Вимірювання умовної в’язкості

1. У конус, встановлений вертикально, через сітку налити 700 см³ бурового розчину, попередньо закривши отвір трубки пальцем.

2. Відкрити отвір трубки і одночасно включити секундомір.

3. Виміряти час наповнення частини стакану об’ємом 500 см³. Цей час і є умовною в’язкістю бурового розчину. У випадку, якщо для визначення умовної в’язкості недостатня кількість бурового розчину, то виконати вимірювання витікання 100 см³ розчину при залитих 200 см³, а результат помножити на 4.

4. Вимірювання повторити три рази.

5. Результати записати в таблицю 2.2.

Таблиця 2.2 - Результати вимірювання умовної в’язкості бурового розчину

.№ п/п	Показник бурового розчину	Одиниці вимірювання	Час витікання 500см3 бурового розчину	Середнє значення	Час витікання 100см3 бурового розчину	Середнє значення
1 2 3	Умовна в'язкість

6. За результатами встановити похибку у значенні умовної в’язкості при витіканні 100 см³ бурового розчину

(2.2)

7. Промити конус і чашку, витерти їх насухо.

Статичне напруження зсуву бурового розчину

Міцність сформованої суспензією тиксотропної структури у стані спокою та інтенсивність її зміцнення у часі характеризується статичним напруженням зсуву (СНЗ). Здатність суспензій утворювати у стані спокою структуру з певною міцністю і втрачати її при перемішуванні або при струшуванні називається тиксотропією.

Граничне СНЗ – це те мінімальне напруження зсуву, яке необхідно прикласти до бурового розчину, який знаходиться у стані спокою, щоб зруйнувати тиксотропну структуру і вивести його зі стану рівноваги (відновити текучість системи).

У стані спокою міцність тиксотропної структури зростає у часі асимптотичне, наближаючись до верхньої межі. Вона оцінюється двома значеннями СНЗ. які свідчать про здатність промивальної рідини виконувати певні функції. Початкове значення СНЗ заміряють через одну хвилину стану спокою промивальної рідини. Воно характеризує утримувальну здатність промивальної рідини. При виборі показників промивальної рідини обґрунтовується мінімальне значення при якому і буде забезпечене виконання вказаної функції. Тобто СНЗ за 1 хв. повинно бути достатнім для утримання в змуленому стані шламу після припинення циркуляції.

Друге значення СНЗ заміряють через 10 хвилин, як промивальна рідина була у стані спокою. Воно характеризує інтенсивність зміцнення тиксотропної структури у часі. Така тенденція поведінки бурового розчину має кілька негативних аспектів. Міцність структури при тривалому знаходженні у спокою може досягти таких значень, при яких у момент відновлення циркуляції опір структури буде причиною зростання тиску, який може бути більший за тиск гідророзриву пласта. Висока міцність структури суттєво погіршує просування геофізичних приладів у свердловині, що є однією з причин обриву геофізичного канату, або недоходження приладу до встановленої глибини. Також можливе часткове зменшення гідростатичного тиску у свердловині за рахунок утворення тиксотропної структури бурового розчину. Позитивний аспект високої міцності структури проявляється при попаданні високо тиксотропних промивальних рідин у тріщини горизонтів, де вони згущуються і сприяють уникненню поглинань. Тиксотропність структури характеризується коефіцієнтом тиксотропії, який можна визначити за формулою:

(2.3)

Статичне напруження зсуву можна визначити на прикладах СНС-2 і ВСН-3.