Тема 3. ОрганізаЦІйНі мехаНІзми трансферу технологій

3.1 Класифікація організаційних форм трансферу технологій

У сучасних умовах глобальний розвиток і рух технологій через світовий ринок технологій є одним з найважливіших чинників трансформації світової економіки в XXI ст. Об'єктивними умовами цього процесу є становлення інформаційно-технологічної системи розвитку цивілізації і зростання пріоритетності четвертого фактора виробництва - інноваційного підприємництва, а також необхідність оптимізації взаємовідносин між людиною, суспільством і природою. Процес інтернаціоналізації створення виробничого і комерційного використання, трансферту поширення технологій дістав назву техноглобалізм.

Усі речі навколишнього світу являють собою об'єкти-носії технологій: природних, виробничих, суспільних. Існують кількісні і якісні критерії віднесення товарів до технологічних - коефіцієнт технологічної місткості торгівлі (частка витрат на дослідження і розробки в обсязі витрат на виробництво товарів і їх торгівлю тощо), численні якісні критерії (частка зайнятих у НДДКР, рівень використання високих технологій тощо).

Ринок технологій - це сукупність ринкових відносин його суб'єктів з приводу використання прав власності на технології. Комерційна реалізація технологій є елементом складної системи науково-технічного обміну (співпраці). Практика господарювання в

нашій країні та за її межами виробила цілу низку організаційних форм трансферу і комерціалізації технологій. Найбільш загальна класифікаційна схему організаційних підходів до трансферу технологій представлена на рис. 14.7.

Трансфер технологій може здійснюватися у двох видах:

- комерційному,

- некомерційному.

Найбільш притаманним для ринку технологій є комерційний трансфер неуречевлених технологій, який створює основу сучасних науково-технічних відносин.

Основними формами комерційного трансферу технологій є:

• продаж патентів;

• продаж ліцензій;

• продаж «ноу-хау»;

• лізинг;

• договори з приводу копірайт;

• франчайзинг;

• надання наукомістких послуг.

Патент - це свідоцтво про право власності автора винаходу, яке підтверджує його новизну і виключне право автора на використання. Патент видається державними органами на термін до 15-20 років і дії на території тільки даної країни. Патентні угоди - це комерційна угода щодо продажу власником патенту права на його використання покупцеві.

Ліцензія - це дозвіл власника патентів, непатентних знань, досвіду і технологій на їх використання покупцем у визначених межах. Ліцензії можуть бути патентними і непатентними, а також невиключними, виключними і повними, залежно від умов та обсягу прав на ліцензію, що надається покупцеві. Ліцензійні угоди -це міжнародні комерційні угоди щодо надання власником патентів права покупцеві на використання непатентних знань і досвіду, технологій у визначених межах. Ліцензії можуть надаватися в уречевленому або в неуречевленому вигляді. Ліцензійні угоди є найпоширенішою формою комерційного трансферту технологій на світовому ринку технологій.

Рисунок 14.7 - Організаційні форми трансферу технологій на промислових підприємствах

Продаж «ноу-хау» - це передача прикладних знань, досвіду та секретів технологій, що не патентуються, але мають практичну цінність.

Лізинг - це довгострокова оренда обладнання і устаткування (насамперед високотехнологічного).

Договори з приводу копірайту - це продаж виключного права автора на інтелектуальну власність, зокрема друковану продукцію.

Франчайзинг - це використання для збуту товарів торговельної марки (індивідуального символу) їх виробника зі збереженням права власності виробника на технологію їх вироблення. Надання наукоємних послуг у сферах виробництва, обігу та управління, включаючи (інжиніринг, консалтинг, інформаційні послуга, менеджмент, підготовку персоналу тощо).

На практиці зазначені форми трансферту технологій доповнюють одна одну, особливо в масштабних проектах, у міждержавних угодах про промислово-інвестиційне співробітництво, науково-технічну та виробничу кооперацію та ін.

До некомерційних форм трансферту технологій належить міжнародна технологічна допомога, яка надається в таких формах:

- технологічних грантів (безоплатного надання технологій і устаткування, у вигляді консалтингу та підготовки кадрів тощо);

- спільного фінансування проектів (певна частина витрат покривається за рахунок фірми або країни - реціпієнта);

- використання технологій з метою отримання соціального або екологічного ефекту.

Метою технологічної допомога є надання сприяння через сферу технологій процесів, продуктів та управління допомогти країнам, що розвиваються, і країнам з перехідною економікою посилити ринкові основи своєї економіки. Таке технологічне сприяння може здійснюватися на двосторонній, багатосторонній (міжурядовій чи за участі регіональних організацій) та міжнародній (за участі міжнародних організацій) основі. У регулярних бюджетах більшості розвинутих країн, провідних міжнародних організацій (ПРООН, ЮНІДО, ЮНКТАД, МВФ, МБРР та ін.) передбачаються спеціальні кошти на міжнародне технологічне сприяння.