Глава 7

і при недостатності майна у такого товариства кредитор має право звернутися имогою про покриття боргу як до всіх учасників разом, так і до кожного з них рема, як у частині, так і в повній сумі боргу. В засновницькому договорі про вне товариство зазначається розмір частки кожного з учасників, склад і поря- внесення вкладів, форма їхньої участі у справах товариства. Ведення справ зариства може здійснюватися або всіма учасниками, або одним чи кількома з х, виступаючи від імені товариства. У цьому разі обсяг повноважень учасників значається довіреністю, підписаною рештою учасників товариства (статті 66 і

Закону України "Про господарські товариства").

Командитне товариство включає поряд з одним чи кількома учасниками, і несуть відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном, та-ж одного чи більше учасників, відповідальність яких обмежується вкладом у йно товариства (вкладників). Якщо в командитному товаристві беруть участь )є чи більше учасників з повною відповідальністю, вони несуть солідарну від-відальність за боргами товариства (ст. 75 Закону України "Про господарські їариства").

Управляють справами командитного товариства лише учасники з повною від-відальністю (ст. 81 Закону України "Про господарські товариства").

Для участі в цивільних правовідносинах з метою одержання прибутку ство-ються І виробничі кооперативи. Кооперативи створюються і діють у сільсь-«у господарстві, промисловості, будівництві, на транспорті, в торгівлі, громад-сому харчуванні, у сфері платних послуг та інших галузях виробництва і іїально-культурного життя. Так, відповідно до Закону України "Про сільсько-шодарську кооперацію" від 17 липня 1997 р. сільськогосподарський коопера-\в визначається як добровільне об'єднання фізичних і юридичних осіб, (чле-) в іншу юридичну особу на засадах членства, об'єднання пайових внесків, астІ у спільній сільськогосподарській виробничій діяльності та обслуговування зеважно членів кооперативу. Виробничі кооперативи здійснюють господарську льність на засадах підприємництва з метою отримання доходу.

На кооперативних засадах діють і колективні сільськогосподарські підпри-ства. Відповідно до ст. 1 Закону України "Про колективне сільськогосподар-іє підприємство" від 14 лютого 1992 р. воно є добровільним об'єднанням їмадян у самостійне підприємство для спільного виробництва сільськогоспо-ської продукції, що діє на засадах підприємництва і самоврядування. Підпри-ство є юридичною особою, має розрахунковий та інші рахунки в установах іку і печатку із своїм найменуванням. Колективні сільськогосподарські підпри-ства можуть на добровільних засадах об'єднуватися у спілки (об'єднання), бу-засновниками акціонерних товариств, які діють на основі своїх статутів. Під-иємство самостійно визначає напрями сільськогосподарського виробництва, го структуру та обсяг, самостійно розпоряджається виробленою продукцією та содами і здійснює будь-яку діяльність, що не суперечить законодавству. З цією гою підприємство може вступати в договірні відносини з будь-якими організа-ми або громадянами, самостійно обирати партнерів, у тому числі іноземних, і укладення договорів. На договірній основі воно може брати на себе виконан-державного контракту на продаж сільськогосподарської продукції.

Держава повинна забезпечувати рівність усіх форм господарювання в агро-змисловому комплексі, де поряд з колективними сільськогосподарськими під-яємствами діють радгоспи, підсобні сільські господарства підприємств, уста-

Юридичні особи 125

нов і організацій, переробні та інші підприємства, акціонерні товариства, орендні колективи, особисті підсобні господарства громадян, селянські (фермерські) господарства тощо.

Серед названих організаційно-правових форм господарювання з використанням інституту юридичної особи слід виділити селянські (фермерські) господарства, які є формою підприємництва громадян України, що виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою і реалізацією. Відповідно до ст. 9 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" після відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання державного акта на право постійного користування або укладення договору на тимчасове користування землею, у тому числі на умовах оренди, та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи. Саме в цій якості воно може відкривати розрахунковий та інші рахунки в установах банку, вступати у відносини з іншими організаціями, нести майнову відповідальність за своїми зобов'язаннями і діяти як самостійний учасник цивільного обороту.

