53. Виникнення мавпоподібної людини, австралопітеки, люди вмілі і люди прямоходячі

Австралопітеки (лат. australis — південний та грец. πίθηκος — мавпа) — група викопних двоногих людиноподібних мавп завбільшки з шимпанзе.

Австралопітеки жили на початку четвертинного періоду. Вперше рештки були знайдені Робертом Дартом в 1924 році в Таунгі (сучасна ПАР). У 1936 році і пізніше біля Йоганнесбурга знайдено рештки плезіантропів, 1938 року біля Штеркфонтейна — парантропів. В 1970-ті роки було відомі знахідки приблизно 400 особин, значна частина — в Південній Африці. Австралопітеки належать до 2 основних родів:австралопітеки Australopithecus (із Таунга, Макапансхата та Стеркфонтейна);парантропи Paranthropus (із Кромдрая та Сварткранса).

Австралопітеки — двоногі наземні примати. З людиною їх споріднює слабкий розвиток щелеп, відсутність великих іклів, хватальна кисть з виступаючим великим пальцем, опорна стопа. Значний об'єм мозкової коробки (400—600 см3), але мало чим відрізняється від мозку сучасних людиноподібних мавп, вкорочена лицева частина черепа, будова зубів, вертикальна хода та інші особливості поставили австралопітеків в число можливих безпосередніх предків людини. Австралопітеки були всеїдні. Для нападу та захисту використовували кістки тварин, палиці, каміння; можливо, найбільш розвинені види вміли їх дещо обробляти.

Люди́на умі́ла (лат. Homo habilis) — високорозвинений австралопітек або перший представник роду Homo.

Відкрита археологом Джонатаном Лікі (англ. Jonathan Leakey) в 1961 і описана в 1964 по сенсаційній знахідці з ущелини Олдувай в Танзанії. Пізніше аналогічні знахідки були зроблені в Кообі-Фора, Сварткрансе та інших місцях Східній і Південній Африці.

Людина уміла, судячи по знайденим останкам, що датуються 2,6—3,5 мільйонів років назад, існувала більш ніж 500 тисяч років, потрохи еволюціонувала, поки не стала значно схожою з людиною прямохідною.

Названа умілою, оскільки поблизу знайдено кам'яні знаряддя олдувайської культури, зроблені з гальки. Розмір мозку — 500—640 см³. Ріст становив 1,0—1,5 м, вага — біля 30—50 кг.

Людина прямоходяча (лат. Homo erectus) — викопний вид людей, який розглядають як безпосередньо передуючий сучасній людині.

Вважається, що еректуси з'явилися у Східній Африці в епоху середнього плейстоцену, еволюціонували від Homo rudolfensis, і вже 1.8 млн років тому через Близький Схід (Homo georgicus) вони широки заселили Євразію аж до Китаю. (Юаньмоуська людина)

Представники H. erectus, як і H. sapiens, мали пряму поставу, ширший за людський череп та трохи менший головний мозок і також виготовляли кам’яні знаряддя.

У всіх знахідок був своєрідний діжкоподібний торс та зріст близько 145-180 сантиметрів.

Разом із кістками Пекінської людини знайшли десятки тисяч різних артефактів, а також попіл та обгорілі кістки, що свідчить про можливе використання вогню.

54. Гіпотези виникнення роду HomoSapiens. Хар-ка виду.

Африканська теорія - сучасна людина з'явився в Африці. Частина сучасних людей тут же і залишилася, а частина розселилися по Землі, спочатку заселивши Близький Схід, Кавказ, Європу, а пізніше і всю земну кулю. Однак де б не перебували «сапієнси» вони ніколи не змішувалися з нащадками людини прямоходячої. Поступово не витримавши конкуренції стародавні види вимерли, а «сапієнси» жилиі надалі.

Мультірегіональна теорія - близько 2 млн. років тому давні люди покинули Африку і поступово розселилися по всій Землі. Змішуючись між собою в різних регіонах Землі, стародавні люди придбали типові риси «сапієнсів». З часом окремі групи людей пристосувалися до регіональних умов клімату та екології, і як результат виникли расові відмінності між людьми. Відповідно все сучасне людство є нащадками людини прямоходячої.

Л. розумна (Homo sapiens) з'явилася на Землі близько 130 тис. років тому. Поступово заселивши всю поверхню Землі. Зріст їх був 160 - 200 см, при об’ємі головного мозку 1450 - 1650 куб.см. Для даного виду характерна повна відсутність архаїчних рис в анатомічній будові, поступово кістки скелета стали тонші і легші, всі частини тіла подовжились, череп округлився, з'явилося підборіддя. Дуже сильно розвинулися лобова частина, що дозволило йому планувати, аналізувати і прогнозувати ситуацію. Він долучився до живопису і став приручати тварин. Але найголовніше членороздільно говорив