41. Паперові гроші. Причини та історія їх появи.

Паперові гроші - це знаки справжніх золотих або срібних грошей, випущених державою в обіг.

Історично вони з'явилися в обіг як замінники золотих та срібних монет. Об'єктивна можливість обігу замісників дійсних грошей виникла з особливостей функцій грошей як засобу обігу, де гроші є посередником в обміні товарів.

Причиною появи таких грошей послужило стирання монет, яке призводило до нерівності номінальної і реальної вартості грошей. Тож багато держав почали додавати до монет лігатуру для зниження якості монет з метою отримання доходу в казну. І, нарешті, почався випуск казначейських паперових грошей з примусовим курсом.

Вважають що перші паперові гроші були випущені в Китаї в XIII ст. У Європі паперові гроші з'явилися значно пізніше : у Франції - з 1716р., в Англії - наприкінці XVIII ст., Росії - 1769 р.

Важливою ознакою паперових грошей є їх несталість та поступове знецінення.

Система паперового обігу базується на використанні емісії грошей для покриття бюджетного дефіциту.

Здійснюється у двох формах:

1) емісія грошових знаків державним казначейством;

2) прямого використання кредитної емісії центрального банку для покриття дефіциту державного бюджету.

У випадки за формою грошові знаки емітуються як банківські білети, а за суттю вони мало чим відрізняються від казначейських білетів. Спільним між ними є те, що випуск їх в обіг, а отже й зростання пропозиції грошей, визначається не попитом на гроші, а величиною бюджетного дефіциту ця обставина створює загрозу переповнення обігу зайвими грошима

42. Державний та міжнародний види кредитів. Їх заг. Хар-ка.

Кредит – це сукупність економічних відносин, що виникають між кредитором і позичальником із приводу передачі вартості у позичку на умовах повернення, терміновості й платності.

Розрізнюють комерційний, банківський, споживчий, державний і міжнародний кредит.

Державний кредит — такі кредитні відносини, в яких позичальником виступає держава, а кредитором — населення. Виникає ще у рабовласницькому суспільстві. Формою організації такого кредиту виступає облігація.

Як правило, акумульовані за допомогою державного кредиту гроші використовуються для покриття дефіциту державного бюджету, реалізації соціальних програм. Часто за допомогою цього кредиту держава вилучає значну частку грошей з обігу і таким чином регулює грошову масу.

Міжнародний кредит — це позика, яку держава отримує у іншої держави, у міжнародної фінансово-кредитної установи чи об’єднанні кредиторів. Виник у часи ВГВ.

Об’єктом міждержавного кредиту виступає або товар, або гроші. Формою організації таких кредитів звичайно виступає кредитна угода або вексель (на рівні окремих господарюючих суб’єктів).

Розрізняють прямі і непрямі міжнародні кредити. Прямі – коли одна держава позичає у іншої. Непрямі – коли окремий підприємець бере позику у міжнародному банку.

Міжнародний кредит позитивно впливає на економіку, наприклад, сприяє розвитку безготівкових розрахунків. Зараз за допомогою міжнародних кредитів вирішується велика кількість проблем у багатьох країнах, у т. ч. і в Україні.