- •6. Система фізичного виховання у народній педагогіці та її розвиток у спадщині видатних українських педагогів
- •7. Передумови і перспективи реформування національної системи фізичного виховання школярів 76
- •III. Засоби фізичного виховання 89
- •Визначення поняття 90
- •Визначення поняття 110
- •Визначення поняття 138
- •VI. Основи методики вдосконалення
- •1. Предмет теорії фізичного виховання і її місце в системі наукових знань
- •VII. Загальні основи навчання рухових дій 245
- •5. Організація навчальної діяльності
- •2. Джерела виникнення і розвитку теорії фізичного виховання
- •3. Вихідні поняття теорії фізичного виховання
- •3.1. Фізична культура
- •3.2. Фізичний розвиток
- •3.3. Фізичне виховання
- •3.4. Спорт
- •4. Заключення
- •1. Визначення поняття
- •2. Основи української національної системи фізичного виховання
- •2.1. Телеологічні основи
- •2.2. Науково-методичні основи
- •2.3. Правові, програмні та нормативні основи
- •2.4. Організаційні основи
- •2.5 Умови функціонування системи ' фізичного виховання
- •2.6Мета системи фізичного виховання в Україні
- •5. Основні завдання фізичного виховання
- •5.2. Оздоровчі завдання
- •5.3. Виховні завдання
- •5.3.1 Інтелектуальний розвиток учнів у процесі фізичного виховання
- •5.3.2. Моральне виховання учнів у процесі фізичного виховання
- •2. Фізичні вправи як основний засіб фізичного виховання
- •2.1. Фактори, які визначають вплив фізичних вправ на організм учнів
- •Зміст і форма фізичних вправ
- •3. Техніка фізичних вправ
- •4. Характеристики рухів
- •4.1. Просторові характеристики
- •4.2. Часові характеристики рухів
- •4.3. Просторово-часові характеристики
- •4.4. Динамічні характеристики
- •4.5. Ритмічні характеристики
- •5. Основні умови раціональної спортивної техніки
- •2. Збільшення швидкості руху.
- •3. Забезпечення безперервності руху і послідовності застосування сили певних груп м'язів.
- •5. Створення протидії діючим силам.
- •6. Класифікація фізичних вправ
- •7. Природні сили як засіб фізичного виховання
- •8. Гігієнічні фактори як засіб фізичного виховання
- •Визначення поняття
- •2. Принцип свідомості й активності учнів
- •2.1. Формування стійкого інтересу до мети і завдань занять
- •2.2. Самоаналіз дій учнів
- •2.3. Виховання в учнів творчого ставлення до занять
- •3. Принцип наочності
- •4. Принцип доступності й індивідуалізації
- •5. Принцип систематичності
- •6. Принцип міцності і прогресування
- •1. Визначення поняття
- •2. Практичні методи
- •Методи навчання рухових дій
- •2.2.Методи вдосконалення та закріплення рухових дій
- •2.3. Методи вдосконалення фізичних якостей
- •4. Метод використання слова
- •5. Метод демонстрації
- •6.Засоби навчання
- •Загальні вимоги до підбору і використання методів
- •1. Загальна характеристика фізичних якостей людини та методики їх удосконалення
- •1.1. Визначення понять
- •1. 3. Адаптація — як основа вдосконалення фізичних якостей
- •2. Основи методики розвитку сили
- •2.1. Загальна характеристика сили як фізичної якості людини
- •2.2. Фактори, що зумовлюють силові можливості людини
- •2.3. Засоби вдосконалення сили
- •2.4. Методика розвитку максимальної сили
- •Методика розвитку максимальної сипи шляхом збільшення м'язової маси
- •2.7. Поради щодо профілактики травм у процесі силової підготовки
- •2.8. Вікова динаміка природного розвитку сили
- •2.9. Контроль силових можливостей та деякі особливості методики їх вдосконалення у школярів
- •3.Основи методики розвитку прудкості
- •3.1. Загальна характеристика прудкості як фізичної якості людини
- •3.2. Фактори, що зумовлюють прояв прудкості
- •3.3. Засоби вдосконалення прудкості
- •3.4. Методика вдосконалення прудкості
- •3.4.1. Методика вдосконалення швидкості рухових реакцій
- •3.4.2. Методика вдосконалення швидкості циклічних рухів
- •3.4.3. Методика удосконалення швидкості ациклічних рухових дій
- •3.4.4. "Швидкісний бар'єр", його профілактика та усунення
- •3.5. Вікова динаміка природного розвитку прудкості
- •3.6. Контроль розвитку прудкості та деякі особливості методики їх удосконалення у школярів
