Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
посібник2.doc
Скачиваний:
58
Добавлен:
06.05.2019
Размер:
2 Мб
Скачать
☆

Систематизації знань

  1. Що вивчає лексикологія?

  2. Як розуміти вислів “словниковий склад мови”? Чи тотожні поняття “словниковий склад української національної мови” і “словниковий склад української літературної мови”?

  3. Що таке лексика? Що є предметом вивчення лексикології?

  4. У чому сутність лексики української мови як системи?

  5. У чому полягає відкритість лексичної системи, її мікросистемність?

  6. Що вивчає описова лексикологія?

  7. Сформулюйте завдання історичної лексикології.

  8. Що є предметом вивчення: – семасіології; – етимології; – ономастики; – фразеології; – лексикографії?

10. Опишіть, як проявляються зв’язки лексикології з іншими мовознавчими галузями.

Тема 2. Слово в лексико-семантичній системі мови

ТЕОРЕТИЧНИЙ БЛОК

СЛОВО ЯК ОДИНИЦЯ МОВНОЇ СИСТЕМИ

  1. Слово як лексична одиниця мови.

  2. Ознаки слова як мовної одиниці.

  3. Поняття лексеми.

  4. Природа лексичного значення слова. Денотат. Конотат.

  5. Знакова природа слова.

ЛІТЕРАТУРА

  1. Бондар О.І., Карпенко Ю.О., Микитин-Дружинець М.Л. Сучасна українська мова: Фонетика. Фонологія. Орфоепія. Графіка. Орфографія. Лексикологія. Лексикографія. – К., 2006.

  2. Волох О.Т. Сучасна українська літературна мова: Вступ. Фонетика. Орфоепія. Графіка і орфографія. Лексикологія. Фразеологія. Лексикографія. Словотвір. – К., 1989.

  3. Лексика і фразеологія // Сучасна українська літературна мова / За ред. І.К.Білодіда. – К., 1973.

  4. Словник української мови: В 11-ти т. – К., 1970 – 1980.

  5. Сучасна українська літературна мова / За ред. А.П.Грищенка. – К., 1997.

  6. Сучасна українська літературна мова / За ред. М.Я.Плющ. – К., 1994.

  7. Українська мова. Енциклопедія. – К., 2000.

  8. Ющук І.П. Українська мова. – К., 2004.

ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ МІНІМУМ

Лексика, лексикологія, слово, лексичне значення, лексема, словоформа, денотат, сигніфікат, конотат, семантика, поняття.

ДИДАКТИЧНА МЕТА

Формування уявлення про слово як одиницю мовної системи та природу лексичного значення слова. Збагачення індивідуального словникового запасу. Підвищення культури мовлення на лексичному рівні.

Студенти повинні знати:

  • визначення слова як лексичної одиниці мови;

  • основні ознаки слова як мовної одиниці;

  • співвідношення понять «слово», «лексема», «словоформа»;

  • у чому полягає природа лексичного значення слова;

  • визначення понять «денотат»; «конотат»; «сигніфікат».

Студенти повинні вміти:

  • характеризувати основні підходи до розуміння значення слова;

  • групувати слова за основними принципами їх класифікації;

  • пояснювати на прикладах лексичне та граматичне значення слів;

  • пояснювати на прикладах денотативний та сигніфікативний аспекти лексичного значення слова;

  • визначати функцію слова;

  • користуватися тлумачним, перекладним, етимологічним, фразеологічним словниками, словниками синонімів, антонімів, паронімів та іншими типами словників;

  • редагувати тексти з лексичними помилками.

ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ

СЛОВО — найменша самостійна і вільно відтворювана в мовленні відокремленооформлена значеннєва одиниця мови, яка співвідноситься з пізнаним і вичленуваним окремим елементом дійсності (предметом, явищем, ознакою, процесом, відношенням та ін.) і основною функцією якої є позначення, знакова репрезентація цього елемента — його називання, вказування на нього або його вираження (Українська мова. Енциклопедія. – К., 2000. – С. 565). Слово – основна одиниця лексики і центральна структурно-семантична одиниця мови в цілому, оскільки різними своїми аспектами входить до різних структурних рівнів мови.

Структура слова складається з двоярусної форми – фонетичної і граматичної та двох принципово відмінних типів мовного значення – лексичного значення і граматичного значення. Слово як сукупність усіх його форм і значень, як структурний елемент мови протистав­ляється як лексема його конкретним реалізаціям – словоформам, слововживанням і словозначенням (окремим значенням при полісемії).

За найширшим, семантично-ономасіологічним принципом групування – особливостями виконання функції знакової репрезентації елемента дійсності і його мовного відображення – виділяються п'ять найзагальніших типів слова (на рівні лексико-граматичного групування лексики ця класифікація конкретизується за частинами мови):

  1. повнозначні (самостійні) слова;

  2. іменники – власні назви;

  3. займенники і займенникові прислівники;

  4. неповнозначні (несамостійні) слова;

  5. вигуки і звуконаслідувальні слова.

За фонетичними ознаками слова поділяються на наголошені і ненаголошені (енклітики і проклітики, що прилягають до повнозначного слова, утворюючи з ним «фонетичне слово»), одно- і неодноскладові та ін.

За принципом структурної (морфемної) оформленості виділяються слова цілісні (відокремленооформлені, яких у мові переважна більшість) і аналітичні: (буду ходити, давай походимо).

За сукупністю лексико-граматичних ознак слова групуються в частини мови, в межах яких можливий їх нижчий поділ на лексико-граматичні розряди (напр., іменники – назви істот і неістот, збірні, речовинні, конкретні і абстрактні та ін.; дієслова – перехідні і неперехідні, особові і безособові, зворотні та ін.).

За семантичними ознаками слова диференціюються за різними типами лексичного значення, поділяються на одно- і неоднозначні, на синоніми, антоніми тощо.

У стилістично-функціональному плані слова поділяються на: загальнонародні – діалектні, професійні, жаргонні; загальновживані (міжстильові) – розмовні і книжні (поетична, офіційно-ділова, термінологічна та ін. лексика); стилістично нейтральні – експресивні та емоційно-оцінні; слова, що належать до активного словника або пасивного словника; частотні – рідковживані тощо. За походженням слова поділяються на споконвічні та запозичені.

Лексема – це окреме слово з усією сукупністю властивих йому форм словозміни й значень у різних контекстах.

Словоформа – це окреме слово в певній граматичній формі. Наприклад, корінь, кореня, кореневі, коренем – це одна лексема, але чотири різні словоформи.

Отже, слово – це найменша самостійна одиниця мови, що складається з граматично оформленого звукового комплексу (зрідка одного звука), за яким суспільною практикою закріплене певне значення і якому властива відтворюваність у мові (за І.С.Олійником).