів — Новоград-Волинський, Чернігів — Овруч — Білокоровичі. Вихід до європейських країн здійснюється по лініях: Володимир-Волинський — Катовіце, Львів — Краків, Чоп — Прага, Чоп — Будапешт. Поромна лінія Іллічівськ — Варна дає вихід на Балкани.

Річковий транспорт експлуатує понад 3,0 тис. км судноплавних шляхів. Його питома вага у вантажообігу транспорту країни становить 1%, у пасажирообігу — менше 0,5%. У структурі перевезень переважають мінерально-будівельні матеріали, кам'яне вугілля, кокс, залізна руда. У перевезеннях вантажів та пасажирів провідне місце належить Дніпровському басейну (близько половини водних шляхів). Важливе значення, особливо для міжнародних економікиомічних зв'язків, має судноплавство по Дунаю (Кілійське гирло). Судноплавство здійснюється також по річках Південний Буг, Дністер, Сіверський Донець, Сула, Псел, Самара, Тетерів, Рось, Інгулець, Інгул, Горинь, Тиса. Найбільші річкові порти: Київ, Черкаси, Кременчук, Дніпродзержинськ, Дніпропетровськ, Запоріжжя, Каховка, Херсон, Миколаїв, Ізмаїл, Рені, Бєлгород-Дністровський, Усть-Дунайськ.

Морський транспорт країни має важливе значення перш за все для зовнішньоекономікиомічних зв'язків, Його частка у вантажообігу транспорту становить 5%. Найважливіші порти України: Одеса, Миколаїв, Іллічівськ, Південний, Херсон, Маріуполь, Керч, Феодосія, Ізмаїл, Бердянськ, Генічеськ, Севастополь. Основні вантажі морських портів: кам'яне вугілля, руди, хліб, сіль, фрукти, цукор, чай, тютюн, нафта, метал, риба, будматеріали, обладнання, добрива тощо.

Автомобільний транспорт за вантажообігом (близько 5%) поступається залізничному та морському. Мережа автошляхів у нас досить розвинена. Кращі дороги розміщені у Донецько-Придніпровському районі та у центральних областях. Найважливіші автомагістралі: Одеса — Київ - Чернігів, Харків — Донбас, Дніпропетровськ — Запоріжжя — Сімферополь, Львів — Київ, Харків — Київ, Полтава - Кишинів. Автомобільний транспорт поступово інтегрується у високорозвинену європейську автомобільну комунікаційну систему. До цієї системи наш транспорт буде залучено після введення в дію першокласної транс'європейської автостради Київ — Мадрид. Паромною переправою Іллічівськ — Поті, яка є найкоротшим шляхом між Заходом і Сходом, автомобільні вантажі разом з автомобі­лями будуть транспортуватись в країни Закавказзя, а далі переправою Баку — Туркмен-Баші в країни Центральної і Південної Азії.

Повітряний транспорт зорієнтований на перевезення пасажирів. У транспортному вантажообігу його частка менша за 1%. У нас розвинена мережа авіаліній та аеропортів; найбільші з них: Київ, Харків, Одеса, Дніпропетровськ, Луганськ, Донецьк, Львів, Запоріжжя, Вінниця. Деякі з них мають статус міжнародних. Міжнародні лінії пов'язують Україну з країнами Європи, Америки, Азії та Африки.

Трубопровідний транспорт (48% вантажообігу) сформувався на базі українських родовищ нафти та газу і отримав розвиток в 70 — 80 ті роки завдяки спорудженню трубопроводів для транспортування російської та туркменської вуглеводневої сировини. Трубопровідна система має потужну та розгалужену мережу магістральних нафто- та газопроводів: понад 35 тис. км газопроводів великого діаметра, 4 тис. км нафтопроводів, 4,5 тис. км нафтопродуктопроводів, 120 компресорних станцій, 13 підземних сховищ. Україна є одним з найпотужніших у світі транспортувальників нафти та газу (з Росії та Туркменії) до Європи. В перспективі планується будівництво великих транс'євроазіатських трубопроводів з Ірану через Північний Кавказ (Росія) в Україну, а також нафтопроводу з Ірану через Азербайджан до портів Грузії і далі морським транспортом в країну (Одеса). В Україні діють нафтопроводи: Долина — Дрогобич, Битків — Надвірна, Качанівка - Охтирка, Гнідинці -Прилуки — Кременчук — Херсон, Кременчук - Черкаси, Лисичанськ - Кременчук - Херсон - Одеса. По нашій території проходить транзитний нафтопровід "Дружба". Діють також нафтопродуктопроводи, наприклад Кременчук — Лубни — Київ. Газопроводи України: Дашава - Львів - Київ - Москва, Шебслинка -Харків - Брянськ, Шсбелинка - Полтава - Київ, Шебелинка -Дніпропетровськ - Кривий Ріг - Одеса — Кишинів. Проектні потужності газотранспортної системи України дозволяють щорічно транспортувати в Європу 160 млрд м³ газу. Потужність нафтопроводів з прийому нафти - 125 млн т на рік, з транзиту — 65 млн т. Відомі й інші трубопроводи: гасопровід Грозний — Донбас, етиленопровід Угорщина — Калуш, аміакопровід Тольятті - Одеса.

