16. Кругообіг фосфору та сірки, його заг. ХаР-ка та значення

Одним з найважливіших біогенних елементів є фосфор, але його колооберт вивчений дуже погано. Він входить до складу генів і молекул, що переносить енергію всередині кліток. Відносно фосфору жива речовина повністю реалізує свою функцію щодо концентрування хімічних елементів - його вміст в тваринах і рослинах приблизно в 10 разів більший ніж у географічній оболонці. Особливістю колооберту фосфору ще полягає і в тому, що його сполуки не утворюють газової фази. Основна його маса знаходиться в гірських породах літосфери і дуже мала частка в гідросфері в вигляді аніона фосфорної кислоти (РО4)³. Рослини поглинають фосфат-іони з водяного розчину ґрунту і включаються до складу різних органічних сполук. По харчових ланцюгах фосфор надходить від рослин до всіх інших організмів ландшафту. При кожному переході можливе або окиснення, або гідроліз сполук фосфору для одєржання організмом енергії. Продуют окиснення і гідролізу (фосфати) надходять у фунт, після чого можуть знову поглинатися рослинами. Потрапляючи в закриті водойми (озеро, море, Світовий Океан), іони фосфору насичує систему. Фосфор циркулює у водній системі, а відходи життєдіяльності тварин, які поглинають фосфор, відкладаються в покладах. У природних водних системах подібна рівновага дотримується. Окрім біогенного іншим джерелом фосфору є гірські породи, що містять фосфати. Вони піддаються ерозії, розчинюються і велика їхня частина попадає в море, частково відкладається в мілководних затоках, а частково - у глибоководних.

Сірка важливий біогенний елемент (входить до складу амінокислот та білків). але головне те, що антропогенна трансформація колооберту цього елементу привела до глобального поширення забруднень речовинами. які сірку вміщують. По-перше, сірка мае великий резервний фонд в літосфері і, частково, в педосфері і атмосфері. По-друге, в утворенні обмінного фонду сірки в ґрунті велику роль відіграють мікроорганізми, які виконують реакції окисления або відновлення. В географічній оболонці сірка найчастіше зустрічається в вигляді іону SО₄"². Саме ця форма поглинається рослинами. Після загибелі організмів білки розкладаються і сірка виділяється у вигляді сірководню (Н₂S). При взаємодії з киснем, під впливом сірчаних бактерій сірководень окисляється до вільної сірки. При надлишку кисню утвориться сірчана кислота (Н₂SO₄), яка при взаємодії з карбонатами дає сульфати (СаSО₄). Взагалі, слід відзначити, що в колооберту сірки беруть участь всі компоненти географічної оболонки, тобто сполуки сірки можуть бути в різних агрегатних та іонних станах, а процеси окисления та , відновлення збалансовані. При виплавці металів із сульфідних руд, виробництві сірчаної кислота сульфіди постійно переводяться в сульфата, спалювання органічних покладів тощо. Це порушує існуючу кислотно-основну рівновагу в навколишнім середовищі і є однією з причин такого негативного явища як кислотні опади. Такі дощі утворюються при взаємодії двоокису сірки і продуктів її пєретворень при взаємодії з водяними крапельками хмар і дощу. Кислотні дощі впливають на поверхневі води, фунт, наземні і водяні природні системи та ПГТС, на різні конструкції, будинки тощо. Особливо погіршується поживні та інші властивості ґрунту.