104. Політико-правова система й економіка Республіки Перу.

В Перу після урядування військових у 1980 р. до влади повернувся лідер центристської націоналістичної партії Народна дія Белаунде Террі. Він демонтував рештки збудованої військовою хунтою корпоративної держави і взяв курс на лібералізацію економіки та зміцнення демократичних інститутів. Однак Белаунде не зміг впоратися з інфляцією, до того ж у країні активізувався повстанці - 5-тисячне марксистське партизанське формування "Сендеро лумінозо" та Революційний рух імені Тупака Амару.

В результаті виборів 1985 р. до влади прийшла лівоцентристська Перуанська апристська партія, а президентом став її молодий і динамічний лідер Алан Гарсія, що проголосив курс на пріоритет національних інтересів у внутрішній і зовнішній політиці. Він відмовився сплачувати всі проценти іноземним інвесторам, після чого Всесвітній і Міжамериканський банки тимчасово закрили свої кредитні лінії, до того ж у Гарсії почалися тертя з армією, коли президент вирішив скоротити військовий бюджет і розслідувати вбивство 300 чоловік у в'язниці Ліми. Збройні сили і праві політики за таємної підтримки з боку США розхитали уряд Гарсії, а потім скинули його.

Розчарування народу в традиційних політиках відбилося на обранні в червні 1990 р. президентом Перу сина японського імігранта Альберто Фухіморі, раніше зовсім невідомого в широких колах. Наступного року він запровадив надзвичайний стан і приступив до політики жорсткої економії засобів, водночач лібералізувавши економіку та денаціоналізувавши державні підприємства. У квітні 1992 р. за підтримки військових Фухіморі розпустив конгрес, призупинив дію конституції й отримав диктаторські повноваження. Того ж року в результаті успішної антипартизанської операції за грати потрапив лідер "Сендеро лумінозо" Абімаель Гусман.

Фухіморі вдалося призупинити падіння обсягу виробництва і знизити інфляцію з астрономічних до просто великих показників. Тому в 1995 р. він вдруге був обраний президентом Перу, перемігши колишнього генерального секретаря ООН Хав'єра Переса де Куельяра, а наступного року примусив конгрес усупереч конституції дозволити йому блотуватися втретє. Однак під час виборчої кампанії в квітні-травні 2000 р. різко загострився конфлікт між владою і опозицією, котра заявила про відсутність демократичних гарантій і закликала виборців до бойкоту виборів, які фактично мали безальтернативний характер. Офіційно Фухіморі переміг, але опозиція не визнала результати виборів і, зрештою, змусила його до втечі в Японію в листопаді того ж року.

Перуанський уряд зажадав від Японії екстрадиції Фухіморі, але офіційний Токіо відмовився на підставі наявності у екс-президента подвійного громадянства. В ордері Інтерполу на арешт Фухіморі значилося 21 обвинувачення, в т.ч. причетність до вбивства „ескадронами смерті” у 1991-1992 рр. 25-ти членів „Сендеро лумінозо”, за що колишній „борець з тероризмом” міг отримати 30 років ув’язнення. Але несподівано для латиноамериканської громадськості 6 листопада 2005 р. Фухіморі був затриманий у Чилі, куди він прилетів з Мексики для підготовки до повернення в Перу й участі в президентських перегонах у квітні 2006 р., коли спливе термін повноважень сучасного глави держави – лідера лівоцентристського руху „За майбутнє Перу”, популіста Алехандро Толедо.