Тема 2 Проведення технологічного аудиту

2.1 Сутність технологічного аудиту

Успіх трансферу/комерціалізації інновацій у вирішальному ступені визначається початковим відбором найперспективніших продуктів або новацій, на яких потім концентруються людські і фінансові ресурси. Останніми роками оцінка, що лежить в основі такого відбору, стає все більш професійною процедурою, заснованою на комплексній думці про перспективи інноваційного проекту (або базового напряму інноваційної компанії). Відповідні прийоми і інструменти одержали назву оцінки новацій (продуктів, новацій) - technology assessment або технологічного аудиту (technology assessment).

Цілі технологічного аудиту:

• відбір ідей, на основі яких можно виготовити новий товар або надати нову послугу,

• виявити технології, які мають потенціал комерціалізації;

• визначити шляхи і засоби виведення цих технологій на ринок. При проведенні технологічного аудиту можуть виникати деякі

ускладнення, пов'язані з наступними чинниками:

• помилка у виборі ідеї або технології загрожує неефективними витратами в майбутньому;

• співробітники побююються отримати додаткову роботу без відповідної винагороди;

• є ймовірність того, що результати технологічного аудиту стануть відомими конкурентам.

Разом з тим, проведення технологічного аудиту надає підприємствам і організаціям певні переваги, суть яких може бути зведена до наступного:

• аудит підвищує ступінь мотивації співробітників;

• визначається співставна цінність власних розробок;

• обґрунтовано визнається розмір авторської винагороди;

• у свідомість керівництва впроваджується реальний рівень переваг власних розробок над існуючими у світі аналогічними зразками.

Практичні результати впровадження науково-технічних розробок далеко не завжди дозволяють з впевненістю констатувати факти їх ефективності, тобто не всі розробки, навіть унікальні по технічних параметрах, на сьогодні мають достатній комерційний потенціал, тобто підлягають процесу комерціалізації, незалежно від фінансових і інших залучених ресурсів. Для того, щоб результат інноваційної діяльності міг претендувати на свою комерціалізацію він повинен стати товаром, тобто виступати засобом поглиблення, розширення і отримання нових знань, а його використовування забезпечує економію витрат суспільної праці при збереженні споживацької вартості матеріального продукту, створеного на його основі. Об'єктами інноваційного ринку можуть бути результати інтелектуальної діяльності, які представлені:

1) в упредметненій формі (у вигляді устаткування, агрегатів, дослідних установок, інструментів, технологічних ліній і т. д., які по своєму технологічному змісту пов'язані з упровадженням на підприємствах продуктових або технологічних новацій);

2) у неупредметненій формі (патенти, ліцензії, торгові марки, послуги технологічного змісту, дані науково-дослідних, проектно-конструкторських робіт у вигляді аналітичного звіту, узагальнювального описи способу, конструкторської і технічної документації);

3) у вигляді знань, досвіду, консультування у сфері консалтингу, маркетингу, проектного управління, інжинірингу і інших науковопрактичних послуг, пов'язаних із супроводом і обслуговуванням інноваційної діяльності.

В основу визначення і обгрунтування критичних чинників успіху комерціалізації інновацій покладено невдачі реалізації проривних інновацій і питання типу:

• чому деякі "хороші» ідеї не реалізуються взагалі або не приносять прибутку?

• чому в ряді випадків прекрасні ідеї приносять набагато менший дохід, ніж очікувалося спочатку?

• чому підприємства, які першими представили інновацію на ринок, не завжди отримують ефект комерційного успіху?

• чому багато винахідників не можуть отримати ефект із тих ідей, що стали прибутковими?

Узагальнення відповідей на ці і інші запитання дозволило визначити комплексну роль таких ключових чинників як:

• можливість входження у відповідний ринок і привабливість новації для споживача;

• правова захищеність базової ідеї (інтелектуальної власності);

• забезпечення людськими і фінансовими ресурсами;

• наявність продуманої стратегії комерціалізації. Систематичний розгляд даних чинників дозволяє прогнозувати

можливість комерційного успіху і можливі проблеми на шляху комерціалізації, які визначають ризики неуспіху.