3.2. Pest-аналіз

PEST – це абревіатура чотирьох англійських слів: P – Policy – політика, E – Economy - економіка, S – Society - суспільство, T – Technology – технологія, які є напрямами аналізу факторів оточення. Особливість використання цього методу полягає в тому, що форма подання результатів, одержаних за допомогою цього методу – таблична (табл. 2).

У літературі із стратегічного менеджменту розрізняють далеке та близьке зовнішнє середовище. Далеке зовнішнє середовище як правило не чинить специфічний вплив на організацію. І саме тому далеке зовнішнє середовище ще називають загальним зовнішнім середовищем організації⁴⁵.

Таблиця 2

РЕSТ-аналіз тенденцій, що мають істотне значення для стратегії організації

№ з/п	Політика	P		№ з/п		Економіка		E
1.	Політична стабільність			1.		Рівень ВВП
2.	Послідовність дій влади			2.		Рівень інфляції
3.	Узгодженість дій в політичній команді			3.		Державний борг
4.	Нормативно-правова база			4.
…				…
…				…
n	Сценарій № 1: політика			n		Сценарій № 1: економіка
n+1	Сценарій № 2 : політика			n+1		Сценарій № 2 : економіка
Соціум			S		Технологія		T
1.	Культурні аспекти та традиції			1.		Інноваційна складова промисловості
2.	Демографічний стан			2.		Державна підтримка НДДКР
3.	Середня продуктивність праці			3.		Нові технології та їх вплив на організацію
4.	Рівень освіченості			4.
…				…
…				…
n	Сценарій № 1: соціум			n		Сценарій № 1: технологія
n+1	Сценарій № 2 : соціум			n+1		Сценарій № 2 : технологія

PEST-аналіз – це один із інструментів стратегічного аналізу далекого зовнішнього середовища.

3.3. Аналіз цілей та інтересів зацікавлених груп організації

Важливо при побудові стратегії оцінити сподівання та інтереси зацікавлених груп. Такий аналіз буде особливо ефективним для розробки та реалізації загальнокорпоративної стратегії.

Споживачі

Споживачі є найбільш впливовою групою в ринковій економіці. Якщо їхні сподівання не будуть виправдані, то вони купуватимуть товари та послуги інших організацій. Споживач це основа бізнесу⁴⁶. Основні їхні цілі - якість товару, його цінність, ціна, сервісне обслуговування, розвиток послуг як елементу товару, повна та достовірна інформації про товар чи послугу тощо. Найбільші проблеми для системи менеджменту виникають в процесі ідентифікація потреб та цілей споживачів у конкретний часовий період. Для цього затрачаються значні кошти підприємства, які можуть перевищити затрати на врахування цілей усіх інших зацікавлених груп. Що думає купувати споживач і, що він вважає “цінністю” – це в першу чергу визначає пропозицію організації, і відповідно стратегію підприємства⁴⁷. Однак, слід пам’ятати, що споживачі не є виключно одною групою від якої залежить успішність стратегії підприємства і твердження, яке все частіше зустрічається у вітчизняній та іноземній літературі, про те, що не на обсяги випуску, а на якість продукції та послуг, на задоволення потреб споживачів має орієнтуватись підприємство є хибними. Як влучно зауважує В.Герасимчук, не варто в категоричній формі заявляти, нібито підприємство у своїй комерційно-господарській діяльності має орієнтуватись на все, що завгодно, тільки не на збільшення обсягів виробництва⁴⁸.

Акціонери

Інвестори вклали свої кошти в підприємство з метою отримати винагороди у вигляді дивідендів та збільшенні вартості акцій, тобто основна їхня мета це отримання доходу на вкладений капітал. Деколи акціонери, як і окремі менеджери, вкладають кошти у проекти з високим рівнем економічного ризику, тобто йдуть на ризик за ради відчуття самого ризику⁴⁹. В українській економіці акціонери мають значний вплив на діяльність підприємств. Хоча вітчизняне законодавство чітко регламентує відносини акціонерів та менеджменту підприємства. Відповідно до закону України ст. 47 “Про господарські товариства” керівництво поточною діяльністю не є компетенцією акціонерів, а виключно виконавчих органів⁵⁰. Більше того дана стаття передбачає, що загальні збори можуть передати виконавчим органам товариства (менеджменту) частину належних їм прав. Однак, у практиці функціонування вітчизняних підприємств акціонери, як правило, здійснюють безпосереднє керівництво поточною діяльністю тим самим реалізуючи насамперед власні цілі, що загалом негативно позначається на розвитку підприємства та менеджменту. Відповідно до того ж таки закону акціонери мають право на отримання регулярної та вичерпної інформації про фінансову-господарську діяльність підприємства, своєчасні виплати дивідендів та справедливе відшкодування капіталу у випадку банкрутства підприємства⁵¹. У випадку незадоволення потреб та недосягнення основних цілей акціонерів, вони можуть звільнити управлінський персонал або продати організацію.

Однак вітчизняна інституційна структура економіки є недосконалою, що проявляється в порушенні прав акціонерів на отримання адекватної та вичерпної інформації, а також у перешкоджанні реалізації права участі в прийнятті управлінських рішень⁵². Тому виписані законодавчі норми не регулюють усіх конфліктів, що виникають через випадки розбіжностей у інтересах самих власників, власників і менеджерів, менеджерів і працівників, організацій та споживачів тощо.