16. Розвиток особистості в п’єсі г.Ібсена “Ляльковий дім”.

Генрік Ібсен (1828-1906) – славетний норвезький драматург і, мабуть, найзначніший драматург другої половини дев’ятнадцятого століття взагалі. Драматургія Ібсена підводить підсумок реалізму дев’ятнадцятого століття і започатковує нову європейську драму. Ібсен пройшов шлях від романтика до реаліста і від реаліста до символіста. Попри цю еволюцію драматургічна творчість Ібсена має єдиним стрижень, що ним є пошуки ціннісних орієнтацій для людини, яка втратила світоглядні орієнтири у складному, суперечливому світі без богів. Відповіддю Ібсена є сильна особистість.

Однією з його найвідоміших драм є п’єса “Ляльковий дім”, що була написана у 1879 році. Це історія розпаду щасливого буржуазного сімейства, побудованого традиційних засадах та буржуазному розумінні чеснот і розподілу соціальних ролей: чоловік – працівник та матеріальна опора існування сім’ї, а отже, голова; жінка – домашня господиня та мати і підпорядкована чоловікові у вирішенні всіх важливих питань, тобто є несамостійною особою, додатком до чоловіка. Головна героїня Нора порушила ці правила гри. Рятуючи хворого чоловіка, вона робить те, на що не має юридичного права, позичає гроші, підробляючи підпис. Через багато років цей злочин починає загрожувати кар’єрі чоловіка та благополуччю сім’ї в цілому. Чоловік, якого Нора вважала взірцем всіх чеснот, виявляється слабкою людиною перед загрозою публічного безчестя. І хоча ситуація розв’язується благополучно, Нора робить для себе висновок, що вона не розуміє світу, в якому живе і не є повноцінною людиною, і для того, щоб стати нею, вона йде від чоловіка, залишаючи навіть дітей, оскільки не може взяти їх з собою ні за матеріальними, ні за юридичними обставинами. Суспільство не може запропонувати їй однозначних норм, правил, за якими слід жити, ні у формі релігії, на традиційної моралі. Тож Нора вирішує залишитися сам на сам із життям, щоб випробувати себе і виробити власне його розуміння. Це і є способом її формування себе як особистості і першим кроком на цьому шляху.

Становище жінки в буржуазному суспільстві другої половини 19 століття у п’єсі г.Ібсена “Ляльковий дім”.

Генрік Ібсен (1828-1906) – славетний норвезький драматург і, мабуть, найзначніший драматург другої половини дев’ятнадцятого століття взагалі. Драматургія Ібсена підводить підсумок реалізму дев’ятнадцятого століття і започатковує нову європейську драму. Ібсен пройшов шлях від романтика до реаліста і від реаліста до символіста. Попри цю еволюцію драматургічна творчість Ібсена має єдиним стрижень, що ним є пошуки ціннісних орієнтацій для людини, яка втратила світоглядні орієнтири у складному, суперечливому світі без богів. Відповіддю Ібсена є сильна особистість.

Однією з його найвідоміших драм є п’єса “Ляльковий дім”, що була написана у 1879 році. Це історія розпаду щасливого буржуазного сімейства, побудованого традиційних засадах та буржуазному розумінні чеснот і розподілу соціальних ролей: чоловік – працівник та матеріальна опора існування сім’ї, а отже, голова; жінка – домашня господиня та мати і підпорядкована чоловікові у вирішенні всіх важливих питань, тобто є несамостійною особою, додатком до чоловіка. Головна героїня Нора порушила ці правила гри. Рятуючи хворого чоловіка, вона робить те, на що не має юридичного права, позичає гроші, підробляючи підпис. Через багато років цей злочин починає загрожувати кар’єрі чоловіка та блаополуччю сім’ї в цілому. Чоловік, якого Нора вважала взірцем всіх чеснот, виявляється слабкою людиною перед загрозою публічного безчестя. І хоча ситуація розв’язується благополучно, Нора робить для себе висновок, що вона не розуміє світу, в якому живе і не є повноцінною людиною, і для того, щоб стати нею, вона йде від чоловіка, залишаючи навіть дітей, оскільки не може взяти їх з собою ні за матеріальними, ні за юридичними обставинами. Суспільство не може запропонувати їй однозначних норм, правил, за якими слід жити, ні у формі релігії, на традиційної моралі. Тож Нора вирішує залишитися сам на сам із життям, щоб випробувати себе і виробити власне його розуміння. Це і є способом її формування себе як особистості і першим кроком на цьому шляху.