- •1. Дидактика історії як наукова та навчальна дисципліна.
- •2. Функції вчителя історії. Елементи пед. Майстерності
- •3. Історичні знання мешканців античного світу та способи їх формування.
- •4. Фактори поширеним історичних знань і методи навчання історії в Середньовіччі.
- •5. Роль історичних знань і методи навчання історії в 19-20 ст.
- •6. Функції історичного знання.
- •7. Зміст шкільної історичної освіти. Державний стандарт історичної освіти.
- •8. Проблема методів навчання історії та їх класифікації
- •9. Словесні методи навчання історії.
- •10. Монологічна форма викладу історичного матеріалу.
- •11. Розповідь як метод викладу історичного матеріалу.
- •13. Характеристика історичного явища як метод викладання.
- •14. Пояснення історичного матеріалу вчителем.
- •15. Шкільна лекція з історії та вимоги до неї.
- •16. Діалогічна форма повідомлення історичного матеріалу. Бесіда на уроці історії.
- •18. Методи наочного навчання історії.
- •19. Функції та види наочності в навчанні історії.
- •20. Вимоги до використання наочних матеріалів на уроках історії.
- •1. Відповідність наочності змісту навчального матеріалу
- •2. Виділення найважливіших ознак предмета
- •22. Робота з картиною на уроках історії. Портрет у викладанні історії.
- •23. Методика локалізації історичних явищ і вивчення карти.
- •24. Використання крейди й дошки на уроках історії.
- •25. Відеофільми, документальне кіно та комп'ютерна техніка в навчанні історії.
- •26. Методи роботи з текстом у навчанні історії.
- •27. Методи і прийоми роботи з текстом підручника.
- •28. Робота з історичним документом.
- •29. Використання художньої літератури у викладанні історії.
- •30. Пасивні методи навчання історії (методи готових знань).
- •31. Активні методи навчання історії (методи пошукові або дослідницькі).
- •32. Пасивні й активні методи навчання: проблема взаємодії.
- •33. Формування методологічної культури учнів в процесі навчання історії
- •34. Методика формування в учнів уявлень про хронологічну перспективу.
- •35. Групи історичних понять. Прийоми і засоби розкриття історичних понять.
- •3 Групи історичних понять:
- •36. Формування в учнів історичних понять.
- •37. Проблема напрямку розвитку історичного процесу на уроках історії.
- •40. Війна як історичне явище в шкільному курсі історії. Методика розкриття військово-історичного матеріалу.
- •41. Методика формування історико-економ. Та соц. Понять у школі.
- •3 Групи історичних понять:
- •43. Навчально-виховні завдання уроку історії.
- •44. Структура уроку історії. Закономірності «навчання — засвоєння» на уроці історії.
- •45. Типи уроків історії та їхня залежність від вікових груп учнів.
- •46. Методика закріплення історичних знань учнів.
- •48. Етапи підготовки студента-практиканта до уроку історії.
- •49. Визначення мети уроку історії та відбір матеріалу вчителем.
- •50. Основні параметри аналізу уроку історії.
- •51. Форми позакласної роботи з історії.
- •52. Історичне краєзнавство у школі.
- •53. Традиційна та інноваційна системи навчання. Порівняльна характеристика.
- •54. Лабораторна система навчання історії.
- •55. Проектна система навчання історії.
- •56. Інтегрована (комплексна) система навчання історії.
- •57. Навчання у співробітництві .
- •58. Вальдорфська педагогіка.
- •59. Технології повного засвоєння навчального матеріалу з історії.
- •60. Технології розвивального навчання з історії.
- •62. Модель навчання історії у грі.
- •63. Модель навчання історії у дискусії.
- •64. Сугестопедична модель навчання історії.
- •65. Проблема інтерпретації минулого в системі шкільної освіти.
- •47. Контроль (перевірка) знань учнів з історії. Критерії оцінювання навчальних досягнень школярів.
53. Традиційна та інноваційна системи навчання. Порівняльна характеристика.
