Систематизації знань

1. Що таке загальновживана лексика і яка її роль у складі літературної мови?

2. Яка лексика належить до спеціальної?

3. Дайте визначення діалектизмів. Наведіть приклади.

4. Назвіть типи лексичних діалектизмів.

5. Які слова називаються жаргонізмами? Чому вони виникають?

6. Що таке арго? З якою метою вони вживаються в мовленні?

ФОРМА ПРОВЕДЕННЯ ПОТОЧНОГО КОНТРОЛЮ – контрольна робота.

ЗАЛІКОВИЙ КРЕДИТ 5

Змістовий модуль 9. Лексика української мови з погляду сфер уживання

Тема 11. Склад української лексики зі стилістичного погляду

Теоретичний блок

Лексика української мови з погляду сфер вживання

1. Функціональна диференціація лексики української мови.

2. Загальновживана (або стилістично нейтральна) лексика у складі сучасної української мови.

3. Спеціальна лексика у сучасній українській мові:

а) специфічно-побутова;

б) емоційно-забарвлена;

в) соціально-політична;

г) науково-термінологічна;

ґ) виробничо-професійна;

д) адміністративно-ділова.

4. Відображення спеціальної лексики у словниках і довідниках сучасної української мови.

ЛІТЕРАТУРА

1. Бойко Н. Експресивна лексика та її лексикографічна інтерпретація // Дивослово. – 2000. – № 7. – С.19 – 23.

2. Бондар О.І., Карпенко Ю.О., Микитин-Дружинець М.Л. Сучасна українська мова: Фонетика. Фонологія. Орфоепія. Графіка. Орфографія. Лексикологія. Лексикографія / Навч. посіб. – К.: ВЦ “Академія”, 2006.

3. Бух С. Частотний словник розмовно-побутового стилю сучасної української мови // Лінгвістичні студії. Вип. 11. Ч.І. – Донецьк: ДонНУ, 2003. – С. 266 – 271.

4. Веремійчук І. Побутова лексика // Дивослово. – 1994. – № 10 – 11. – С. 7 – 17.

5. Веремійчук І. Реміснича лексика // Дивослово. – 1996. – № 10. – С.20 – 23.

6. Веремійчук І. Словник сільськогосподарської, побутової та ремісничої лексики // Дивослово. – 1994. – № 4. – С.19 – 25.

7. Муромцева О.Г. Стилістична диференціація лексики української літературної мови // Укр. мова і літ. в шк. – 1978. – № 12. – С.32 – 39.

8. Наконечна Н.Г. До історії формування української науково-технічної термінології // Мовознавство. – 1992. – № 6. – С. 41 – 47.

9. Пілецький В. Сучасний український термін (проблеми збереження національно-мовної самобутності) // Вісник Львівського університету. Серія філологічна. Вип.34. Ч.І. – Львів, 2004. – С. 428 – 437.

10. Свашенко А.О. Ознайомлення з професійною та діалектною лексикою // Укр. мова і літ. в шк. – 1972. – № 8. – С.62 – 66.

11. Сучасна українська літературна мова. Лексика і фразеологія /За заг. ред. І.К. Білодіда. – К., 1973.

12. Сучасна українська літературна мова/ За ред. А.П. Грищенка. – К.: Вища школа, 1997.

13. Сучасна українська літературна мова/ За ред. М.Я. Плющ. – К.: Вища школа, 1994.

14. Циткіна Ф.А. Термінознавство на Україні й аспекти зіставних досліджень // Мовознавство. – 1993. – № 2. – С. 67 – 72.

15. Юкало В. Структура спеціальної мови і професійного спілкування // Дивослово. – 2005. – № 12. – С.43 – 47.

ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ МІНІМУМ

Загальновживана лексика, спеціальна лексика, специфічно-побутова, емоційно-забарвлена, соціально-політична, науково-термінологічна, виробничо-професійна, адміністративно-ділова лексика.

ДИДАКТИЧНА МЕТА

Формування уявлення про загальновживану і спеціальну лексику української мови.

Студенти повинні знати:

• функціональну диференціацію лексики української мови;

• основні відомості про загальновживану і спеціальну лексику української мови;

• основні сфери використання спеціальної лексики.

Студенти повинні вміти:

• знаходити в тексті загальновживану лексику;

• характеризувати спеціальну лексику української мови, доречно використовувати в мовленні вивчені категорії слів;

• користуватися різними видами словників.

ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ

У зв'язку з різноманітними потребами спілкування в процесі цілеспрямованого та диференційованого використання лексики виробилися певні стилі мови (художній, науковий, публіцистичний та ін.) як єдність мовних засобів і форм висловлення залежно від сфери застосування і функції літературної мови.

У кожному з цих стилів на фоні загальновживаної, або нейтральної, лексики виділяється, як певний шар, лексика, яка використовується головним чином у науковому стилі, або лексика, що використовується переважно в публіцистичному стилі тощо, тобто мають обмежені сфери функціонування.