- •4.1. Загальна характеристика витривалості
- •4.3. Засоби виховання витривалості
- •4.4. Методика удосконалення загальної витривалості
- •4.5. Методика розвитку швидкісної витривалості
- •4.6. Методика розвитку силової витривалості
- •4.6.2. При локальному розвиткові силової витривалості окремих груп м'язів:
- •4.6.3. При застосуванні ізометричних вправ параметри навантажень будуть такими:
- •4.7. Особливості вдосконалення витривалості в спортивних іграх та поєдинках
- •4.8. Вікова динаміка природного розвитку витривалості та контроль за її розвитком
- •5. Основи методики розвитку гнучкості 5.1. Загальна характеристика гнучкості
- •Фактори, від яких залежить прояв гнучкості
- •5.3. Засоби удосконалення гнучкості
- •5.4. Методика розвитку гнучкості
- •6. Основи методики удосконалення спритності
- •6.1. Загальна характеристика спритності
- •6.2. Фактори, що визначають спритність
- •6.3.1. Здатність до оцінки і регулювання динамічних і просторово-часових параметрів рухів
- •6.3.2. Здатність до збереження рівноваги
- •6.3.3. Здатність відчувати ритм
- •6.3.4. Здатність до довільного розслаблення м'язів
- •6.3.5. Здатність до узгодженості рухів
- •7. Загальні основи методики удосконалення спритності
- •8. Вікова динаміка розвитку та контроль спритності
- •Оздоровчі завдання 21
- •Виховні завдання : 23
- •Заключення ...141
- •VII. Учитель фізичної культури —
- •2. Визначення завдань уроку
- •2.2. Оздоровчі завдання
- •2.3. Виховні завдання
- •5. Проведення уроку
- •9. Деякі особливості змісту і методики проведення уроків із дітьми різного віку та стану здоров'я
- •II. Тип, завдання і побудова уроку.
- •III. Навчальний матеріал (зміст) уроку.
- •IV. Методи навчання і виховання.
- •VII. Результати уроку:
- •VIII.Схема педагогічного аналізу уроку фізичної культури за його частинами
- •1. Підготовча частина
- •2. Основна частина уроку
- •3. Заключна частина
- •2. Педагогічні функції, уміння та техніка вчителя
II. Тип, завдання і побудова уроку.
Місце уроку в системі занять, доцільність обраного типу уроку, його відповідність етапові навчання. Чіткість формування завдань і їх доведення до учнів із погляду мотиваційного значення (спонукання учнів до навчання,
III. Навчальний матеріал (зміст) уроку.
Відповідність змісту і завдань до можливостей учнів, їхнього рухового досвіду. Зв'язок матеріалу уроку із засвоєним раніше. Наявність і своєчасність перевірки якості засвоєного, достатності зусиль для усунення виявлених помилок. Забезпечення міцності засвоєння матеріалу. Доцільність і конкретність заданих додому завдань, їх посильність. Дозування фізичних навантажень. Обґрунтованість фізичних навантажень і способів їх регулювання з позиції вирішення поставлених завдань.
IV. Методи навчання і виховання.
Уміння вчителя обирати необхідні методи, враховуючи завдання уроку, особливості навчального матеріалу, умови проведення занять, етап навчання, підготовленість учнів, їх вік і стать. Наявність елементів самостійного пошуку і творчих зусиль учнів. Зв'язок навчання і виховання в кожному конкретному епізоді та уроці загалом.
Оцінюючи використання методу слова, враховують:
точність і логіку викладу, його образність, пізнавальну і виховну цінність розповіді;
чіткість визначення призначення того, що вивчається, переконливість обґрунтування вимог до процесу навчання і його результатів, прагнення залучити учнів до пояснення;
характер і форму запропонованих учням завдань, їхню доцільність і доступність формулювань;
уміння педагога вести бесіду, спрямовувати обговорення, підсумовувати;
доцільність кількості та змісту вказівок, спонукання учнів до творчої активності через вказівки, їхню своєчасність, авторитетність, роль у навчанні та вихованні;
уміння вчителя керувати розбором ігор та інших колективних дій учнів;
дотримання прийнятої термінології, забезпечення правильних команд і їхнє виконання, уміння варіювати силу та інтонацію голосу, використовувати само підрахунок, само приклади, самопроговорювання;
доступність пояснення техніки;
об'єктивність усних оцінок, їхню своєчасність і форму виголошення, участь в оцінюванні учнів.
