Глава 35 відповідальність за порушення зобов'язань

§ 1. Поняття та значення цивільно-правової відповідальності

Цивільне право як система правових норм регулює майнові та особисті не-майнові відносини, основані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності та широкій свободі їх учасників у визначенні своїх прав та обов'язків. В умовах переходу до ринкової економіки додержання порядку, дисципліни, умов зобов'язань, прийнятих за договором, набуває особливої ваги.

Цінність цивільного права полягає в тому, що воно у своїх нормах містить широкий арсенал засобів впливу на поведінку громадян та організацій через їхні інтереси і за допомогою інтересів. Одним із таких засобів впливу на майнові інтереси осіб є застосування до правопорушника майнових санкцій, зокрема цивільно-правової відповідальності.

Питання про суть санкції та її співвідношення з поняттям відповідальності залишається дискусійним як у літературі із загальної теорії права, так і в галузевих юридичних науках. Зазначаючи, що санкція безпосередньо пов'язана з вимогою певної поведінки, яка міститься у правовій нормі, О. Е. Лейст писав: "У юридичному обов'язку відображено вимогу належної поведінки, а санкція — спосіб державного примусу до виконання (додержання) цієї вимоги, загроза примусом на випадок її порушення"¹.

Стосовно цивільно-правових відносин О. О. Красавчиков під санкцією розумів установлену законом міру майнових або інших правових невигідних для особи наслідків, які застосовуються в разі недодержання закону, невиконання прийнятих зобов'язань, заподіяння шкоди або за наявності інших передбачених законом підстав². Так, зокрема, санкцією в цьому розумінні є примус до виконання обов'язку в натурі (ст. 208 ЦК УРСР, ст. 624 ЦК України). У разі невиконання зобов'язання передати індивідуально-визначену річ у власність або користування кредиторові останній має право вимагати відібрання цієї речі у боржника і передачі її йому, кредиторові.

Лвйст О, 3. Санкции и ответственность по советскому праву (теоретические проблему). — М., 1981.—С. 23.

² Красавчиков О. А. Ответственность, мерьі зашитьі и санкции в советском гражданском праве // Проблеми гражданско-правовой ответственности и защитьі гражданских прав. — Свердлонж, 1973. — С. 13.

Відповідальність за порушення зобов'язань

Ц ивільно-правова відповідальність як різновид санкції — це покладенш правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які вия ються у позбавленні його певних прав або в заміні невиконаного обов'язку вим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового¹.

Покладення на особу нових, додаткових обов'язків як міри відповідальн має місце, зокрема, при пред'явленні до правопорушника вимог про відшкоду ня ним збитків або сплату неустойки (штрафу, пені). Так, за договором пос ки, укладеним строком на один рік, постачальник повинен здійснювати пості покупцеві товарів рівномірно рівними щомісячними партіями. Якщо, наприк протягом одного місяця (скажімо, квітня такого-то року) поставки товарів не ло, непоставлена в цьому місяці кількість товарів підлягає поставці в наступе місяці поточного року за умови, що покупець у встановленому порядку не ві, виться від прострочених поставкою товарів. За порушення умов договору и кількості поставки постачальник, крім того, повинен відшкодувати завдані купцеві збитки і сплатити неустойку, якщо вона передбачена договором.

Отже, до основного обов'язку — допоставити товари — приєднуються і додаткові обов'язки у вигляді відшкодування збитків або сплати неустойки.

Мірою цивільно-правової відповідальності є також втрата завдатку оді стороною або повернення його у подвійному розмірі другою стороною. Завдаї визнається грошова сума, що видається однією з договірних сторін у рахуної лежних з неї за договором платежів другій стороні на підтвердження уклад* договору і забезпечення його виконання. Якщо за невиконання договору віді дальною є сторона, яка дала завдаток, то він залишається у другої сторони. ї ж відповідальною за невиконання договору є сторона, яка одержала завдаток на повинна сплатити другій стороні подвійну суму завдатку (ст. 195 ЦК УІ ст. 573 ЦК України).

І відшкодування збитків, і сплата неустойки, і втрата завдатку є додаткої (до основного) обов'язками, бо основний обов'язок боржника полягає у пер* майна, виконанні роботи, наданні послуг тощо і він виконується на еквіва; них та сплатних засадах. Сплачуючи ж неустойку, втрачаючи завдаток або шкодовуючи кредиторові заподіяні збитки, боржник не отримує від нього же компенсації, отже на боржника покладаються всі невигідні майнові наслідкі рушення зобов'язання.