Система навчання - це детермінований соціальними цілями комплекс елементів, який динамічно функціонує і включає вчителів, учнів, зміст навчання, соціально-матеріальне середовище, а також взаємозв’язки між елементами.
Традиційна система навчання пов’яз. з класно-урочною формою навчальної діяльності, пояснювальною діяльністю вчителя, з авторитарним стилем керівництва навчальною діяльністю. Мета навчання в традиційній системі - засвоєння суми знань з предмету. Зміст навчання - система історичних фактів, система теоретичних положень, висновків і узагальнень.
Зміст навчання пов’язується із знаннями - спочатку знання, які є фундаментом на якому будуються переконання, ініціативи. Вчитель – суб’єкт взаємодії, джерело інформації. Контролер, реалізує авторитаризм в навчанні - вводить свої правила. Основна форма навчання - урок.
Недоліки: 1) зорієнтованість навчання на подання учням знань. 2) перевага пасивного сприймання інформації над осмисленим і практичним використанням. 3) недостатня увага до особистості учня, до розв. особистості в цілому і до творчих здібностей зокрема. 4) переваження колективної роботи над груповою та індивідуальною. 5) одноманітність методів навчання, що призводить до зниження пізнавальної діяльності учня. 6) панування уроку як основної форми навчання. 7) обмеженість діалогічного спілкування між учнем і вчителем, авторитарність вчителя. 8) вербалізм навчання - захоплення словесними методами. 9) розрахованість на абстрактного (середнього) учня.
Інноваційні системи: мета навчання - розвиток особистості учня. Зміст навчання - набуття досвіду, щось пережите, осмислене. Наголос на тому, щоб навчити учнів вміти робити висновки, проводити виважені роздуми. Учасники навч. процесу - вчителі і учні, але головною дійовою особою є учень. Функція вчителя -організація і стимулювання навчальної діяльності учня для його розвитку. Вчитель несе відповідальність на результати навчання і виховання.Грунтусться на мотивації досягнень - хочу чогось досягти, самореалізуватися.
Організація навчання – суб’єкт-суб’єктна взаємодія. В інноваційному навчанні учні як правило не порівнюються з іншими. Виставлення оцінок відбувається шляхом порівняння учня з ним самим (його прогрес за певний час). Проблеми інноваційного навчання: 1) протиріччя між зорієн гованістю навчання на майбугне і реаліями нашого часу. 2) субєктивність інновааційного навчання. 3) непідготовленість до інноваційного навчання педагогічного середовища.
54. Лабораторна система навчання історії.
Лабораторна системанавчання (Дальтон-план) сформувалася під впливом популярних на той час ідей Дж.Дьюї. Фундар → Е.Паркхерст з міста Дальтона, звідки й назва системи - Дальтон-план.
Схема: вчитель працює з одним учнем та організує роботу решти учнів. Вперше лабораторна система була застосована у школі для дітей-інвалідів, а через рік - у звичайній школі.
В радянській школі лабораторна система була дещо змінена і набула наприкінці 20-х рр. характеру бригадно-лабораторної. 1925-26 рр. з'явилась низка робіт, присвячених принципам побудови навчання за Дальтон-планом і особливостям його впровадження в радянській школі, а також велика кількість практичних розробок окремих навчальних тем :іа лабораторним методом.
Паралельно в українській школі було впроваджено метод проектів або метод цільових завдань → учні набувають знання і навички у процесі планування й виконання практичних завдань-проектів. Його відмінності від Дальтон-плану полягали лише у цілеспрямованості на життєвий підряд (завдання), невід'ємному зв'язку і практикою і колективним виконанням. Метод проектів спочатку застосовувався у дослідних, а потім і в десятках масових шкіл, поєднуючись з лабораторною системою.
М.В.Крупеніна та В.М.Шульгіна → були палкими прихильниками цього методу і вважали його універсальним, таким, що з часом призведе до відмирання школи".