14. Визначити підприємства гірничо-видибувної промисловості Кривбасу та пояснити їхній вплив на складові частини довкілля. Основним джерелами забруднення довкілля в Криворізькому районі є наступні підприємства видобутку та переробки залізних руд: 1. Підприємства з відкритим (кар'єрним) способом видобутку залізних руд(магнетитових кварцитів і багатих залізних руд) та паралельним збагаченням кварцитів:До таких належать -- Північний гірничо-збагачувальний комбінат (ПнГЗК);Центральний гірничо-збагачувальний комбінат (ЦГЗК);Новокриворізький гірничо-збагачувальний комбінат (НКГЗК);Південний гірничо-збагачувальний комбінат (ПдГЗК);Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат (ІнГЗК); 2. Підприємства з підземним (шахтним) способом видобутку залізних руд (багатих залізних руд):об'єднання "Кривбасруда" (шахти Саксагань, імЗалявко, Гігант, ім.Орджонікідзе, Гвардійська, ім.Леніна, Октябрьська, "Родіна");рудоуправління ім.Кірова (шахти ім.Кірова, Північна);рудоуправління "Суха Балка" (шахти Юбілейна, ім.Фрунзе).

однією з головних проблем, що виникають під час розробки залізних руд є величезні маси розкривних гірських порід, червертинних відкладів та некондиційних залізних руд, що видобуваються супутньою з залізними рудами і складують у величезних відвалах. Залізовидобувні кар'єри, з яких 9 великих і багато меньших, займають загальну площу понад 100 км². , тому великі площі родючих земель скалічені і втрачені . такі території, де розташовані кар’єри—ніколи не повернуться до природного стану . Видобуті залізисті кварцити (магнетитові, магнетовміщуючі неокислені) підлягають збагаченню на збагачувальних фабриках, що входять до складу гірничо-збагачувальних комбінатів. Процес збагачення потребує використання великих об'ємів води. Технологічні води з залишками компонентів зберігання (шламом) скидаються в спеціальні водойми - шламосховища. В Кривому розі є такі шламосховища-- Шлалюсховище ПнГЗК, Шламосховище ЦГЗК ,Шламосховище Дзержинсьне можна сказати, що недоліки їх також сприяють забрудненню навколишнього середовища . Дно шламосховища складено водопроникними відкладами , що сприяє фільтрації і забрудненню ґрунтових вод. Отже ці споруди займають великі площі переважно орних земель, крім того внаслідок своєї інженерної недосконалості – несуть в собі загрозу забруднення підземних водотоків високо мінеральними шахтними водами.Також значні екологічні наслідки пов’язані із Поверхневими розвідувальними виробками: шурфи, канави тощо активізують ерозійні процеси, стимулюють яроутворення, яке вилучає із сільськогосподарської сфери значні площі родючих земель. Крім того, в місцях проведення геологорозвідувальних робіт грунтоворослинний покрив, як правило, сильно пошкоджується транспортними засобами, забруднюється нафтопродуктами, засмічується виробничими та побутовими твердими відходами. При видобутку корисних копалин відкритим способом геологічне середовище порушується виїмками гірських порід - кар'єрами, площа яких може досягати десятків квадратних кілометрів, а глибина - сотень метрів. Щоб запобігти затопленіпо кар'єру, з метою пониження рівня підґрунтових вод кар'єр оточують колом гідрогеологічних свердловин, з яких безперервно викачують воду. Якщо у навколишніх товщах гірських порід містяться легкорозчинні відклади (вапняки, гіпси, ангідрити, кам'яна сіль тощо)> такі відкачки сприяють розчиненню їх і утворенню глибинних карстових порожнин, які стають причиною виникнення карстових провалів на прилеглих до кар'єру територіях. Потужними джерелами забруднення навколишнього середовища виступають також гідровідстойники, шлаконакоплювачі.