20. Цивілізація як категорія аналізу людства.

Цивілізація – це сукупність унікальних економічних, соціальних, політичних, духовних, моральних, ціннісних та інших структур які відділяють одні історичні спільноти людей від інших.

Ознаки: → наявність держави як певної органічної, управлінської структури; → наявність писемності; → наявність сукупності законів та правових норм, що прийшли на зміну звичаїв; → певний рівень гуманізму.

Цивілізації бувають локальними і регіональними.

У контексті проблеми суб'єктності міжнародних відносин концепція цивілізації стає домінуючою історико-соціологічною категорією, яку за значенням можна порівняти з домінуючою раніше концепцією нації.

Цивілізація як об’єктивна реальність і як об’єкт дослідження має розглядатись в трьох різних вимірах, нерозривно пов’язаних один з одним за змістом, часом та простором .

Глобальна цивілізація уособлює єдність людства, його спільної долі з історичного моменту неолітичної революції. Це стає початком глобальної історії людства.

В даному контексті цивілізація розглядається як визначена ступінь в розвитку суспільства і культури і тим самим є протиставленою дикунству та варварству.

В той же час існують розбіжності в поглядах щодо самого факту існування єдиної світової цивілізації, які можна узагальнити наступним чином:

• заперечення самого факту існування єдиної світової цивілізації, розгляд історії людства як історії існування окремих локальних цивілізацій, які розвиваються за своїми власними законами;

• визнання процесу формування єдиної світової цивілізації, якій ще не завершився;

• глобальна цивілізація не з’явилась одразу в завершеному вигляді. За Х тис. років вона пройшла певні етапи розвитку, змінюючи внутрішню структуру.

21. Світові цивілізації у глобальному вимірі.

Цивілізація – це сукупність унікальних економічних, соціальних, політичних, духовних, моральних, ціннісних та інших структур які відділяють одні історичні спільноти людей від інших.

Глобальна цивілізація – це історично визначена сходинка розвитку людства, зв’язками і відносинами охоплюються всі країни і народи сучасного світу.

Світові цивілізації в історичній ретроспективі: 1) неолітична (8-4 тис до н.е.); 2) ранньо-класова (кін 4 – поч.. 1 тис до н.е.); 3) антична (1 тис до н.е. – 1 тис. н.е.); 4) середньовічна (6-15 ст); 5) ранньо-індустріальна (16-18 ст); 6) індустріальна (18-20 ст); постіндустріальна (кін. 20 – поч.. 21ст)

Саме М. Данилевський вважається засновником цивілізаційного підходу до історичного процесу. Він стверджує, що головні суб’єкти цього процесу – не держави чи нації, а культурно-релігійні спільноти (культурно-історичні типи). Він вважав, що головним завданням зовнішньої політики Росії повинен стати саме розвиток „слов’янського культурно-історичного типу”. Пізніше у його дослідженнях цей принцип (зона впливу однієї цивілізації) здобуває назву „великого простору”.. Культурно-історичні типи: єгипетська; старо-давньо-словянська; китайська; індійська; іранська; єврейська; грецька; римська; аривійська; романо-германська.

О. Шпенглер визначав вісім цивілізацій (єгипетську, індійську, вавилонську, китайську, греко-римську, візантійсько-арабську, західноєвропейську, майя). Причому він акцентував увагу не стільки на аналізі історичного минулого тисячолітніх цивілізацій, скільки на прогнозуванні майбутнього.

Тойнбі виділяє 5 основних цивілізацій (третинних): - західна; - російська (православно-християнське суспільство); - ісламська; - індійська; - китайська.

Хантінгтон: західна; конфуціанська; японська; ісламська; індуїська; православно-словянська; латино-американська; африканська.