Відповідно до ст. З Закону України "Про підприємства в Україні" юридичні особи можуть на добровільних засадах об'єднувати свою виробничу, наукову, комерційну та інші види діяльності, якщо це не суперечить антимонопольному законодавству. Зокрема, підприємства мають право об'єднуватися в:

• асоціації, тобто договірні об'єднання, створені з метою постійної координації господарської діяльності, при цьому асоціація не має права втручатися у виробничу і комерційну діяльність будь-кого з її учасників;

• корпорації — договірні об'єднання, створені на основі поєднання виробничих, наукових та комерційних Інтересів з делегуванням окремих повноваженьз централізованого регулювання діяльності кожного з учасників;

• консорціуми — тимчасові статутні об'єднання промислового і банківського капіталу для досягнення спільної мети;

• концерни — статутні об'єднання підприємств промисловості, наукових організацій, транспорту, банків, торгівлі тощо на основі повної фінансової залежності від одного чи групи підприємців;

• інші об'єднання, створені за галузевим, територіальним або іншими принципами.

Об'єднання є юридичною особою, може мати самостійний і зведений баланси, розрахунковий та інші рахунки в установах банків, печатку зі своїм найменуванням. Об'єднання діють на основі договору або статуту, затвердженого їх засновниками або власниками. Підприємства, які входять до складу зазначених організаційних структур, зберігають права юридичних осіб і на них поширюється дія Закону України "Про підприємства в Україні". Тому об'єднання не відповідає за зобов'язаннями підприємств, які входять до його складу, а підприємства не відповідають за зобов'язаннями об'єднання, якщо інше не передбачено засновницьким договором (статутом). За підприємствами залишається право вийти зі складу об'єднання Із збереженням взаємних зобов'язань та укладених договорів з іншими підприємствами та організаціями.

Правами юридичних осіб наділяються не лише такі колективні утворення, які Діють з метою одержання прибутку, а й різні установи, об'єднання громадян, релігійні організації тощо. Не маючи основною метою своєї діяльності одержання прибутку, ці організації, однак, є учасниками цивільного обороту, тобто часто

і ___ Глава 7

шені вступати в цивільно-правові відносини і набувати майнових та особис-

немайнових прав та обов'язків.

Стаття 85 ЦК України відносить до непідприємницьких товариств такі, які не )ть на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасни-и. ЦІ суб'єкти створюються і функціонують за загальними правилами, визна-ими стосовно товариств у цілому.

Особливості правового статусу окремих видів непідприємницьких товариств ановлюються законом.

Установи також створюються, як правило, без мети одержання прибутку. Разом з тим і непідприємницькі товариства, і установи згідно зі ст. 86 ЦК іаїни можуть поряд із своєю основною діяльністю здійснювати підприємниць-и"яльність, якщо інше не встановлено законом і якщо ця діяльність відповідає і, для якої вони були створені, та сприяє її досягненню. Як юридичні особи в Україні діють різні об'єднання громадян. Право грома-

на свободу об'єднання є невід'ємним правом людини, закріпленим Загаль-) декларацією прав людини, і гарантується Конституцією та законодавством аїни. Держава сприяє розвиткові політичної та громадської активності, твор-ІнІціативи громадян і створює рівні умови для діяльності їх об'єднань. У ст. 1 Закону України "Про об'єднання громадян" від б червня 1992 р. за-чається, що об'єднанням громадян є добровільне громадське формування, зрене на основі єдності інтересів для спільної реалізації громадянами своїх в і свобод. Об'єднання громадян, незалежно від своєї назви (рух, конгрес, ціація, фонд, спілка тощо), в розумінні цього закону визнається політичною тією або громадською організацією.

Політичною партією є об'єднання громадян — прихильників певної загаль-аціональної програми суспільного розвитку, які мають головною метою сть у виробленні державної політики, формування органів влади, місцевого та онального самоврядування та представництво в їх складі. В Україні зареєст-ано і діють Українська республіканська партія, Демократична партія, Партія 2них, Соціалістична партія та інші.

