7.5 Сучасні напрямки міжнародного трансферу технологій

Глобальне міжнародне змагання відбувається, перш за все, у сфері створення та трансферу наукоємних технологій. Сьогодні прогресивною вважається тенденція не просто зростання експортного потенціалу, а, перш за все, його «інтелектуалізація», тобто збільшення частки наукоємних високотехнічних товарів у загальній структурі експорту. Поглиблення міжнародного розподілу праці веде до зростання ролі зовнішньоекономічних інноваційних ресурсів, пов'язаних з міжнародним трансфером технологій, який здатний до певної міри компенсувати нестачу коштів для фінансування науково-технологічного розвитку країни.

Зміни в конкурентоспроможності різних країн на світовому ринку складних у технічному відношенні товарів і інших промислових товарів відбуваються паралельно з аналогічними змінами у відносних позиціях країн у галузі розробки й упровадження нових технологій. Тобто існує прямий зв'язок між технологічним прогресом країни та її ринковою конкурентоспроможністю, що дає підставу говорити про технологічну конкурентоспроможність країни або її окремих галузей.

Об'єктивним свідоцтвом прямого зв'язку між розвитком передових технологій у країні та рівнем її заможності може бути показник частки експорту високотехнологічних товарів в експорті обробної промисловості. Загальновизнаною класифікацією високих технологій є класифікація, розроблена в США, яку використовують міжнародні організації для виконання статистичних порівнянь різних країн.

У США для ідентифікації нових технологій розроблена класифікація для експорту та імпорту продуктів, що втілюють нову чи лідируючу технологію. Ця класифікаційна система дозволяє дослідити торгівлю продуктами високих технологій у 10 головних технологічних ареалах, до яких належать багато лідируючих продуктів.

Виділено такі напрямки (ареали) міжнародного трансферу технологій [2,3]:

- біотехнологія - медичне та промислове застосування передових генетичних досліджень, спрямованих на створення нових ліків, гормонів та інших лікувальних продуктів для використання в медицині та сільському господарстві;

- технолога наук про життя людини - застосування наукових досягнень у медицині (інших ніж біологічних). Наприклад, досягнення медичних технологій у сферах відображення ядерного резонансу, ехокардіографії, найновіших хімічних технологій, пов'язаних з виробництвом ліків, які формують нові продукти, що дозволяють лікувати й попереджувати хвороби;

- оптоелектроніка - розвиток електронних продуктів і компонентів, які проводять світло та реагують на нього, наприклад - оптичні сканери, оптичні компакт-диски, сонячні батареї, фотоелементи, лазерні принтери;

- комп'ютери й телекомунікація - розвиток продуктів, що обробляють усезростаючий обсяг інформації за короткий проміжок часу, наприклад - факсимільні машини, апарати телефонної комутації, радари, супутники зв'язку, сервери, комп'ютери та відповідна апаратна периферія, а також програмні продукти;

- електроніка - розвиток електронних компонентів (без оптикоелектронних компонентів), таких як інтегральні схеми, плати, рідкі кристали та інші подібні компоненти, що дозволяють значно вдосконалити й розвинути основні функції, а також мініатюризувати вироби;

- комп'ютеризоване виробництво - розвиток технологій для автоматизації промислового виробництва, наприклад - роботів, машин і апаратів з числовим програмним управлінням, автоматизованих засобів транспортування, що дозволяє значно підвищити гнучкість виробництва й зменшити включеність людини в технологічний процес;

- нові матеріали - удосконалення й створення матеріалів, таких як напівпровідники, оптичні фібер кабелі, відео диски тощо, які дозволяють удосконалити застосування інших передових технологій;

- аерокосмічні технолога - виробництво більшості військових і цивільних вертольотів, літаків і космічних апаратів (без супутників зв'язку), реактивні авіаційні двигуни, літальні тренажери та автопілоти;

- озброєння - розвиток технологій військового застосування для виробництва звичайного озброєння, ракет, бомб, мін, торпед, ракетних стартових комплексів тощо;

- атомні технолога - розвиток обладнання атомних електростанцій, зокрема, атомні реактори і їх частини, обладнання для розщеплення ізотопів, виготовлення твелів тощо (обладнання для медичного застосування більше відносять до групи науки про життя людини).

Розвивати промислове виробництво на рівні останніх досягнень світової науки й техніки можливо різними альтернативними шляхами. Необхідно вибрати найбільш оптимальний варіант по рівню техніки, капітальних вкладень і ефективності, з урахуванням перспективи й можливих джерел здобуття новітніх технологій - внутрішніх або зарубіжних. При цьому вибрана техніка або технологія не лише повинна відповідати останнім досягненням світової науки й техніки, але забезпечувати можливість створення на її базі подальших поколінь, що перевершують світові досягнення. Інакше це дозволить лише організувати сучасне виробництво і його експлуатацію лише до моменту їх морального старіння, що знову приведе до використання застарілого, не конкурентоздатного виробництва.

