- •9. Концепція «меж зростання» (Дж. Форестер, д. Медоуз, е. Пестель, м. Месарович).
- •10. Концепція «гуманістичного соціалізму» (я. Тінберген).
- •11. Концепція «нового гуманізму» (л. Печчеї).
- •12. Концепція «дороговкази в майбутнє» (б. Гаврилишин).
- •13. Концепція «сталого розвитку» (л. Браун).
- •14. Школа універсального еволюціонізму (теорія глобальних рішень і компромісів) (Мойсєєв).
- •5. Етапи становлення політичної глобалістики як науки.
- •38. Причини та наслідки глобалізації.
- •3. Поняття глобалізм, глобалізація, глобалістика.
- •16. Школа контрольованого глобального розвитку (д. Гвішиані).
- •17. Школа світ-системного аналізу (і. Валлерстайн).
- •19. Концепція нульового приросту (д.Медоуз і Дж.Форрестер)
- •20. Цивілізація як категорія аналізу людства.
- •21. Світові цивілізації у глобальному вимірі.
- •22. Китайська цивілізація.
- •25. Православно-словянська цивілізація.
- •26. Індійська цивілізація.
- •27. Латино-американська цивілізація.
- •28. Концепція виклику та відповіді в політичній глобалістиці.
- •29.Україна у геоцивілізаційному просторі.
- •1. Історія виникнення науки про глобальний світ.
- •2. Римський клуб і основні напрями його діяльності.
- •6. Визначення предмету та методу політичної глобалістики.
- •7. Концепція ноосфери Вернадського.
- •8. Основні напрямки дослідження політичної глобалістики.
- •30. Американський спосіб життя як модель глобального світу.
- •32. Глобальні проблеми сучасності.
- •33. Споживання ресурсів планети: стан та шляхи вирішення проблеми.
- •34. Міжнародні програми вирішення глобальних проблем.
- •35. Політичний час в глобальному світі.
- •36. Політичний простір в глобальному світі.
- •39. Глобалізація та глокалізація.
- •45. Хантінгтон : концепція зіткнення цивілізацій
- •40. Глобалізація та інформаційна революція.
- •41. Особливості об’єктивної глобалізації.
- •42. Особливості суб’єктивної (паразитарної) глобалізації.
- •47. Загроза занепаду загальнолюдської перспектив: концепція «золотого мільярда»
- •48. Глобальне моделювання: представники та концепції
- •49.Джордж Модельскі «Еволюція глобальної політики»
- •58.Сутність і еволюція міжнародних інформаційних потоків.
- •59. Медіа-дипломатія та віртуальна дипломатія ери інформації.
- •60.Феномени медіалізму та медіатизації, їх вплив на міжнародні відносини (Зубицька)
- •52. Превентивна дипломатія.
- •57. Поняття та сутність інформаційного суспільства.
- •55. Глобалізація системи масової комунікації.
- •51.Типи систем міжнародної безпеки.
- •53. Теорії миротворчості
- •54.Україна в процесах забезпечення європейської та глобальної безпеки
- •56. Роль міжнародних агентств новин у глобальних інформаційних процесах.
- •50. Парадигми безпеки у пост біполярному світі.
- •46. Культурно-історичний підхід та його роль у розвитку політичної глобалістики: м. Данилевський, а. Тойнбі, о. Шпенглер
- •41. Особливості об'єктивної глобалізації
- •43. Сучасні чинники становлення нової глобальної регулюючої системи
- •44. Концепція мондіалізму та її варіанти.
26. Індійська цивілізація.
Благоговіння перед життям: індо-буддійська цивілізація. Аскетичний чоловік індо-буддійського світу, його містицизм, пластичність і духовна терпимість. Індо-буддійська сакральна політична культура з сильною колективістської домінантою, де вирішальне значення мають обов'язки людини, а не його права. Етика ненасильства і благородне миротворчість в політиці. Протиріччя між широтою і багатоплановістю духовного кругозору і догматизмом в питаннях соціально-політичної організації (кастовість, ієрархічність, замкнутість, сегментарного політичної культури). Цивілізацію Індії можна представити як фантастично барвистий карнавал: торжество звуків, фарб, видів, смаків, запахів і чуттєвих насолод. Індуси є людьми з багатим винахідливим генієм, вони створили безліч міфів і легенд, безліч філософських систем, різних стилів в архітектурі, музиці і танцях. Відомий індійський письменник М.Менон вважає, що індо-буддійську цивілізацію сформували два потоки, які йшли назустріч один одному: один - чуттєвий, інший - розумовий, один - форми, інший - думки.
Цивілізація, здатна на такі рафіновані експерименти з істиною, і у сфері політики відкрила вельми неординарні підходи. Складний шлях розвитку політичної культури індо-буддійської цивілізації в певному сенсі можна представити як творчу спробу «прогресувати в думки», не зближуючись повністю з жодною релігійною, політичною чи етичної системою. Сфера сучасної політичної культури Індії має безліч граней, вона надзвичайно глибока, оскільки тісно пов'язана з різними рівнями строкатого, часто суперечливого культурного і релігійного світу країни. Саме релігія в цій цивілізації споконвіку була покликана зміцнювати і висвітлювати політичну діяльність. Політик в Індії ніколи не домагався успіху, якщо не спирався на національну релігійну і культурну традицію. Діяльність кожного великого релігійного проповідника неодмінно отримувала сильний політичний резонанс. Тому з повною підставою можна назвати політичну культуру індо-буддійської цивілізації сакральної. Слід підкреслити, що внутрірелігіозним плюралізм є одним з найсильніших політичних аргументів індо-буддійської цивілізації в діалозі культур.. В індуїзмі ж безліч шляхів, істин і способів життя аніскільки не виключають один одного. Представників різних культур приваблює в індуїзмі плюралізм закладених в ньому типів поведінки і духовних устремлінь.
Тому вони проповідують етику ненасильства, турботи про природу і навколишній світ (адже після смерті тіла душа людини може увійти не тільки в інших людей, а й у тварин). Індуїстська традиція буквально культивує глибоке шанування життя: «Образ життя, заснований на повному неспричиненні шкоди або мінімальному заподіянні шкоди - ось вища чеснота». Ця благородна етична максима в політичній сфері призводить до благородної миротворчості. Миротворча діяльність в усі часи користувалася тут особливою повагою і шаною: політичний діяч тільки тоді міг здобути національне визнання, коли його діяльність була визнана благої для справи миру.