Слова обмеженого вживання об'єднуються у підсистеми спеціальної лексики.

За сферами вживання словниковий склад української мови поділяється на загальновживану (або стилістично нейтральну) і спеціальну лексику, або лексику обмеженого вживання (специфічно-побутову, емоційно забарвлену, соціально-політичну, науково-термінологічну, виробничо-професійну, адміністративно-ділову, територіальні і соціальні діалектизми).

Загальновживана лексика. Її кваліфікують також як загальнонародну, бо вона становить найбільший за своїм обсягом шар слів української мови. До її складу належать слова, які використовуються всіма носіями літературної мови незалежно від будь-яких соціолінгвістичних умов. Треба звернути особливу увагу на те, що загальновживана лексика – це динамічна, рухлива підсистема. Виступаючи стійкою основою функціонування лексичного складу сучасної укр.мови, вона завжди відкрита для поповнення словами, які втрачають ознаку обмеженого вживання і стають загальновживаними. Цьому сприяють такі позамовні чинники, як розширення лексичного запасу носіїв укр.літ.мови у зв'язку з підвищенням їх освітнього рівня, популяризація спеціальних наукових знань у засобах масової інформації тощо. Так, наприклад, слова ракета, супутник, космонавт, орбіта колись були відомі лише певній групі людей, тепер вони стали загальновживаними. Отже, з розвитком науки, техніки, культури збагачується і загальновживана лексика.

На відміну від загальновживаної спеціальній лексиці властиві обмежувальні ознаки, зумовлювані функціонуванням відповідних слів.

Специфічно-побутова лексика. Вона є близькою до загальновживаної лексики. Функціонує в житті певного кола людей (селян, людей певних професій). Наприклад, у творах класиків української літератури вживалася така специфічно-побутова селянська лексика: назви хатніх речей (кухоль, кочерга, горщик), назви одягу (свита, очіпок, намисто), назви предметів харчування, страв (юшка, вишкварки), назви обрядів, звичаїв (Великдень, Петрівка, Покров), родинні стосунки (невістка, зять, сваха, кума), назви будівель (оселя, комора, курінь) тощо.

Емоційно забарвлена лексика. Ця лексика виражає певну експресію, емоції. Сюди належать емоційно забарвлені слова (чудесний, ніжний, любий, дорогий або мерзенний, огида, в’їдливий) та слова, які в контексті набирають протилежного до свого основного значення змісту – стилістичні синоніми. Наприклад, замість слова їсти вживають з певною стилістичною метою слова жерти, лопати, уминати. До цієї групи належать також слова з відтінком зневаги чи фамільярності (братва, здоровило, хлоп’ята): Дарма, що такий здоровило, а душа в нього м’яка, як у дитини (О. Гончар).

Емоційно забарвлені слова утворюються за допомогою суфіксів здрібнілості, пестливості, згрубілості: ручка, голосок, столик, ніженька, дідище, носюра, дівчисько.

Близькими до емоційно забарвлених слів є грубі, лайливі слова, які називають вульгарними (від лат. – брутальний, спрощений). До них належать, зокрема, просто лайливі слова (пащекуха, негідник, гульвіса), слова з переносним значенням, якими користуються для вираження гніву (собака, ганчірка, баран, осел).

Соціально-політична лексика. Цей шар лексики охоплює слова, пов'язані з політичним життям нашої країни: ідея, теорія, багатонаціональний, матеріальний, передовий, свідомий. З ростом свідомості, піднесенням культури, освіти, збільшенням періодичних видань соціально-політична лексика ввійшла в розмовну мову, стала в переважній більшості загальновживаною.

Науково-термінологічна лексика. Вона поділяється на загальнонаукову, що використовується в усіх галузях науки (дослідження, доказовий, метод, експеримент, аналіз, синтез, аргумент, аналогія, класи) і спеціально-термінологічну, що вживається тільки в одній якійсь галузі науки, техніки або в галузі мистецтва. Наприклад, математична термінологія (множення, ділення, чисельник, знаменник, косинус), хімічна (азот, кальцій, натрій, вуглець), граматична (дієслово, відмінок, суфікс, префікс) тощо.

До виробничо-професійної лексики належать слова, що означають назви знарядь праці і процесів виробництва. Ця лексика поширена у спеціальній літературі, її вживають люди, діяльність яких зв'язана з відповідною галуззю виробництва та сферою науки. Напр., у сільському господарстві: оранка, боронування, косовиця, обмолот, сівба.

Адміністративно-ділова лексика вживається переважно в різноманітних ділових паперах. Вона не знає образності, багатозначності: довідка, оголошення, доручення, лікарняний лист, посвідчення, протокол, рахунок, кошторис, наказ, постанова тощо.

Отже, функціонування різних шарів лексики зумовлене наявністю різних форм існування української мови.