26. Загальна організ та ек-на структура грошового (фінанс) ринку

Фінансовий ринок — це сукупність економічних відносин, які складаються з приводу купівлі-продажу специфічного товару— грошей. Головна функція фінансового ринку в тому, щоб акумулювати тимчасово вільні кошти і надавати їх на певних умовах тим, хто має в них потребу, тож на фінансовому ринку надзвичайно велику роль відіграють фін посередники (банки, пара).

Фінансовий ринок має досить складну структуру. Він складається з 2 основних частин: ринку капіталів і ринку грошей.

На р. грошей здійснюються короткострокові кредитні операції. На цьому ринку найчастіше в ролі посередника виступають банки. Формою руху грошей виступає позика. При цьому продавець цього специфічного товару, не втрачає власність на гроші, а тільки передає право розпорядження ними на певний термін. До складу ГР належать: Обліковий ринок — це ринок, на якому позичальник отримує гроші, обліковуючи свої короткострокові цінні папери, наприклад комерційні векселі. В У-ні – на стадії формув, великі перспективи. Міжбанківський ринок — це ринок, на якому суб’єктами виступають банки, а операції здійснюється у вигляді міжбанківських депозитів, які є короткостроковими і дуже багато коштують. Такі депозити потрібні для дотримання нормативів центрального банку. Валютний ринок — це ринок, де здійснюється купівля-продаж валют на основі попиту та пропозиції.

На ринку капіталів здійснюються середньо- і довгострокові кредитні операції. Об’єктом цих операцій виступають як гроші, так і цінні папери (акції, облігації, інвестиційні сертифікати тощо). Поряд з банківською системою як дуже важливий фінансовий посередник виступають парабанки. включає: ринок середньо- та довгострокових банківських кредитів і ринок цінних паперів.

Ринок середньо- і довгострокових кредитів — це ринок, де фірми й установи запозичають кошти, як правило, необхідні для розширення виробництва, його модернізації, оновлення продукції і т. ін. Іншими словами, це ринок, який забезпечує інвестиційну діяльність.

Ринок цінних паперів. Цей ринок характеризується тим, що головним об’єктом купівлі-продажу на ньому виступають цінні папери. Саме через їх купівлю інвестор кредитує позичальника (емітента) своїми коштами. Зміна ситуації на фондовому ринку часто виступає барометром стану економіки країни,

27. Пропозиція грошей. Механізм формування і фактори, що впливають на зміну.

І снує 2 підходи до визначення пропозиції грошей. За кейнсіанським підходом вона залежить від %, чим нижче %, тим більше І, тим розвинутіше ек-ка, що призводить до зб випуску грошей.

На час виникнення цього підходу головною проблемою ек-ки було безробіття, але з часом критичною стала інфляція, тож з’явився новий підхід монетаристів. Вони вважають, що збільшення пропозиції грошей можливо, але повинно бути обмеженим у своїх обсягах. Обсяги зрост грошової маси пов’язувались монетаристами з динамікою зрост ВВП та темпами підвищення зростання продуктивності праці. Збільшення грошової маси безпосередньо стимулює розвиток виробництва через збільшення витрат і посилення попиту на товари, що, у свою чергу, спонукає товаровиробника до збільшення обсягів в-ва.

Держава може втручатись у регулювання пропозиції грошей, але це втручання має бути обмеженим. У теорії монетаристів пропозиція грошей щорічно повинна збільшуватись на 3—5 %, незалежно від фази циклу і поточної кон’юнктури на внутрішньому і зовнішньому ринках («грош. правило» Фрідмена).

Різниця між цими двома напрямками полягає і тлумаченні механізму впливу зростання грошової маси на суспільне виробництво і у визначенні мети й місця держави у процесі балансування пропозиції грошей.

Пропозиція грошей має свій механізм. Він забезпечує як сам процес формування пропозиції, так і дії щодо її регулювання, які бувають необхідними внаслідок змін в економіці. У формуванні пропозиції грошей вирішальну роль відіграє центральний банк.

Пропозиція грошей формується за рахунок певних елементів грошової маси. Першим таким елементом є грошова база. Але існує ще грошовий мультиплікатор (m= 1+Kq / Kp+Kq), Кq— це співвідношення готівки (Мо) до депозитів (D), Кр — норма ефект резервування, яка визначається через співвідношення резервів (R) до депозитів (D). Визначити грошову масу можна за формулою: M = Mh*m. Тобто ЦБ може зб кількість грошей в обігу, зменшивши норму обов’язкових резервів і не вдаючись до емісії.

Також до чинників, що впливають на П грошей, відносять облікову ставка НБУ; типові ринкові відсоткові ставки; обсяг багатства економічних суб’єктів; рівень довіри до банків; рівень «тінізації» підприємницької діяльності.

Окрім банкнотної емісії, центральний банк здійснює пропозицію грошей ще через обслуговування державного боргу. Як відомо, державний борг зазвичай пов’язаний з дефіцитом державного бюджету. Щоб покрити цей дефіцит (повністю або частково) уряд удається до випуску цінних паперів (державних боргових зобов’язань). Ці зобов’язання держава може розмістити двома способами. Перший полягає в розміщенні поза емісійними установами. У цьому разі пропозиція грошей не зростає, бо, по суті, продаж державних боргових зобов’язань тільки змінює співвідношення в існуючих грошових потоках. Другий спосіб полягає в тому, що держава продає свої боргові зобов’язання комерційним банкам і центральному банку, а це саме і приводить до зростання пропозиції грошей.

Пропозиція грошей в обігу зростає й тоді, коли центральний банк скуповує іноземну валюту. Найчастіше це пов’язано з реалізацією політики стосовно курсу національної валюти і здійснюється у вигляді валютних інтервенцій.

Що ж стосується небанківських кредитних установ, то вони практично ніяк не впливають на емісійні процеси і не збільшують маси грошей, але вони включають в обіг ті гроші, що знаходяться у населення і не задіяні в розрахункових операціях.