Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
МОИ ШПОРЫ.doc
Скачиваний:
3
Добавлен:
17.09.2019
Размер:
448 Кб
Скачать
☆

21. Суть закону к-ті грошей, необх для обігу. Монетизація ввп

Грошовий обіг – це безперервний рух грошей, що відбувається у суспільному виробництві. Він здійснюється між усіма суб’єктами виробництва, але особливу роль у ньому мають фінансові посередники.

Кількість грошей, необхідних для обігу, залежить від безлічі чинників. Але найголовнішими з них є кількість товарів і швидкість обороту однойменної грошової одиниці.

Скільки вироблено товарів, стільки потрібно і грошей, тому що тільки вони покликані обслуговувати рух товарів.

Однак самі гроші можуть упродовж певного часу (звичайно за такий період береться рік) робити декілька оборотів. Швидкість їх обороту – це кількість оборотів грошей, випущених ЦБ.

Між загальною кількістю грошей і швидкістю їх обігу існує певний зв’язок. Він виявляється в тому, що зі збільшенням швидкості обігу грошей їх кількість, яка необхідна для забезпечення обігу всієї товарної маси, зменшується.

Тож кількість грошей, необхідних для обігу, прямопропорційна сумі цін товарів і обернено пропорційна швидкості обігу грошової одиниці. Цю залежність можна виразити формулами Маркса та Фішера, що, по суті, відрізняються лише позначеннями:

Кг = ∑Ц / О ; М = PQ / V.

Показник монетизації ВВП відображає зв'язок грошової маси з ВВП. Він визначається як відношення грошової маси до валового внутрішнього продукту (ВВП).

Km = M0 / ВВП.

Але часто цей показник розраховують і відносно інших грошових агрегатів, а саме М1; М2; М3.

Чим вище цей показник — тим краще. Це пов’язано з тим, що збільшення даного показника вказує на посилення мобільності економіки. Іншими словами, підвищення рівня монетизації валового внутрішнього продукту означає, що учасники суспільного виробництва значну частину виробленого продукту схильні зберігати не в натуральній формі (у вигляді виробничих запасів, незавершеного виробництва і т. ін.), а у вартісній.

Тому перед нашою державою стоїть завдання підвищення цього показника. І, як свідчить практика розбудови ринкової економіки в Україні, цей показник поступово зростає.

22. Поняття та складові маси грошей, що обслуг грошовий обіг. Базові гроші та грошові агрегати.

Грошовий обіг – це безперервний рух грошей, що відбувається у суспільному виробництві. Він здійснюється між усіма суб’єктами виробництва, але особливу роль у ньому мають фінансові посередники. Грошовий обіг розглядають на двох рівнях: на мікрорівні і на макрорівні.

Грошова маса – усі гроші, що обертаються в грошовій сфері. Структурні елементи грошової маси називають грошовими агрегатами. Вони розрізняються між собою рівнем ліквідності, тобто здатністю перетворюватися в гроші.

У грошовій системі України виділяють агрегати: М0; М1; М2; М3.

М0 - готівка поза банками, він відрізняється від агрегату М1 лише кількісно.

М1 - Він включає: М0 + кошти на рахунках »до запитання» і поточні депозити. Гроші, представлені у цьому агрегаті, найбільш ліквідні, бо їх можна без обмежень використати для платежів.

М2 - М1 + гроші на строкових депозитах і вклади. Гроші, що входять до цього агрегату, ще називають грошовими активами. На відміну від агрегату М1 даний агрегат має менший ступінь ліквідності через строковість вкладів. Дострокове зняття цих грошей з рахунків пов’язано для власника з втратою прибутку.

М3 = М2 + кошти клієнтів за трастовими операціями банків, тобто за операціями доручення з управління майном або грошима клієнта. Наприклад, за депозитним сертифікатом достроково повернути свої гроші, як правило, не можна. Це додає даному елементу менший ступінь ліквідності.

Базові гроші, або грошова база - гроші підвищеної ефективності. Це готівка, що знаходиться поза банками, резерви в касах комерційних банків і обов’язкові резерви цих банків у ЦБ.

Між грошовою масою і грошовою базою існує певний взаємозв’язок, який може бути виражений у вигляді формули:

М = m * ГБ (грошова маса = гр. мультиплікатор * грош базу)

Грошовий мультиплікатор— це коефіцієнт, що визначається шляхом поділу 100 на норму обов’язкового банківського резерву. Він дає змогу досить оперативно змінювати загальну грошову масу для забезпечення необхідної рівноваги на ринку в умовах суттєвих змін у співвідношенні грошової й товарної маси.