22. Робота з картиною на уроках історії. Портрет у викладанні історії.

Портрет у викладанні історії.

Важливе місце серед унаочнення займають учбові картини. Вони поділяються на типологічні, культурно-ісгоричні і такі, що відображають конкретні події.

На уроці картина → як першопочаткове джерело знання або як зорова опора в розповіді вчителя; як ілюстративне доповнення розповіді або як засіб закріплення.

Для розкриття якого-небудь процесу → декілька картин → щоб показати зміну архітектурних пам'ятників в різні періоди історії.

Послідовність роботи з картиною: 1. Вчитель відкриває або вивішує картину в той момент, коли по ходу пояснення підходить до опису того, що зображено на ній. 2. Дає учням час для ознайомлення з картиною. 3. Починає розповідь, вказує місце і час Д». 4. Дає загальний опис обстановки, на фоні якої розгортається дія. 5. Виділяє деталі і конкретні особливості. 6. На завершення робить загальний висновок, вказує на суттєві ознаки.

Інша форма: Вчитель показує картину, а учні називають все, що на ній зображено; за завданням вчителя дають опис окремих елементів і картини в цілому; придумують для зображення осіб слова та інсценізують окремі сюжети картини; намагаються уявити, що було раніше того моменту, який зображено на картині, або пізніше.

Учбові картини можна застосовувати і з метою закріплення і узагальнення знань учнів.

Умовно-графічна наочність. Схематичний малюнок передає суттєві риси предмета, сприяє формуванню понять. Вчитель розкриває явища в його логічній послідовності.

Для створення реалістичного образу → співставлення схематичного зображення з ілюстрацією або фотографією.

У поєднанні з малюнком застос. аплікації - це вирізані з картону і розмальовані зображення типових для епохи, яка вивчається предметі або представників різних суспільних груп. Повинні з'являтися на дошці і змінювати одна одну в процесі викладу. Концентрує увагу учнів на конкретній дії, створює зоровий образ. Вони можуть спостерігати за ходом військових дій, усвідомити послідовність землеробських робіт, особливості ремісничого і мануфактурного виробництва.

Таблиці, діаграми, графіки, логічні схеми → в старших класах. Схеми - для наочного порівняння різних іст.подій, показу тенденцій їхнього іст. р-тку, а також для узагал. і систематизації іст. знань. Дозволяють подати наочне зображ. узагал. уявлень, які допомагають учням засвоїти сутнісні ознаки іст. понять. За допомогою схеми вчитель демонструє ланцюжок свої розмірковувань.

23. Методика локалізації історичних явищ і вивчення карти.

Віднесення подій до конкретного простору і описання географічного середовища, у якому вона відбулася, наз. локалізацією.

Локальність іст.подій вивчаються при допомозі історичних карт, планів місцевості, картосхем.

Іст. карти → на географічній основ і→ зменшені узагальнені образно-знакові зображення іст.подій або періодів. Зображення подаються на площині і у певному масштабі з врахуванням просторового розташування об'єктів. Показують розташування, поєднання і зв'язки іст. подій і явищ, відібраних і деталізованих у відповідності з признач. конкретної карти.

Розкриття динаміки подій і процесів → на іст. карті можна простежити процес виникнення держав і зміну їхніх територій або шлях руху військ, торговельних караванів тощо. Відрізняються за охопленням території (світові, відповідних регіонів, карти окремих держав), за змістом (узагальнюючі і тематичні), за своїм масштабом (великомасштабні, середньо- і дрібномасштабні).

На узагальнюючих картах в межах певного місця і часу відображені всі основні події і явища, передбачені розділами учбової програми.

Вміння користуватися історичною картою є засобом для більш усвідомленого сприйняття подій і явищ історії. При появі нової для учнів історичної карти в ході бесіди вони повинні вияснити: яку частину земної поверхні вона охоплює; який хронологічний період історії на ній відображено; якою була залежність життя людей від кліматичних умов про події, а лише відтворюють просторові часові структури, використовуючи абстрактну мову символів.