Під час використання методів демонстрації оцінюється:
своєчасність прямої демонстрації, її доцільність і достатність повторень, шляхи попередження сліпого копіювання;
підготовка учнів до демонстрації, місця спостережень та їх зміни;
використання слухового, зорового і м язового сприйняття для створення повної уяви про вправу; вплив різних способів демонстрації на успіхи у навчанні;
• використання звукової і світлової сигналізації та музичного супро воду для регулювання процесу засвоєння темпу, ритму, стимулю вання емоційного стану, вміння обирати музичні твори, керувати виконанням вправ під музику.
Оскільки у процесі проведення занять методи слова і демонстрації використовуються разом, оцінюють ефективність їх поєднання. Під час використання методів вправи оцінюють:
ї
і
їхню доцільність із позицій величини навантаження, впливу на ефективність вирішення освітніх, оздоровчих і виховних завдань, поєднання з методами слова і демонстрації;
відповідність обраних методів до етапу навчання, фізичного і психічного стану учнів;
доцільність обраного варіанту навчання (загалом чи частинами);
уміння вчителя своєчасно виявити і виправити помилки;
ефективність підібраних підвідних і підготовчих вправ;
ефективність використання ігрового і змагального методів, стимулювання творчої активності та свідомості учнів; уміння сформувати команди, розподілити ігрові ролі, доступно викласти зміст ігор і правила їх проведення;
здатність учителя застосувати ігровий і змагальний методи для виховання учнів.
V. Аналіз стилю діяльності педагога передбачає відповідь на два питання. Перше питання: наскільки зміст і структура уроку відповідають принципу розвиваючого навчання, а саме:
• уміння вчителя ставити завдання, які стимулюють інтерес учнів до уроку;
відповідність фізичного, психічного і інтелектуального навантаження можливостям учнів;
співвідношення репродуктивної і творчої навчальної діяльності учнів; співвідношення засвоєння навчального матеріалу на уроках і в самостійних позаурочних заняттях; інструктивна спрямованість уроку; співвідношення контролю, аналізу й оцінки діяльності учнів з боку вчителя і взаємної критичної оцінки, самоконтролю, самоаналізу і самооцінки учнів;
співвідношення спонукання учнів до діяльності шляхом коментарів, що викликають позитивні відчуття у зв'язку з виконанням роботи, установок, що стимулюють інтерес до занять, і шляхом примусу (різкі зауваження, нотації, нагадування про оцінку тощо);
• досягнення педагога в розвитку допитливості, спостережливості, мисленнєвої активності, ініціативи, самостійності та почуття
від повідальності за свої дії, навичок самоконтролю і самооцінки.
Друге питання: які особливості самоорганізації вчителя, тобто:
підготовленість учителя до уроку (володіння змістом і структурними компонентами уроку);
робоче самопочуття вчителя на початку уроку й у процесі його проведення (зібраність, наполегливість у вирішенні завдань, оптимістичність, педагогічна винахідливість тощо);
педагогічний такт учителя, його мовна і рухова підготовка, вміння справляти приємне враження;
психологічний клімат у класі, збереження вчителем керівної ролі на уроці;
уміння контролювати й оцінювати роботу помічників.
VI. Аналіз організації пізнавальної діяльності учнів та їхньої поведінки на уроці передбачає відповідь на питання: наскільки на уроці булизабезпечені умови для продуктивної роботи учнів і їх активність, а саме:
розуміння учнями поставлених завдань;
як учитель досягав осмислення учнями навчального матеріалу;
які установки використовувались і в якій формі (переконання, навіювання);
як досягалися стійкість і зосередженість уваги учнів, їхня підготовленість до уроку;
як актуалізувався попередній досвід учнів у процесі вивчення нового матеріалу;
за допомогою яких прийомів і форм роботи досягає вчитель активності учнів, їхньої самостійності;
якого рівня розуміння навчального матеріалу досягає вчитель від учнів;
рівень особистої відповідальності учнів за якість та ефективність навчальної роботи;
прагнення учнів до вирішення проблемних ситуацій, оволодіння знаннями, вміннями, навичками здійснювати самоконтроль, самооцінки, взаємооцінки;
прагнення учнів зрозуміти значення засвоєного і використати його у власній руховій діяльності;
інтерес учнів до власного розвитку, успіхів та рівень їхньої відповідальності за власний фізичний стан;
емоційний стан учнів.
