85. Рівні розвитку міжнародної економічної інтеграції

Інтеграційні відносини формуються як на мікрорівні (підприємство, фірма), так і на макрорівні (держава, регіон, група країн).

В сучасних умовах міжнародна економічна інтеграція — логічний, закономірний результат транснаціоналізації мікроекономічних і макроекономічних процесів.

Існують такі рівні:

- Преференційна торгова угода являє собою найпростішу форму інтеграції двох або більше країн, яка передбачає заключення угоди про взаємне надання пільг в галузі оподаткування, митного регулювання і кредитування. Преференційні угоди, на думку багатьох вчених, становлять собою своєрідний підготовчий етап інтеграції, який покликаний забезпечити перехід до більш зрілої її форми. Преференційна торгова угода не вимагає створення будь-яких міжнародних органів для управління інтеграційним процесом.

- Зона вільної торгівлі являє собою інтеграційне об'єднання, яке передбачає вже не зменшення митних тарифів, як це має місце в умовах дії преференційної угоди, а повну відміну їх у взаємній торгівлі при збереженні національних митних тарифів у відносинах з третіми країнами.

- Митний союз являє собою інтеграційне об'єднання, в якому відмінені митні тарифи для країн-учасниць і запроваджено спільний митний тариф і єдину систему нетарифного регулювання торгівлі стосовно третіх країн.

- Спільний ринок являє собою інтеграційне об'єднання, в якому забезпечується вільне переміщення не лише товарів і послуг, а й капіталу і робочої сили.

- Економічний союз являє собою інтеграційне об'єднання, в якому поряд зі спільним митним тарифом та вільним переміщенням товарів і факторів виробництва здійснюється координування макроекономічної політики й уніфікація законодавства щодо валютної, бюджетної та грошової сфери.

85. Етапи розвитку міжнародної економічної інтеграції та їх характеристика

Історично інтеграція еволюціонує через кілька основних ступенів кожен з яких свідчить про рівень її зрілості. У цілому можна виділити шість етапів, для яких характерні свої особливості.

На першому рівні, коли країни ще тільки роблять перші кроки до взаємного зближення, між ними полягають преференційні торговельні угоди. Вони можуть підписуватися або на двосторонній основі між двома державами, або між вже існуючим інтеграційним угрупованням і окремою країною або групою країн. Відповідно до цих угод країни надають одна одній більш сприятливий режим, ніж третім країнам.

На другому рівні інтеграції країни переходять до створення зони вільної торгівлі, що передбачає вже повне скасування митних тарифів у взаємній торгівлі товарами і послугами при збереженні національних митних тарифів у відносинах із третіми країнами. У більшості випадків умови зони вільної торгівлі поширюються на всі товари, крім продукції сільського господарства. Зона вільної торгівлі може координуватися невеликим міждержавним секретаріатом, розташованим на території однієї з держав-членів, але найчастіше обходиться і без нього, погоджуючи основні параметри свого розвитку на періодичних нарадах керівників відповідних відомств.

Третій рівень інтеграції пов'язаний зі створенням митного союзу – погодженим скасуванням національних митних тарифів і введенням загального митного тарифу та єдиної системи нетарифного регулювання торгівлі відносно третіх держав. Митний союз передбачає безмитну внутрішньоінтеграційну торгівлю товарами та послугами і повну свободу їхнього переміщення усередині регіону.

Коли інтеграційний процес досягає четвертого рівня – спільного ринку, – країни, що інтегруються, домовляються про свободу руху не тільки товарів і послуг, але і факторів виробництва – капіталів, робочої сили і технологій.

Нарешті, на п'ятому, найвищому, рівні відбувається повна інтеграція, що припускає проведення єдиної економічної, валютної, бюджетної, грошової політики, уведення єдиної валюти, встановлення органів наднаціонального регулювання усередині інтеграційного угруповання. Уряди узгоджено відмовляються від частини своїх функцій на користь наддержавних органів.

Політичний союз - це таке інтеграційне об'єднання, в якому переважна частина функцій національного уряду в галузі внутрішньої та зовнішньої політики передається наддержавним органам. Така інтеграція означала б створення міжнародної конфедерації і втрату суверенності окремими державами. В сучасних умовах такі інтеграційні об'єднання відсутні. Більше того, сьогодні інтеграційна група не тільки не досягла відповідного рівня розвитку, при якому можлива реалізація політичного союзу, а й навіть не ставить перед собою подібну ціль.