9. Міжнародні освітні проекти.

Світовий освітній простір об’єднує освітні системи різного типу і рівня, значно різними за філософськими і культурними традиціями, рівнями цілей і завдань, своєму якісному стану. До крупних міжнар-х проектів відносять:

ЕРАЗМУС – мета якого заключається в тому, щоб забезпечити мобільність студентів Європейської Ради(н-д, в межах програми до 10% студентів повинні пройти навчання у вузі ін. європейської країни.

ЛІНГВА – це програма підвищення ефнктивності вивчення іноземних мов, починаючи з молодших класів.

ЕВРІКА – завдання якого складається в тому, щоб здійснювати координацію досліджень з країнами Східної Європи.

ЕСПРІТ – проект, який передбачає об’єднання зусиль європейських університетів, НДІ, комп’ютерних фірм в створенні нових інформаційних технологій.

ЄІПДАС – це програма в галузі удосконалення планування та управління освітою в арабських країнах.

ТЕМПУ – являє собою загальноєвропейську програму, яка орієнтована на розвиток мобільності університетської освіти

ІРІС – це система проектів, яка спрямована на розширення можливостей професійної освіти жінок

З’являються нові організаційні структури інтернаціональної властивості: міжнародні та відкриті університети. Світовий освітній простір об’єднує національні освітні системи різного типу та рівня, які значно різняться філософськими та культурними традиціями,рівнем цілей та завдань, якісним станом.

11.Форми організації навчання в мве.

Форма організації навчання — це зовнішнє вираження узгодженої діяльності вчителя та учнів, що здійснюється у встановленому порядку і в певному режимі.

Класно-урочна система навчання полягає в тому, що навчальна робота провводиться з групою учнів постійного складу, однакового віку і рівня підготовки (класом), протягом певного часу і за встановленим розкладом (у формі уроку).

Урок — така форма організації навчання, при якій навчальні заняття проводяться вчителем з групою учнів постійного складу, одного віку і рівня підготовки протягом певного часу і відповідно до розкладу.

Тип уроку залежить від дидактичної мети. В дидактиці розглядають такі типи (за В.О. Онищуком): а) урок засвоєння нових знань: 6) урок формування умінь і навичок; в) урок застосування знань, умінь і навичок; г)|урок узагальнення і систематизації знань; д) урок перевірки, оцінки і корекції ЗУН; є) комбінований урок.

Семінарські заняття. Проводяться вони у старших класах загальноосвітньої школи під час вивчення історії, біології, фізики, хімії, математики інших предметів. У ньому беруть участь усі учні класу. Учитель наперед визначає тему, мету і завдання семінару, формулює основні і додатки. питання з тем, розподіляє завдання між учнями з врахуванням їх індивідуальних можливостей, підбирає літературу, проводить групові й індивідуальні консультації, перевіряє конспекти.

Лекція – специфічна форма усного спілкування викладача з аудиторією з метою передачі наукових знань: (оглядові, узагальнюючі, пояснювально – ілюстративні, проблемні, лекції з блочною структурою.)

Організаційна форма – це структура спілкування між тими, хто навчає та хто навчається, тобто структура спілкування, що використовується в учбовому процесі.. Таким чином, виділяють слідуючі організаційні форми навчання: 1) якщо вчитель навчає одного учня, то спілкування вчителя і учня будується як пара – індивідуальне навчання; 2) якщо вчитель одночасно навчає цілу групу учнів, то спілкування має групову форму (фронтальна форма); 3) якщо навчання здійснюється як спілкування в динамічних парах, тобто відбувається як діалогічне сполучення між всіма учасниками учбового процесу, то ми маємо принципово нову орг.форму навчання – колективне навчання або діалогічне сполучення; 4) опосередковане навчання, яке здійснюється головним чином через письмову форму, комп’ютер, і тому особистого контакту між людьми немає, і такі учбові заняття проходять як індивідуально відокремлені.