За ознакою примусу С. М. Братусь пропонував розмежовувати обов'язок виконується добровільно, і юридичний обов'язок, що виконується за допомі державного примусу. На його думку, юридична відповідальність — це викон обов'язку на основі державного або прирівняного до нього громадського пр су, добровільне ж виконання обов'язку юридичною відповідальністю бути н же². З такою думкою важко погодитись, бо в такому разі не визнаватиметьсі повідальністю добровільна сплата боржником сум неустойки чи збитків, як перерахував на користь кредитора платіжним дорученням, і навпаки, від дальністю вважатиметься примусове виконання добровільно невикона обов'язку (наприклад, відібрання речі у боржника).

Иоффе О. С. Ответственность по советскому гражданскому праву. — С. 14. Братусь С. Н. Юридическая ответственность и законность (теоретические аспекти). 1976. — С. 80.

36 Глава 35

Підкреслюючи, що обов'язок І відповідальність взаємопов'язані, А. М. Са-щька правильно відзначила, що цей явний взаємозв'язок не може бути пїдста-ю для їх ототожнення в разі примусового виконання обов'язку, в основі якого :жить мета — реальне виконання зобов'язання. За допомогою примусу борж-ік вчиняє дії, які він добровільно не виконав, і таким чином досягається мета, о ставилася при виникненні зобов'язання. Цивільна відповідальність виступає с засіб спонукання, стимулювання боржника добровільно виконати свій обов'я-к. І якщо порівняти відповідальність і примусове здійснення добровільно не ви-»наного обов'язку, то останнє виступає як мета, а відповідальність — як засіб¹.

Від цивільно-правової відповідальності як покладення на правопорушника но-го додаткового обов'язку або позбавлення суб'єктивного цивільного права слід прізняти засоби оперативного впливу (оперативні санкції). Останні не від-івлюють початкового майнового стану потерпілої сторони, а спрямовані на за-ібігання конкретним порушенням у майбутньому, виконують забезпечувальну нкцію, мають застережливий характер і можуть застосовуватися в оператив-іму порядку односторонньо управомоченою стороною без звернення до юрис-кційного органу. Так, якщо підрядник не приступає своєчасно до виконання говору або виконує роботу настільки повільно, що закінчити її до строку стає но неможливим, замовник має право відмовитися від договору і вимагати відгодування збитків (ч. 1 ст. 347 ЦК УРСР). Тут одностороння відмова замовни-

від договору є засобом оперативного впливу, а відшкодування збитків — мі-ю цивільно-правової відповідальності підрядника за затримку виконання робіт договором підряду.

Значення цивільно-правової відповідальності розкривається через ЇЇ функції, )-перше, встановлюючи обов'язок правопорушника відновити порушене право равомоченої особи, зокрема відшкодувати заподіяні їй збитки, інститут відпо-іальності виконує компенсаційну роль. По-друге, загроза застосування засобів шовідальності покликана запобігати вчиненню правопорушення суб'єктами вільних правовідносин, виховувати їх у дусі поваги до закону, до прав та інте-сів інших осіб, неухильного виконання прийнятих на себе обов'язків. По-тре-, як вид юридичної відповідальності цивільно-правова відповідальність є нега-вною реакцією держави на вчинене правопорушення, яка полягає в його удженні суспільством і державою і, отже, є карою для правопорушника. По-гверте, застосування мір відповідальності до особи, що порушує зобов'язання, же негативно позначитися на її матеріальному і фінансовому становищі, при-гсти до банкрутства господарюючого суб'єкта, а це є сигналом про неблаго-лучний стан організації і необхідність ужиття заходів щодо ЇЇ оздоровлення априклад, санації).

Ефективність цивільно-правової відповідальності залежить передусім від її за-зсування, реалізації до конкретних осіб, винних у вчиненні цивільного право-рушення. Проте, керуючись принципом диспозитивності, властивим як цивіль-му праву в цілому, так і окремим його інститутам, зокрема інституту тювідальності, потерпіла сторона сама вирішує, застосовувати чи не застосо-вати міри відповідальності до правопорушника. Іншими словами, застосування

¹ Савицька А. М. Суть цивільно-правової відповідальності / / Юридична відповідальність. — Л., 5. — С. 5—6.

Відповідальність за порушення зобов'язань

майнових або немайнових санкцій, у тому числі відповідальності, за чинним з. конодавством є правом, а не обов'язком суб'єктів цивільних правовідносин. И стосується і юридичних осіб, які самостійно вирішують питання щодо здійсненн належних їм прав.