• Імовірність порушення встановленого графіка постачань;

• можливість коливання попиту;

• сезонні коливання виробництва деяких видів товарів;

• знижки за покупку великої партії товарів;

• спекуляція;

• витрати, пов'язані з оформленням замовлення;

• можливість рівномірного здійснення операцій з виробництва і розподілу;

• можливість негайного обслуговування покупців;

• зведення до мінімуму простоїв у виробництві через відсутність запасних частин;

• спрощення процесу управління виробництвом.

Друге питання присвячено вивченню видів матеріальних запасів. Управління запасами на кожній з ділянок має свою специфіку. У теорії управління запасами виділяють такі їх види:

• за місцем продукції в логістичному ланцюзі;

• по відношенню до базисних логістичних активностей;

• по відношенню до комплексних логістичних активностей;

• за функціональним призначенням;

• по відношенню до ланки логістичного ланцюга або логістичних посередників.

Третє питання присвячено вивченню системи управління матеріальними запасами.

Система управління запасами — сукупність правил і показників, які визначають момент часу й обсяг закупівлі продукції для поповнення запасів.

Параметрами системи управління запасами є:

• точка замовлення — мінімальний (контрольний) рівень запасів продукції, за умови досягнення якого необхідно їх поповнення;

• нормативний рівень запасів — розрахункова величина запасів, яка досягається під час чергової закупівлі;

• обсяг окремої закупівлі;

• частота здійснення закупівель — тривалість інтервалу між двома можливими закупівлями продукції, тобто періодичність поповнення запасів продукції;

• поповнювана кількість продукції, за якої досягається мінімум витрат на зберігання запасу згідно із заданими витратами на поповнення і заданими альтернативними витратами інвестованого капіталу.

У логістиці застосовуються такі технологічні системи управління запасами:

• система управління запасами з фіксованим розміром замовлення;

• система управління запасами з фіксованою періодичністю замовлення;

• система з встановленою періодичністю поповнення запасів до встановленого рівня;

• система «Максимум-мінімум»;

• система оперативного управління.

Переміщення матеріальних потоків логістичним ланцюгом неможливе без концентрації у певних місцях необхідних запасів, для зберігання яких призначено відповідні склади. Переміщення через склад пов'язано з витратами живої та минулої праці, що збільшує вартість товару. Тому склад потрібно розглядати не ізольовано, а як інтегровану складову частину логістичного ланцюга. Тільки такий підхід дозволить забезпечити успішне виконання основних функцій складу і досягнення високого рівня рентабельності.

Склади — це спеціальні споруди, оснащені технологічним, підйомно-транспортним, санітарно-технічним устаткуванням, комп'ютерною технікою та засобами зв'язку.

Метою створення складів у системах логістики є не збереження матеріальних ресурсів, а перетворення параметрів матеріальних потоків для їх найбільш ефективного використання. Під параметрами розуміють розміри і склад транспортних партій вантажів, тип і спосіб упакування, кількість найменувань вантажів у транспортних партіях, час прибуття і відправлення транспортних партій та ін.

Склади класифікуються за такими ознаками:

1) місце в процесі пересування товару;

2) номенклатура вантажів, що повинні зберігатися;

3) технічна будова;

4) протипожежна безпека.

Крім цього, відповідно до «Вказівок по визначенню категорії виробництв по вибуховій, вибуховопожежній і пожежній небезпеці» (СН 463 — 94) склади поділяють на шість категорій: «А», «Б», «В», «Г», «Д»,»Е».

Об'єктивна необхідність у спеціально обладнаних місцях для зберігання запасів існує на всіх стадіях руху матеріального потоку, починаючи від первинного джерела сировини і закінчуючи кінцевим споживачем. Цим пояснюється досить велика номенклатура складів, основними класифікаційними ознаками яких є такі: по відношенню до функціональних базисних сфер логістики, за видом продукції, яку зберігають, по відношенню до логістичних посередників, за функціональним призначенням, за продуктовою спеціалізацією.

При вивченні другого питання слід зазначити, що логістичний процес на складі значно ширший, ніж технологічний процес, і включає: постачання запасів; контроль за постачаннями; розвантаження і приймання вантажів; внутрішньоскладське транспортування і перевалку вантажів; складування і зберігання вантажів; комплектацію замовлень клієнтів та відвантаження; транспортування й експедицію замовлень; збір і доставку порожніх товароносіїв; контроль за виконанням замовлень; інформаційне обслуговування складу; забезпечення обслуговування клієнтів (надання послуг).

Логістичні операції основа логістичного процесу на складі, тому далі слід розглянути їх класифікацію. До логістичних операцій можна віднести: розвантаження і приймання вантажів, складування і зберігання, комплектація замовлень і відвантаження, транспортування й експедиція замовлень, збір і доставка порожніх товароносіїв.

Упакування — це засіб чи комплекс засобів, що забезпечують захист продукції від ушкоджень і втрат, навколишнє середовище — від забруднення, а також полегшують процес транспортування, збереження і реалізації продукції. Упакування складається з тари і маркірування.

Тара — це виріб для розміщення продукції. Вона класифікується за рядом ознак:

• приналежність власникам — заводська, транспортна, споживча;

• термінами експлуатації — одно- і багаторазового використання (багатооборотна);

• спеціалізацією — універсальна і спеціальна.

Товарне маркірування наносить на внутрішній тарі виготовлювач. Воно містить назву вантажу, тип, сорт, артикул, дату випуску, номер стандарту й ін.

Відправницьке маркірування наноситься на зовнішній тарі відправником. У ньому указують: номер місця і знаки відправника (у чисельнику); кількість місць у даній партії товарів (у знаменнику); найменування відправника; назву пунктів відправлення і призначення; найменування одержувача. У прямому змішаному залізнично-водному сполученні чи прямому водному сполученні крім пунктів призначення вказують також пункт перевалки.