85. Перспективи розвитку інтеграційного співробітництва на пострадянському просторі

Розпад колишнього Союзу РСР обумовив пошук нових форм політичного, економічного, гуманітарного та іншого співробітництва між самостійними державами, які свого часу були союзними республіками. Так, були створені Співдружність Неза­лежних Держав (СНД), Євразійське економічне співтовариство (ЄврАзЕС), регіональне об’єднання з участю Грузії, України, Республіки Узбекистан, Азербайджанської республіки та Республіки Молдова (ГУУАМ).Співдружність Незалежних Держав була створена у 1991 р. за участі 12 держав-членів — Азербайджан, Вірменія, Білорусь, Грузія, Казахстан, Киргизстан, Молдова, Російська Федерація, Таджикистан, Туркменія, Україна, Узбекистан. Крім розвитку співробітництва у сферах зовнішньої політики, політики безпеки і оборони, СНД покликана займатися питаннями здійснення економічного співробітництва. З цією метою у 1993 р. держави-члени підписали Угоду про створення Економічного Союзу. Цей Союз покликаний був забезпечити вільний рух товарів, послуг, капіталів і робочої сили, здійснення узгодженої політики у таких галузях, як грошово-кредитні відносини, бюджети, ціни, податки, валютні питання і митне обкладання. Крім цього, завданнями цієї структури було заохочення вільного підприємництва й інвестицій, підтримка виробничих операцій і створення прямих зв’язків між підприємствами і галузями, а також узгодження господарського законодавства. 28 лютого 2003 р. Глави держав Республіки Білорусь, Республіки Казахстан, Російської Федерації й України підписали спільну заяву про створення передумов щодо подальшого поглиблення багатостороннього економічного співробітництва і посилення інтеграційних процесів. У цій заяві була висловлена рішучість щодо створення Єдиного економічного простору і початок відповідних переговорів. Результатом переговорів буде підготовка до вересня 2003 р. Угоди про формування Єдиного економічного простору, узгодженої економічної політики щодо ряду напрямів, гармонізацію відповідного законодавства і створення єдиної міждержавної незалежної Комісії з торгівлі і тарифів. Кінцевою метою, як зазначено в заяві, є створення організації регіональної інтеграції.Євразійське економічне співтовариство (ЄврАзЕС) було створено 10 жовтня 2000 р. на основі Договору про заснування Євразійського економічного співтовариства, який був підписаний Президентом Російської Федерації, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки і Республіки Таджикистан. Взагалі до підписання цього договору відбулася ціла низка подій, які сприяли його підписанню. Як відомо, у вересні 1993 р. був підписаний у рамках СНД Договір про створення економічного союзу. У квітні 1994 р. була прийнята Угода про створення зони вільної торгівлі, а в січні 1995 р. — Угода між Білорусією, Казахстаном і Російською Федерацією про Митний союз. Далі у березні 1996 р. Білорусь, Казахстан і Російська Федерація підписали Договір про поглиблення інтеграції в економічній і гуманітарній галузях, а вже в жовтні 1997 р. ці держави прийняли рішення про пріоритетні напрями формування загального ринку товарів, послуг і капіталів. 26 лютого 1999 р. цими ж державами, а також і Таджикистаном був підписаний Договір про Митний союз і Єдиний економічний простір. Ці всі події передували підписанню 10 жовтня 2000 р. в Астоні Договору про заснування ЄврАзЕс.Регіональне об’єднання за участі Грузії, України, Республіки Узбекистан, Азербайджанської Республіки та Республіки Молдова (ГУУАМ) було створено 1 червня 2001 р. відповідно до Ялтинської Хартії. Створенню цього об’єднання передувала відповідна робота керівників цих країн. Ще 10 жовтня 1997 р. у Страсбурзі під час саміту Ради Європи було прийняте Спільне комюніке, було прийнято Глав держав України, Грузії, Азербайджанської Республіки і Республіки Молдова. У цьому документі наголошува­лося на необхідному розвитку чотирьохстороннього співробітни­цтва для зміцнення стабільності і безпеки в Європі, на основі принципів поваги суверенітету, територіальної цілісності, непорушності кордонів держав, демократії, верховенства законів і поваги прав людини. Перспективи розвитку: а) в галузі зовнішньоторговельної і митної політики:

• завершення оформлення в повному обсязі режиму вільної торгівлі, формування єдиного митного тарифу і єдиної системи заходів нетарифного регулювання;

• введення погодженої системи преференцій;

• установлення загальних правил торгівлі товарів і послуг і їх доступу на внутрішні ринки;

• вироблення погодженої позиції держав-членів щодо взаємовідносин із СОТ та іншими міжнародними економічними організаціями;

• введення уніфікованого контролю валютного регулювання і валютного контролю;

• створення механізму ефективного функціонування платіжно-розрахункових відносин;

• створення загальної уніфікованої системи митного регулювання, в рамках якої діють уніфіковані правила митного оформлення і митного контролю, застосовуються єдині митні режими;

• забезпечення економічної безпеки на зовнішніх кордонах Співтовариства, боротьби з контрабандою та іншими видами мит­них правопорушень;

• зміцнення облаштування зовнішніх кордонів Співтовариства;

б) в галузі економічної політики:

• проведення узгодженої структурної перебудови економіки;

• розроблення та реалізація спільних програм соціально-економічного розвитку;

• створення загальної платіжної системи;

• забезпечення взаємодії валютно-фінансових систем;

• створення рівних умов для виробничої та підприємницької діяльності;

• формування спільного ринку транспортних послуг і єдиної транспортної системи;

• формування загального енергетичного ринку;

• проведення спільних досліджень і розробок з пріоритетних напрямів науки і технології;

• створення рівних умов для доступу на ринку іноземних інвестицій;

• створення уніфікованої системи правового регулювання фор­мування і діяльності фінансово-промислових груп на багатосторонній основі;

в) в соціально-гуманітарній галузі:

• гармонізація національних систем освіти, розвиток науки і культури;

• гармонізація національних систем забезпечення мінімальних соціальних стандартів;

• надання громадянам держав—членів Співтовариства рівних прав в отриманні освіти і медичної допомоги на всій його території;

г) у правовій сфері:

• зближення, гармонізація національного законодавства;

• створення механізму погодження і прийняття національних законодавчих та інших нормативних правових актів державами-членами з питань, що стосуються їх зобов’язань у рамках ЄврАзЕс;

• синхронізація строків виконання внутрішньодержавних про­цедур за договорами, укладеними в рамках ЄврАзЕс;

• забезпечення взаємодії правових систем держав-учасниць з метою створення загального правового простору.