56.Діагностика організації:методологія досліджень систем управління.

Діагноз — друга фаза процесу консультування, по суті є першою дійсно операційною фазою. Її мета — детально і поглиблено вивчити проблему клієнта, виявити фактори й сили, які впливають на цю проблему, підготувати всю необхідну інформацію для прийняття рішення, а також старанно вивчити важливі аспекти взаємозв’язку поміж проблемою, загальними цілями і результатами діяльності організації клієнта та визначити, наскільки клієнт здатний здійснити запропоновані зміни.Діагностуючи проблему і тісно співпрацюючи з клієнтом, консультант уже впливає на відношення організації до змін і може навіть мимоволі щось змінити на краще.Виявлення необхідних фактів.Для отримання ясної картини ситуації, виявлення проблеми і узгодження своїх пропозицій з дійсним станом речей консультанту потрібна значна кількість фактів. Вони потрібні і для вирішення творчих проблем, коли необхідно розробити щось зовсім нове, використовуючи свою уяву, творче мислення. З початку консультування і діагностування консультант отримує певний обсяг даних від своїх колег, котрі займались попереднім діагнозом проблеми у фазі ознайомлення.Консультант має вирішити збирати всю інформацію чи її окремі елементи. Як правило, потрібно вибрати декілька життєво важливих пунктів, котрі пов’язані з поточною господарською діяльністю і можуть стати дуже важливими у майбутньому.Обробка і табулювання даних — останній етап підготовчої роботи збирання даних. Використовують наступні типові угруповання:за подіями — час, частота, швидкість, тенденції, причини, наслідки;за працівниками — рік, стать, сімейний стан, кваліфікація, освіта, трудовий стаж, заробіток;за продукцією і матеріалами — розмір, вартість, технічні характеристики, джерела;за ресурсами, затратами, доходами, процесами і процедурами — показник виробничої активності (збут, споживання, виробництво), місцезнаходження, центр управління, географічний розподіл, використання обладнання.

57.Позиційний аналіз організації

Позиційний аналіз — діагностична методика управлінського консультування, що розвиває, яка дозволяє виявити позиційність в клієнтській організації та лінії розмежування позиційних груп, що перебувають у стані конфлікту.Позиційність — властивість соціальних груп поділятися за різноманітними підставами на мікрогрупи; джерелом поділу є конкурентність інтересів членів груп.Предметом позиційного аналізу є:визначення інтересів та відповідних їм орієнтацій індивідів, що перебувають у стані конфлікту;встановлення кореляції цих інтересів з організаційною структурою та стилем управління системи клієнта;виявлення змісту консультаційно значущої позиційності та формування карти позиційності. Позиційна структура організації, як правило, не відповідає її формальній управлінській або виробничій структурі. Позиційність, що відповідає цим функціям, може формуватися за критерієм ідентифікації працівників з плинністю їх загального складу.Окрім того, позиційність має місце лише при зіткненні конфліктних інтересів індивідів.Передумовами для визначення позиційності організації можуть бути:необхідність викриття поточних проблем організації клієнта, визначення «больових точок» у діяльності персоналу.Завданням консультанта у цьому випадку має бути фіксація проблеми клієнта та розгляд взаємодії індивідів і груп у межах і з приводу проблеми. У результаті позиційного аналізу консультант визначає деструктивну позиційність, тобто очевидні дефекти у позиційній структурі;необхідність визначення позиційності структури як у поточній ситуації, так і у майбутньому, а також у період переходу до майбутнього.Консультант не повинен задовольнитися первинною уявою про стан справ в організації. Для вирішення існуючої проблеми, як правило, мають відбутися якісні зміни, що виходять за межі поточної ситуації.Завданням консультанта є розробка заходів на базі не лише поточного функціонування організації, але й з урахуванням ідей, що мають виникнути власне у процесі консультування.