4. Мотивація прямих заруб. Інвестицій

ПІ – це вкладання капіталу з метою сприяння отриманню підпр. прибутку (доходу) та вкладення, які зумовлені довгострок. ек. інтересом і забезпеч-ть контроль інвестора над об’єктом ін вест-ня (+усі внутрішн-корпораційні перекази капіталу у формі кредитів і позик між прямим інвестором і філіями, дочірніми та асом. компаніями).

Мотивація здійсн-ня ПІІ може виражатися у:

• можливості швидкої окупності інвестицій;

• порівняно малому державному втручанні в ек-ку країни;

• орієнтаціії на кінцевого споживача і наявністі ринків збуту;

• орієнтаціії на активний розвиток тієї чи іншої галузі тощо.

Перешкодою для ПІІ є у першу чергу довгостроковість та масштабність необхідних інвестиційних проектів з модернізації технологій, а отже надто високі ризики отримання прибутків від інвестицій.

Прямі іноземні інвестиції - основа міжнародної господарської діяльності ТНК, форма, в якій реалізується її транснац. природа.

Якщо взяти за основу порівняння визначальну властивість портфельних інвестицій - отримання прибутку як різницю в доході на капітал, - то ТНК рідко здійснюють переведення значних за розмірами капітальних активів між різними країнами. Багато своїх вимог (а нерідко й більшість) вони обслуговують на іноз. ринках капіталу. Наприклад, японська фірма, яка переводить свої виробничі потужності у Південну Корею, може запозичити необхідні кошти у корейських банків або випустити акції чи облігації на корейський фондовий ринок. Таким чином, пряме іноземне інвестування не є наслідком різниці у доході на капітал.

Якщо якась компанія вирішує розгорнути виробництво в іншій країні, то таке рішення зумовлене не відмінністю у вітчизняних та іноземних відсоткових ставках, а можливістю отримання прибутку від ведення основного бізнесу.

ПІІ реалізуються в довгострок. діяльності компанії за рубежем. Таким чином, ПІІ- це інвестиції, які (а) забезпечують володіння та/або контроль за закордонною д-тю господар. одиниці, (б) реалізуються в отриманні прибутку від ведення основного бізнесу, (в) є довгостроковими. Здійснення прямого іноз. інвестування - процес перенесення господарської діяльності компанії за кордон.

Нерівність становища - фактор, який робить перенесення діяльності за кордон невигідним. По-перше, ТНК стикаються з певним набором ризиків, не властивих нац. компаніям. Насамперед це валютні ризики і ризик можливої експропріації або непослідовних дій уряду.

Місцеві закони часто спрямовані на те, щоб поставити ТНК у менш вигідне становище.

З огляду на виникнення вагомих додаткових витрат при здійсненні компанією прямого іноз. інвестування її входження в іноземне господарське середовище можливе лише за умови існування переваг, які компенсують всі витрати.

За Д. Даннінгом ("OLI-підхід"), для здійснення іноз. інвест-ня необхідні три умови.

Умова перша. Фірма повинна мати перевагу власності (ownership advantage). Перевага власності - те, що дає фірмі достатньо ринкової влади, щоб компенсувати втрати від закорд. вир-ва. Така перевага може мати матеріальний і нематер. характер. До переваг власності матеріального характеру відносять продукти або виробничі процеси, до яких фірма не мала доступу на власному ринку (патенти, креслення, торговельна таємниця та ін.). Переваги нематеріального характеру мають торговельна марка, репутація якості та ін.

Умова друга. Іноз. ринок повинен пропонувати перевагу місцезнаходження (location advantage). Така перевага означає, що вир-во в іноземній країні буде вигіднішим, ніж вир-во вдома та експорт. Митні податки, квоти, трансп. витрати та низькі ціни на фактори виробництва - найбільш очевидні джерела переваги місцезнаходження. Нематеріальні фактори, як, наприклад, доступ до споживачів, також відіграють істотну роль: багато ТНК діють у сферах, де надання обслуговування "на місці" є невід'ємною частиною бізнесу компанії (наприклад, готельні послуги).

Умова третя. ТНК повинні володіти перевагами від інтерналізації (internalization advantage). Ця умова є найбільш абстрактною з усіх трьох, її можна з'ясувати, розглядаючи альтернативи прямому інвестуванню. Виконання перших двох умов ще не є достатнім для прийняття фірмою рішення про іноз. інвест-ня. Навіть якщо фірма має переваги від власного продукту чи виробничого процесу (перша умова), навіть якщо існування митних податків і транспортних витрат робить виробництво за кордоном більш прибутковим порівняно з експортом (друг умова), питання про заснування іноземних філій все одно остаточно не вирішено. Залишаються альтернативи: передача ліцензії іноз. фірмі на виготовлення товару чи на вир-чий процес, яка дає змогу продати їй креслення і не розпочинати складний і недешевий процес створення іноз. потужностей. Рішення на користь вивезення капіталу у формі інвестицій приймається у тому разі, якщо фірма матиме переваги інтерналізації. Вони виявляються в тому, що продукт краще виробляється, а виробничий процес краще використовується всередині фірми, ніж іншими учасниками ринку.

Аналіз мотивації іноземних інвесторів для здійснення інвестицій в Україні показує, що стратегічними мотивами є забезпечення потенційних ринків збуту, подолання бар'єрів для імпорту, тобто головними є мотиви збуту.