Вимірювання фільтрації

1. Відібрати пробу розчину і добре перемішати її.

2. Заповнити стакан приладу розчином на 3-4 мм нижче верхнього вінця.

3. Витерти різьбу від розчину.

4. Пригвинтити на стакан циліндр.

5. Заповнити циліндр машинним маслом і забрати його залишки з зовнішньої частини циліндра.

6. Встановити плунжер в циліндр.

7. Сумістити “нуль” шкали з верхньою міткою циліндра шляхом привідкриття перепускного голкового клапана. При цьому необхідно притримувати плунжер рукою.

8. Вийняти гумовий корок і одночасно включити секундомір.

9. Записати покази приладу через 1; 2; 3; 4; 5; 7,5; 10; 15; 20; 25 і 30 хв. від початку вимірювання.

10. При великій кількості вимірювань або якщо фільтрація за 30 хв більша 40 см³ можна скористатись прискореним методом. В цьому випадку беруть відліки через 2 і 10 хв і з допомогою логарифмічної сітки визначають фільтрацію за 30 хв або користуючись аналітичною залежністю визначають розрахункову фільтрацію за результатами показів приладу через будь-який час :

. (2.6)

де – фільтрація за час .

11. Після закінчення вимірювання відкрити перепускний клапан, випустити залишок масла з циліндра, опустити плунжер, а потім зняти його.

12. Відгвинтити циліндр і злити масло з нього для повторного використання, а з фільтраційного стакана злити розчин.

13. Розібрати фільтраційний стакан і вийняти кірку з фільтрувальним папером.

14. Промити і протерти насухо всі деталі фільтраційного вузла.

15. Зібрати прилад, попередньо змастивши циліндр маслом.

Оформлення результатів

1. Записати результати трьох вимірювань за роботою 3-х приладів.

2. Визначити середню величину фільтрації за 30 хв.

3. Побудувати графік зміни фільтрації розчину протягом 30 хв в координатах “час – об’єм фільтрату”.

4. Визначити похибку між фактичною фільтрацією, визначеною за 30 хв. і розрахунковою фільтрацією, визначеною аналітичним методом за результатами показів приладу через 7,5 хвилин: :

. (2.7)

5. Зробити висновок.

Вимірювання товщини фільтраційної кірки

При фільтрації дисперсійного середовища з бурового розчину в проникні горизонти на стінках свердловини формується фільтраційна кірка. Згідно з технологічними вимогами до бурового розчину фільтраційна кірка повинна запобігати ,руйнуванню стінок свердловини, сповільнювати і перешкоджати процесу забруднення продуктивних горизонтів, сприяти ущільненню і стійкості стінок свердловини. Товщина фільтраційної кірки є визначальним чинником при виникненні ускладнень, які пов’язані зі зменшенням діаметру свердловини (затяжки, сальникоутворення, прихоплен-ня бурильних та обсадних колон).

Допустима товщина фільтраційної кірки коливається в межах 1,52 мм. Товщина фільтраційної кірки тісно зв’язана з об’ємом фільтрату і реальний зв’язок між цими величинами є специфічним для кожного розчину. Об’єм фільтрату може зменшитися зі збільшенням вмісту твердої фази. а товщина фільтраційної кірки збільшується. Збільшення перепаду тиску при статичній фільтрації збільшує товщину фільтраційної кірки. В меншій мірі товщина фільтраційної кірки залежить від розміру та гранулометричного складу твердої фази. Висока фільтрація бурового розчину та груба (товста) фільтраційна кірка на стінках свердловин спричиняє такі негативні наслідки:

– забруднюються породи-колектори;

– зменшується стійкість стінок свердловин, підвищується вміст шламу і забруднює буровий розчин;

– збільшується імовірність виникнення прихоплень;

– збільшуються гідравлічні втрати;

– виникають затягування та сальникоутворення при підйомі бурильної колони;

– спотворюються покази геофізичних приладів;

– підвищується імовірність утворення тріщин і каналів у фільтраційній кірці при контактуванні із тампонажним каменем.

Товщина фільтраційної кірки визначається за допомогою приладу Віку. Товщина кірки позначаєтьсяя буквою К, вимірю-ється в мм.

Рисунок 2.5 – Прилад Віка