Громадською організацією є об'єднання громадян для задоволення та захис-:воїх законних соціальних, економічних, творчих, вікових, націонал ьно-куль-них, спортивних та інших спільних інтересів. Громадські організації створюся і діють у формі спілок (адвокатів, музикантів та інших), товариств приклад, Наукове товариство ім. Т. Шевченка), комітетів (наприклад, Націо-ьний олімпійський комітет України), асоціацій (наприклад, Українська уфоло-а асоціація). Об'єднання громадян мають право на добровільних засадах засувати або вступати між собою у спілки (союзи, асоціації тощо), яким ювідно до їхніх статутів теж можуть надаватися права юридичної особи. Для виконання поставлених завдань об'єднання громадян формують свою сну матеріальну базу, тобто можуть мати у власності кошти та інше майно, бхідне для здійснення статутної діяльності. Право власності цих об'єднань икає шляхом передачі їм майна засновниками, членами (учасниками) або жавою, внаслідок сплати членами об'єднання вступних та членських внесків, жертвувань громадян та організацій тощо. З метою виконання статутних за-іь І цілей зареєстровані об'єднання можуть здійснювати необхідну господар-/ та іншу комерційну діяльність шляхом створення госпрозрахункових уста-

та організацій із статусом юридичної особи, заснування підприємств у

Юридичні особи 127

порядку, встановленому законодавством. Політичні партії, створювані ними установи та організації не мають права засновувати підприємства, крім засобів масової інформації, і займатися господарською та іншою комерційною діяльністю, за винятком продажу суспільно-політичної літератури, інших пропагандистсько-агітаційних матеріалів, виробів із власною символікою, проведення фестивалів, свят, виставок, лекцій, інших громадсько-політичних заходів. Кошти і майно, придбані в результаті господарської та комерційної діяльності госпрозрахункових установ та підприємств, створених громадськими організаціями, також стають власністю цих організацій.

Правами юридичних осіб наділяються також різні фонди (наприклад, Український фонд культури, Український національний фонд допомоги інвалідам Чорнобиля). Фондами визнаються організації, що засновуються громадянами і юридичними особами на основі їх добровільних і безповоротних майнових вкладів у благочинних або інших некомерційних цілях. Майно, передане засновниками, є власністю фонду. Порядок формування органів та управління фондом визначається його статутом, який затверджує засновник. Засновники фонду не відповідають за зобов'язаннями створених ними фондів, а фонди не відповідають за зобов'язаннями своїх засновників.

Юридичними особами є і споживчі кооперативи. Ними визнаються організації, засновані на членстві громадян з метою задоволення потреб членів та інших громадян у торговельному чи побутовому обслуговуванні, а також членів кооперативу в житлі, дачах, гаражах, соціально-культурних та інших послугах. Споживчими кооперативами є, зокрема, житлово-будівельні, гаражні та Інші кооперативи. Члени споживчого кооперативу не відповідають за його зобов'язаннями, якщо інше не передбачено статутом кооперативу.

Учасниками цивільно-правових відносин виступають і релігійні організації. Відповідно до Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" від 23 квітня 1991 р. (ст. 7) ці організації утворюються з метою задоволення релігійних потреб громадян сповідувати і поширювати віру і діють відповідно до своєї ієрархічної та інституційної структури, обирають, призначають і замінюють персонал згідно зі своїми статутами (положеннями). Релігійними організаціями в Україні є релігійні громади, управління й установи, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства, духовні навчальні заклади, а також об'єднання, що складаються з вищеназваних релігійних організацій. Релігійні об'єднання представляються своїми центрами (управліннями).

Релігійна організація визнається юридичною особою з моменту реєстрації її статуту. Як юридичні особи релігійні організації мають право використовувати для своїх потреб будівлі і майно, що надаються їм на договірних засадах державними, громадськими організаціями або громадянами. Релігійні організації набувають право власності на майно, придбане або створене ними за рахунок власних коштів, пожертвуване громадянами, організаціями або передане державою, а також придбане на інших підставах, передбачених законом. У порядку, визначеному чинним законодавством, релігійні організації мають право для виконання своїх статутних завдань засновувати свої видавничі, поліграфічні, виробничі, реставраційно-будівельні, сільськогосподарські та інші підприємства, а також Добродійні заклади (притулки, інтернати, лікарні тощо), які мають права юридичної особи (статті 18 І 19 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації").