77. Політико-правова ідеологія анархізму. Прудон, Штірнер, Шмідт

Анархіз́м— суспільно-політична течія, що прагне до максимально можливого визволення особистості, виступає за негайне знищення всякої державної влади шляхом стихійного бунту мас і створення федерації дрібних автономних асоціацій виробників і споживачів (союзи громад). Мета анархізму — створення вільної організації суспільства з інститутами громадського самоуправління, яке обходиться без влади людини над людиною. Ідеї анархізму остаточно сформувалися в 19 столітті.

Анархізм — ідея про те, що суспільство може і повинно бути організоване без державницького примусу. Крім того конкретні анархісти можуть мати додаткові критерії того, що включає в себе анархізм, і вони часто не згодні один з одним відносно цих критеріїв.

Прудон Пєр Жозеф (1809-1865)- французький мислитель,автор фундаментальної концепції анархізму.Викладена в роботах «що таке власність»Або дослідження про принципи права і влади.»,система економічних суперечностей,або філософія злиденності». Як зазначав мислитель,свобода несумісна з владою. Основним суспільним злом є держава,яка обмежує свободу і порушує природну форму життя людей.Анархією він вважав таку форму правління за якої суспільство, засноване на розподілі праці, рівності, взаємному обміні продуктами і послугами,договорах, дрібній приватній власності трудівників, об’єднаних в асоціації.Право також шкодить суспільству,оскільки закони створються для захисту великої кількості інтересів.Держава зв’язує громадян правом.Звільненя від цього мислитель ввважав з допомогою мирної ненасильницької соціальної революції,яка робить непотрібними політичні конституції.

Ідеальне суспільство П.Прудона може бути сформоване у вигляді федерації.Воно повністю деталізоване, управліннія ним організоване на нуковій основі.

Комуністичну ідею він відкривав як недосконалу.Комунізм,писав він, це пригнічення і рабство.На відміну від буржуазного суспільства, де має місце експлуатація слабкого сильним за допомогою власності,комунізм- це експлуатація сильного слабким.

Макс Штірнер (1806-1856), псевдонім Каспера Шмідта, – німецький філософ-ідеаліст, засновник анархічного індивідуалізму, примикав до младогегельянців.

В 1845 видав книгу «Єдиний і його власність», в котрій розвинув систему анархізму. Єдина реальність, за Штірнером, - це «Я», его, а весь світ – його власність. Поняття моралі, права, закону, суспільства і т.д. відкидаються і оголошуються «примарами». Штірнер вважав, що цим він звільняє індивідуальне сприйняття від «соромлячого лушпиння». Кожен сам є джерелом моралі і права. Керівництвом для індивіда має бути принцип «нема нічого вищого за мене». Приватна власність, за Штірнером, має бути збережена тому, що в ній виражається самобутність «Я». Суспільний ідеал Штірнера – «союз егоїстів», в якому кожен бачить у іншому лише засіб для досягнення власної мети. Дивлячись на історію як на продукт ідей, Штірнер вважав, що, долаючи пануючі поняття, можна змінити суспільні відносини. Штірнер критично виступав проти комунізму і революційної боротьби пролетаріату. За зовні «бунтарськими» лозунгами Штірнера приховані інтереси дрібного буржуа, що прагне зберегти своє майно. Маркс і Енгельс у «Німецькій ідеології» піддали всебічній критиці ідеалізм Штірнер, показавши його відірваність від реальних суспільних відносин.

Шмідт не сприйняв державно-павове вчення Георга Гегеля,про обожнення держави та її особливе значення в житті суспільства,а навпаки ввважав,що те,що називається державою, є сплетінням і тенетами залежності.»Держва завжди зайнята том,щоб обмежувати,приборкувати,зв’язувати,підкоряти собі окрему людину, робити її підданим.»Всяку вільну діяльність держва намагається загальмувати і задавити соєю цензурою,своїм наглядом, своєю поліцією згідно з обов’язком самозбереження.М.Штірнер піддавав критиці партії,Партії,зазначав він,- це держави в державі.Вся опозиція мріє про державу.Опікуючись свободою особи він не сприймав комуністичної доктрини К.Маркса, в якій держава надмірно обмежувала особу та її права.