26. Індійська цивілізація.

Благоговіння перед життям: індо-буддійська цивілізація. Аскетичний чоловік індо-буддійського світу, його містицизм, пластичність і духовна терпимість. Індо-буддійська сакральна політична культура з сильною колективістської домінантою, де вирішальне значення мають обов'язки людини, а не його права. Етика ненасильства і благородне миротворчість в політиці. Протиріччя між широтою і багатоплановістю духовного кругозору і догматизмом в питаннях соціально-політичної організації (кастовість, ієрархічність, замкнутість, сегментарного політичної культури). Цивілізацію Індії можна представити як фантастично барвистий карнавал: торжество звуків, фарб, видів, смаків, запахів і чуттєвих насолод. Індуси є людьми з багатим винахідливим генієм, вони створили безліч міфів і легенд, безліч філософських систем, різних стилів в архітектурі, музиці і танцях. Відомий індійський письменник М.Менон вважає, що індо-буддійську цивілізацію сформували два потоки, які йшли назустріч один одному: один - чуттєвий, інший - розумовий, один - форми, інший - думки.

Цивілізація, здатна на такі рафіновані експерименти з істиною, і у сфері політики відкрила вельми неординарні підходи. Складний шлях розвитку політичної культури індо-буддійської цивілізації в певному сенсі можна представити як творчу спробу «прогресувати в думки», не зближуючись повністю з жодною релігійною, політичною чи етичної системою. Сфера сучасної політичної культури Індії має безліч граней, вона надзвичайно глибока, оскільки тісно пов'язана з різними рівнями строкатого, часто суперечливого культурного і релігійного світу країни. Саме релігія в цій цивілізації споконвіку була покликана зміцнювати і висвітлювати політичну діяльність. Політик в Індії ніколи не домагався успіху, якщо не спирався на національну релігійну і культурну традицію. Діяльність кожного великого релігійного проповідника неодмінно отримувала сильний політичний резонанс. Тому з повною підставою можна назвати політичну культуру індо-буддійської цивілізації сакральної. Слід підкреслити, що внутрірелігіозним плюралізм є одним з найсильніших політичних аргументів індо-буддійської цивілізації в діалозі культур.. В індуїзмі ж безліч шляхів, істин і способів життя аніскільки не виключають один одного. Представників різних культур приваблює в індуїзмі плюралізм закладених в ньому типів поведінки і духовних устремлінь.

Тому вони проповідують етику ненасильства, турботи про природу і навколишній світ (адже після смерті тіла душа людини може увійти не тільки в інших людей, а й у тварин). Індуїстська традиція буквально культивує глибоке шанування життя: «Образ життя, заснований на повному неспричиненні шкоди або мінімальному заподіянні шкоди - ось вища чеснота». Ця благородна етична максима в політичній сфері призводить до благородної миротворчості. Миротворча діяльність в усі часи користувалася тут особливою повагою і шаною: політичний діяч тільки тоді міг здобути національне визнання, коли його діяльність була визнана благої для справи миру.