7. Неофакторні моделі в теорії міжн торгівлі: осн вихідні положення і сфери застосування.

Нові явища у стр-рі міжн торгівлі після II світ. війни, динамічний НТП (з точки зору світогосп практики) та виявлення “Парадоксу Леонтьєва” обумовили розвиток теорії МТ двома шляхами, що характеризувалися появою так званих неофакторних моделей та моделей неотехнолог. напряму.

Неофакторні моделі в цілому зберігають методологію неокласичної торгової теорії. До них належать:

1. теорія урахування різної інтенсивності факторів. Оскільки Леонтьєв робив розрахунки по продукції, що заміщувала імпорт, а не по фактичних витратах заруб виробників, то і імпортозаміщуюча і експортна америк. продукція були більш капіталомісткими, ніж та, що вироблена в інших країнах.

2. т. врахування особливостей попиту. Надлишок капіталу, обумовлюючий капіталомістке вир.во і споживання, зумовлює його нестачу для експорту, формуючи працемісткість товарів, що експортув. (США)

3. т. урахування неоднорідності факторів. Модель передбачала виділення фізичного і людського капіталу, обґрунтувала значущість кваліфікованої робочої сили тощо.

4. т. додавання нових факторів (природні ресурси, кваліфікація, з/п).

8. Неотехнологічні моделі міжн торгівлі.

Повоєнний бурхливий розвиток наукомістких, високотехнологічних галузей вир.ва і, відповідно, стрімке зростання міжн обміну їх продукцією зумовили появу низки теорій неотехнологічного напряму. До теорій і моделей неотехнічного напряму належать: модель наукомісткої спеціалізації, теорія технологічного розриву, теорія життєвого циклу продукту на світовому ринку, модель економії на масштабах вир.ва.

Осн засадами неотехнологічних моделей є:

- відмова від ряду теоретичних уявлень моделі Хекшера-Оліна (вирво однорідної продукції; абсолютна конкуренція; постійний ефект масштабів вир.ва); - неотехнологічні теорії дослідж торгівлю не усіма товарами, а переважно наукомісткими товарами; - на відміну від моделі Х-О ці теорії враховують різні рівні ек і технолог розвитку країни; - якщо в теорії Х-О осн фактори - капітал і праця, осн змінні - факторонаділеність і фактороінтенсивність, то в неотехн моделях осн змінні - витрати на дослідження і розробки, з/п, % від вартості продаж, питома вага висококваліфікованої робочої сили; - відповідно до теорії Х-О порівняльні переваги виникали внаслідок мінімізації витрат за умов максимізації витрат надлишкового фактора. В неотехнолог моделях осн переваги полягають у конкретних позиціях фірми або галузі, які є новаторськими.

Базу неотехн моделей складає думка про те, що потрібно виробляти не те, що дешевше обходиться, а те, що ніхто досі ще виробити не в змозі. Осн елемент - технології., концепція внутрішньогалузевої торгівлі.

Модель наукомісткої спеціалізації обґрунтовує об'єктивність спеціалізації індустріально розвинутих країн на вир.ві та експорті наукомістких і технологічно складних товарів, а країни, що розвив.ся, мають спеціалізуватися на вир.ві та експорті переважно ресурсомістких товарів.

Теорія технологічного розриву пояснює торгівлю між країнами існуванням відмінностей у рівнях їх технологічного розвитку. Тобто, прогресивні технології, якими володіє країна, створюють унікальні нові товари та послуги, які й забезпечують країні першість або суттєві переваги у пропозиції товарів на відповідних товарних і регіональних ринках. Теорія обґрунтовується наявністю імітаційного лага, який складається з лага попиту (часу, необхідного для формування попиту на новий продукт) і лага реагування (часу, необхідного виробникам країни-імпортера для налагоджування нац вир.ва аналогічного товару). Різниця між цими двома лагами і пояснює передумови міжн торгівлі (експорт до іншої країни можливий, якщо лаг попиту коротший за лаг реагування). Реалізація на світовому ринку технологічних новинок дає змогу інвестування в нові дослідження і розробки для забезпечення безперервності нововведень, що, в свою чергу, формує стабільну технологічну перевагу і відповідну спеціалізацію країн.

Теорія життєвого циклу продукту на світовому ринку, розроблена Раймондом Верноном у 1966р., ґрунтується на теорії життєвого циклу продукту, що була запропонована на поч 60-х рр Т.Левіттом. Сутність: один і той же товар в один і той же час знаходиться в різних країнах на різних стадіях свого життєвого циклу. Для спрощення аналізу кіл.ть стадій життєвого циклу зменш.ся до 3: новий товар, зрілий товар, стандартний (поширений) товар. А країни, в свою чергу, поділяються на країни-новатори, країни-послідовниці та інші країни, які останніми починають споживання та вир.во товару. Модель демонструє, як із часом країна-новатор з осн експортера товару перетворюється на його імпортера, а країна-послідовниця - з імпортера стає осн експортером на світовому ринку.

Згідно з моделлю економії на масштабах вир.ва у країнах, які мають місткий внутр ринок, повинні розміщуватися такі вир.ва, що забезпечують зростання ек ефекту при ↑ масштабу вир.ва. Осн припущення: розвинуті країни наділені факторами вир.ва приблизно в однакових пропорціях, тому торгівля між ними доцільна в тому разі, якщо вони спеціалізуються на вир.ві товарів різних галузей, що дозволяє знижувати витрати за рахунок масового вир.ва.

Модель внутрішньогалузевої торгівлі орієнтована на дослідження та пояснення такої суч тенденції розвитку МТ, як внутрішньогалузева торгівля між країнами. У 1961 р. шведський економіст Пітер Ліндерт висунув гіпотезу, що на обсяг і структуру торгівлі товарами обробної промисловості (а саме вони є осн у внутрішньогалузевій торгівлі) впливають не витратні умови пропозиції, а умови і характер попиту, зумовлені однаковим або близьким рівнем ВНП на душу населення в країнах. Фактори, що впливають на розвиток двосторонньої внутрішньогалузевої торгівлі: близькість рівнів доходу на душу населення та ідентичність кривих попиту у двох країнах; близькість цін факторів і витрат вир.ва диференційованих продуктів; близькість рівня тарифних і нетарифних бар'єрів; приблизно однаковий рівень диференціації конкуруючих товарів; номінальна величина транспортних витрат.

Висновок: практично всі теорії, наслідуючи практику, є суб’єктивними.