6. Романтизм у слов’янських літературах

• Романтизм у слов’янських літературах представлений польською, чеською, словацькою, болгарською, угорською та іншими літературами центральної та південно-східної Європи.

• Процес формування художнього напрямку був неоднорідним і мав у кожній літературі свої особливості, досить тісно пов’язані з соціальними та історичними процесами.

• У болгарській літературі на початку ХІХ ст. ще домінували просвітницькі тенденції. Османське іго століттями стояло на перешкоді розвитку національної літератури, і тому болгарська література була змушена запозичувати досвід сусідніх літератур.

• Хорватська література на початку ХІХ ст. складалась із кількох слабо пов’язаних між собою регіональних літератур, яким теж ще були притаманні просвітницькі тенденції.

• Формування романтизму в угорській літературі, яка найяскравіше представлена творчістю Ш.Петефі, безпосередньо було пов’язане з національно-визвольним рухом і ростом національної свідомості.

• Найяскравіше романтизм у слов’янських літературах виявився у польській літературі - у творчості А.Міцкевича та Ю.Словацького. Польща на кінець ХVІІІ ст. була окупована Прусією, Австро-Венгрією та Росією, що не раз слугувало приводом для національно-визвольних повстань. Одним з таких повстань був рух під приводом Тадеуша Костюшки, який, на жаль, було жорстоко придушено царськими військами. Але саме ідеї національного та соціального визволення стали могутнім поштовхом для розвитку романтизму, особливо його революційно-бунтарського спрямування.

• У польській літературі під впливом німецької ідеалістичної естетики (перш за все Шелінга) було поставлено питання про романтизм як напрямок, здатний активізувати національний розвиток літератури та виявити нові тенденції у суспільному житті.

• Національна література починає трактуватися як засіб самопізнання нації; творча свобода художника мала дати можливість відображати світ, що рухається і змінюється; на місце ідилічній поезії мала прийти поезія пристрасті і протесту – поезія романтизму.

7. Гофман Ернест Теодор Амадей

(1776 – 1822)

• Був багатогранно обдарованою людиною: видатним композитором, талановитим живописцем (створював театральні декорації, ілюстрував книги, малював карикатури), але все життя тягнув лямку чиновника.

• Звідси і подвійне життя, яким він наділяв близьких йому героїв. З Гофманом-чиновником (педантичним, зосередженим) було важко спілкуватись; інший – митець (мрійник, фантазер), який збирав навколо себе багатьох людей; в той же час у ньому було щось демонічне, саркастичне.

• Тема існування двох світів, притаманна романтизму, набуває у Гофмана нового звучання : із метафізичної сфери переходить у реально-життєву.

• Це виникає на ґрунті усвідомлення того, що між ідеальним та реальним життям існує велика прірва.

• Ще одне джерело двійництва: свідомість недосконалої особистості, що дозволяє суспільству нав’язувати їй різні ролі.

• З цим поділом на два світи пов’язаний і поділ на дві категорії персонажів:

• філістери живуть у наявній дійсності і дуже нею задоволені, тому що не мають уявлення про духовний, вищий світ, не відчувають у ньому потреби. Їх – абсолютна більшість: це бюргери, чиновники, комерсанти, люди „корисних професій”;

• ентузіасти („справжні музиканти”) – живуть в інших вимірах, матеріальному світу вони не підвладні, дійсність викликає у них відразу, вони живуть духовними інтересами, мистецтвом – це поети, митці, художники та музиканти.

• Найгірше те, що філістери витісняють ентузіастів із реального життя, залишають їм світ фантастичного. До митців ставляться з презирством.

„Малюк Цахес”

• Повість - казка „Малюк Цахес” – це вже соціальна сатира (Гофман виходить з проблем тільки митців і мистецтва та звертається до зовсім реальних проблем реального життя).

• Герої: звичайні німці – студенти, чиновники, вельможі, професура.

• Гофман глузує з їх удаваної величі, розуму, сили.

• Доля Цахеса виявляє деякі закономірності:

• матеріальні та духовні блага розподіляються нерівномірно;

• той ,у кого багатство, має і більшу владу, незалежно від розуму та інших чеснот;

• це дає їм право привласнювати плоди розуму та діяльності тих, хто нічого не має.

• Цахес – син бідняка, до того ж ще і потвора. Але три магічні золоті волосини, які йому подарувала Фея, дають можливість стати першим міністром та вершителем людських доль.

• Люди, що легко піддаються масовому психозу, стають жертвою потвори: вони не бачать справжнього Цахеса, а бачать його розумним, красивим, гідним кохання.

• Один тільки студент Бальтазар, мрійник, романтик, який мав „жвавий і ясний розум”, протистоїть філістерському світові. Він цікавиться „високими істинами” вміє відчувати Природу і мріяти про прекрасне. І саме Бальтазару вдалося дізнався про причини звеличення Ціннобера –Цахеса, але за спробу викрити потвору його оголосили душевнохворим. І все ж Бальтазару вдається викрасти золоті волосинки і зруйнувати Цахеса, на якого кидається розлючений люд.

• Висновок: Цахеси з’являються там, де між людьми встановлюються механістичні відносини, засновані на владі грошей і матеріальних цінностей, і неможливі там, де є духовні цінності.

Найбільш характерними ознаками творчості Гофмана є :

• особливий інтерес до соціально-філософських та соціально-психологічних аспектів людського життя і життя особистості;

• розуміння письменником „відчуження людини”, як прояву механістичності, що проникає не тільки в зовнішнє, але й у її внутрішнє життя;

• люди, позбавлені духовного начала, перетворюються на механізми. Саме тому у Гофмана поширені образи ляльок і автоматів, з’являється тема театру маріонеток, що відображають реальне життя;

• найефективнішим художнім засобом стає гротеск та його сатирично-викривальні функції.