53. Конвертованість валюти та її види.

Конвертованість валюти – це її можливість обмінюватись на інші валюти.

Конвертованість валюти є важливим показником рівня розвитку грошової системи та економіки країни в цілому.

Конвертованість валюти може бути повною чи неповною.

Повна конвертованість валюти – це можливість її вільного обміну на іноземну валюту будь для кого у будь-яких розмірах.

Конвертованість за поточними операціями означає відсутність обмежень на платежі, які пов’язані з поточними міжнародними операціями, наприклад, з торгівлею товарами і послугами. Сюди входить також виплата прибутків, дивідендів тощо.

Конвертованість за капітальними операціями означає відсутність обмежень на платежі, пов’язані з рухом капіталу (прямі та портфельні інвестиції, кредити тощо).

На сучасному етапі розвитку повністю конвертованих валют близько 20 (долар, фунт стерлінгів і т. д.).

Часткова конвертованість валюти – це обмежений її обмін на іноземні валюти за поточними або капітальними операціями. Наприклад, часткова поточна конвертованість означає, що обмін національної валюти на іноземну здійснюється тільки за зовнішньоторговельними операціями.

Розрізняють зовнішню і внутрішню конвертованість.

Зовнішня являє собою такий режим обміну національної валюти на іноземну, який поширюється лише на іноземців.

За внутрішньої конвертованості таким правом обміну валюти користуються тільки резиденти, а що стосується нерезидентів, то для них зберігається режим неконвертованості.

Валюта може бути і неконвертованою, коли вона має суттєві обмеження в її обміні як за поточними, так і за капітальними операціями. Ознаками неконвертованості є обмеження на перекази за кордон, установлення квот, необхідність дозволу ЦБ на здійснення імпортних платежів.

54. Довірчі товариства. Пенсійні та страхові компанії.

Довірчі товариства (трастові компанії) — товариства, що здійснюють управління майном, грошима, або цінними паперами, чи правами за дорученням власника.

Суб’єктами відносин, які складаються у результаті функціонування ДТ, є довіритель (передає свій капітал у користування), довірена особа (бере в управління майно довірителя) і бенефіціар (третя особа, на користь якої здійснюється управління).

ДТ за своїм загальним призначенням націлені на ефективне використання майна і фінансів, зменшення ризиків інвестування та підприємницької діяльності. Трасти ділять на активні й пасивні. Активний може змінювати форму майна, переданого в управління. Пасивний передбачає отримання згоди довірителя на це.

Пенсійні фонди - товариства, які на договірній основі акумулюють кошти у фонди, з яких здійснюють пенсійні виплати громадянам після досягнення певного віку.

Пенсійні фонди бувають державними і недержавними. У багатьох країнах (Франція, Італія) саме держава забезпечує високий рівень соціального захисту населення, що знаходиться за межами працездатного віку.

У деяких країнах (ВБ, Нідерланди) система пенсійного забезпечення переважно побудована на недержавних пенсійних фондах. Основу коштів цих фондів складають кошти, що акумулюються фондами з метою подальшої виплати додаткових пенсій. Ці кошти зазвичай накопичуються на індивідуальних рахунках клієнтів. Виплати пенсій здійснюються у межах накопичених сум і відповідно до передбаченого плану виплат.

Грошові кошти, накопичені в пенсійних фондах, є важливим і значним за обсягами інвестиційним ресурсом.

Страхові компанії — це юридичні особи, які залучають кошти клієнтів під певні зобов’язання і сплачують цим клієнтам визначену суму коштів у разі настання страхового випадку.

Укладаючи договори страхування, страхові компанії приймають на себе ризики власників полісів, а отримуючи страхові внески, вони отримують плату за прийняті на себе ризики.

Існує два типи страхових компаній: компанії зі страхування життя і компанії зі страхування майна та від нещасних випадків.

Найвідомішими українськими страховими компаніями є «Оранта», «Омега», «Саламандра».