Якщо Україна має у своєму розпорядженні вітчизняні досягнення науки й техніки, що перевершують світові досягнення, або рівень вітчизняних розробок відповідає їм, то відновлення й розвиток виробництва може здійснюватися на базі власних науково-технічних розробок. Якщо ж на якому-небудь напрямі науково-технічного прогресу намітилося або склалося відставання від світових досягнень - необхідно використовувати зовнішні джерела здобуття новітніх технологій.

з зовнішніх джерел здобуття новітніх технологій можуть бути використані головним чином два напрями.

Перший напрямок - придбання готових об'єктів техніки, технології й матеріалів, які досить встановити, промислово освоїти й почати виробництво конкурентоздатної на світових ринках продукції. Проте слід мати на увазі, що цей напрямок досить затратний, вимагає колосальних вітчизняних капіталовкладень і зарубіжних інвестицій. Крім того, може виникнути необхідність придбання ліцензій на право використання устаткування й продукції, яка на ньому виробляється, в яких застосовані винаходи, захищені патентною монополією й монополією секретності на ноу-хау в Україні й країнах передбачуваного експорту цієї продукції, що викличе необхідність закупівлі відповідних ліцензій і різко збільшить витрати валютних засобів. Міжнародна практика свідчить про те, що закупівля заводів "під ключ", комплектного устаткування, унікальних об'єктів техніки, технології й матеріалів не дозволяє на їх базі, що навіть відповідає сучасним вимогам науки й техніки в момент їх придбання, створювати подальші покоління, оскільки по цих зовнішньоторговельних операціях не передаються права на відтворення винаходів і тим більше ноу-хау, які лежать в їх основі. А без використання ноу-хау неможливе відтворення об'єктів техніки, технології й матеріалів, не говорячи вже про неможливість з цієї ж причини їх вдосконалення, створення технічної бази виробництва подальших поколінь.

Другий напрямок - придбання по традиційних ліцензіях нематеріальних науково-технічних досягнень, виражених у технічній документації або промислово освоєних у продавця ліцензій, для подальшої їх матеріалізації в конкретні об'єкти техніки, технологи, матеріалів і організації на їх базі сучасного промислового виробництва. Як свідчить практика, ця дорога вимагає менших капіталовкладень у порівнянні із закупівлею готових об'єктів техніки й технолога. По ліцензіях покупець-ліцензіат отримує всі ноу-хау, необхідні для відтворення техніки, технології й матеріалів і, отже, має можливість проводити дослідження й розробки по створенню наступних поколінь науково-технічної продукції й послуг. Єдиною зовнішньоторговельною операцією є ліцензійна, забезпечуючи не лише передачу ноу-хау, але й взаємообмін між контрагентами по удосконаленню предмету ліцензійної операції й технології його виготовлення. Отже, шляхом закупівлі ліцензій на новітні науково-технічні розробки можливо в коротші терміни не лише організувати випуск конкурентоздатної продукції, що відповідає новітнім досягненням науки й техніки, а в перспективі на базі купленої технолога, що включає ноу-хау на її відтворення й подальше удосконалення, вирватися вперед на окремих напрямах науково-технічного прогресу, по яких відчувалося відставання. Таким чином, відновлення промислового виробництва може здійснюватися на базі не лише вітчизняних науково-технічних досягнень, але й придбання іноземних ліцензій, передбачаючи в них умови, що забезпечують економічну безпеку України.

Закупівля іноземних ліцензій зажадає значних капітальних вкладень. Але економічний інструмент ціноутворення дозволяє покривати платежі за ліцензії після здійснення промислового виробництва продукції в погодженому з ліцензіаром відсотку від ціни виробленої і, що особливо важливо, реалізованої продукції, на ринках, наданих ліцензіату. Отже, ліцензіат спочатку виробляє й продає продукцію, виготовлену за ліцензією, а потім розплачується за ліцензію з прибутку, що отримується від продажу ліцензійній продукції. Первинні платежі, які виплачує ліцензіат, після підписання ліцензійного договору складають зазвичай незначну величину. Крім того, як показує світова практика, вони виплачуються за рахунок надходжень від експорту продукції, виготовленої по раніше укладених ліцензійних угодах

Передача прав на використання науково-технічних досягнень, товарних знаків, програмних продуктів і інших результатів інтелектуальної діяльності на основі ліцензійних угод є однією з найбільш ефективних форм комерціалізації інтелектуальної власності. У міру просування економіки до більш наукомісткої моделі розвитку обмін різними об'єктами інтелектуальної власності, який здійснюється на комерційній основі у вигляді торгівлі ліцензіями, перетворився на самостійну сферу економічних стосунків. Для більшості країн торгівля ліцензіями ведеться як на національному, так і на міжнародному рівні, тобто фірми обмінюються технологіями в межах країни й активно використовують ліцензійну торгівлю у своїй зовнішньоекономічній діяльності.