Питання 25 Нова філософія освіти епохи просвітництва

Філософи епохи Просвітництва не лише продовжували класичні ідеї раціоналізму, але і формулювали нові, грунтуючись на критиці картезіанської метафізики за її умозрительноть і ' недостатній зв'язок з наукою і практикою.Освіта посилила критику релігійної ідеології, спираючись на досягнення науки і принципи матеріалістичної філософії. У Франції Освіта набула форми материалиэма і атеїзму і підготувала грунт для появи соціалістичних ідей. Ідеологи Освіти ставили перед собою не лише власне філософські і наукові проблеми, але і загальні соціокультурні завдання, намагаючись прояснити народ, навчити його користуватися можливостями свого розуму. Останній покликаний звільнити народ від забобонів, зробити людей "повнолітніми", навчити їх критично відноситися до пропонованих релігійних і соціальних проектів. Ці ідеї розвивали Вольтер, Ш. Монтескье, Ж.-Ж. Руссо, Же. д'Аламбер, Д. Дидро, П. Гольбах, Же. Ламетри, До. Гельвеции у Франції; Дж. Толанд, А. Шефтсбери. б. Мандевиль, Т. Рид, А. Смиг в Англії; X. Вольф, Г. Лессинг в Німеччині.Початкова ціннісно-світоглядна установка Освіти - "май мужність користуватися власним розумом". Тим самим ідеологи Освіти затверджували віру в людський розум, який якнайповніше реалізується в науці і техніці. Звідси опора на наукове знання, пропаганда самоценности наукового розуму.

Філософи Освіти підпорядковували науковий розум життя, перетворенню соціальних стосунків, поліпшенню життєвих умов і так далі. В той же час, щоб не спрощувати раціоналістичну концепцію епохи Просвітництва, слід зазначити, що філософи розуміли несаодимость людину до розуму, наявність у світі безрозсудного. Основна ідея просвітників полягає не в тому, що усе в людині зводиться до розуму і усе, що безрозсудно - безглуздо, а в тому, що усе, що людина робить, думає, відчуває, усе, в що він вірить, може і повинно бути осмислено розумом. Людина - істота розумна, і в нім не повинно бути нічого не осмисленого розумом.

Соціальний прогрес філософи Освіти бачили в поширенні знання, науки, утворенні населення. Вони вважали, що особливу увагу слід приділяти освіті правителів, що мають реальну владу.

XVIII століття в історії думки не випадково називають епохою Просвітництва : наукове знання, що раніше було надбанням вузького круга учених, тепер почало поширюватися вшир, виходячи за межі університетів і лабораторій у світські салони Парижу і Лондона, стаючи предметом обговорення серед літераторів, що популярно викладають останні досягнення науки і філософії. На прапорі просвітників написано два головні гасла - науку і прогрес. При цьому просвітники апелюють не просто до розуму - адже до розуму зверталися і метафізики XVII століття, - а до розуму наукового, який спирається на досвід і вільний не лише від релігійних забобонів, але і від метафізичних наддослідних "гіпотез".Представники ж метафізичного матеріалізму субстанциональное, законодоцільний устрій світу зв'язують з внутрішньо властивими матерії властивостями

Питання 26 стандарти і моніторинг у вищій освіті

Систему стандартів вищої освіти складають державний стандарт вищої освіти, галузеві стандарти вищої освіти та стандарти вищої освіти вищих навчальних закладів.

Стандарти вищої освіти є основою оцінки якості вищої освіти та професійної підготовки, а також якості освітньої діяльності вищих навчальних закладів незалежно від їх типів, рівнів акредитації та форм навчання.

Державний стандарт вищої освіти

Державний стандарт вищої освіти містить складові:

• перелік кваліфікацій за відповідними освітньо-кваліфікаційними рівнями;

• перелік напрямів та спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за відповідними

освітньо-кваліфікаційними рівнями;

• вимоги до освітніх рівнів вищої освіти;

• вимоги до освітньо-кваліфікаційних рівнів вищої освіти.

Галузеві стандарти вищої освіти

Галузеві стандарти вищої освіти містять складові:

• освітньо-кваліфікаційні характеристики випускників вищих навчальних закладів;

• освітньо-професійні програми підготовки;

• засоби діагностики якості вищої освіти.

Стандарти вищої освіти вищих навчальних закладів

Стандарти вищої освіти вищих навчальних закладів містять складові:

• перелік спеціалізацій за спеціальностями;

• варіативні частини освітньо-кваліфікаційних характеристик випускників вищих навчальних закладів;

• варіативні частини освітньо-професійних програм підготовки;

• варіативні частини засобів діагностики якості вищої освіти;

• навчальні плани;

• програми навчальних дисциплін.

Порядок розроблення стандартів вищої освіти та внесення змін до них, а також здійснення контролю за їх дотриманням визначається Кабінетом Міністрів України.

У всьому світі освіта розглядається як ключовий фактор стабільного розвитку держави. Якість вищої освіти грає ключову роль у створенні єдиного Європейського освітнього простору, тому вона стає центральною в освітній політиці України. Якість освіти визначається не тільки обсягом знань, але й параметрами особистісного, світоглядного, громадянського розвитку, прицьому проблема якості освітнього процесу розглядається з позицій загальнолюдської і соціальної цінності освіти. Саме ці чинники актуалізують проблему управління якістю освіти у вищому навчальному закладі. Моніторинг є складовою управління якістю освіти.

У мінливих умовах функціонування різних систем засобом подолання нестачі інформації при прийнятті управлінських рішень стає моніторинг, який полягає в постійному відстеженні об’єкта управлінської діяльності, аналізі його стану й зіставленні із заданими еталонами або цілями, прогнозуванні можливих змін станів об’єкта з метою надання управлінських впливів, спрямованих на поліпшення якості об’єкта

Моніторинг можна визначити як «постійне спостереження за яким-небудь процесом з метою виявлення його відповідності бажаному результату або вихідним пропозиціям – спостереження, оцінка і прогноз стану навколишнього середовища у зв’язку з діяльністю людини». Отже, моніторинг може розглядатися як: 1) спосіб дослідження реальності, що використовується в різних науках; 2) спосіб забезпечення сфери управління різноманітними видами діяльності через надання своєчасної й якісної інформації.

Моніторинг реалізується за допомогою комплексу методів і чітко розроблених процедур. На відміну від контролю, який щороку спрямований на нові об’єкти, моніторинг спрямований на ті самі об’єкти й періодично повторюється.

Основними завданнями моніторингу якості освіти у внз є: 1) розробка комплексу показників, що забезпечують цілісне уявлення про стан освітнього процесу, про якісні й кількісні зміни в ньому; 2) систематизація інформації про стан і розвиток освітнього процесу у внз; 3) забезпечення регулярного й наочного представлення інформації про процеси, що відбуваються у внз; 4) інформаційне забезпечення аналізу й пронозування стану й розвитку освітнього процесу, вироблення управлінських рішень.