Тема 6. Організування зовнішньоекономічної діяльності як загальна функція менеджменту

6.1. Сутність і характеристика функції організування зовнішньоекономічної діяльності

Під ОРГАНІЗУВАННЯМ зовнішньоекономічної діяльності розуміють вид управлінської діяльності, який відображає процес створення структури управління організацією у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Воно має два аспекти:

• поділ організації на підрозділи у відповідності до цілей і стратегії, тобто здійснення департаменталізації;

• установлення взаємовідносин повноважень вищих та нижчих рівнів управління і забезпечення можливості розподілу і координації завдань.

Організування зовнішньоекономічної діяльності базується на трьох категоріях: повноваження, відповідальність та делегування.

Повноваження — це обмежене право використовувати ресурси підприємства (матеріальні, фінансові, трудові та ін.) і направляти зусилля підлеглих працівників на виконання встановлених завдань. Повноваження делегують посаді, а не особі. Наприклад, при зміні роботи у працівника змінюються і повноваження.

У свою чергу, відповідальність — це покладений на посадову особу обов'язок виконувати поставлені завдання і забезпечувати їх позитивне розв'язання. Відповідальність має подвійну властивість. З одного боку, посадова особа, що приймає повноваження, одночасно отримує у повному обсязі і відповідальність. З другого, за керівником, який делегує повноваження, повністю зберігається відповідальність. Такий подвійний характер відповідальності забезпечує якісне виконання повноважень. Насамперед відповідає менеджер, який делегує повноваження. Наприклад, начальник дільниці делегує бригадиру повноваження управління процесом складання телевізорів. Але відповідати за результати буде у першу чергу сам менеджер. Навіть у великих організаціях, де багато делегування, найбільше за посадою відповідає менеджер. Великий обсяг відповідальності є причиною високих окладів [3, 110, 124, 184, 185].

Делегування повноважень є основ­ним процесом, з допомогою якого керівництво встановлює формальні взаємовідносини працівників в організації. Делегування є передачею завдань і повноважень у сфері зовнішньоекономічної діяльності особі, яка приймає на себе відповідальність за їх виконання. Класик менеджменту Мері Фолліт вказувала, що делегування — це спосіб домогтися виконання роботи іншими людьми. З іншого боку делегування — це акт, який перетворює людину в керівника.

Аме.риканський менеджмент виділяє дві концепції процесу передачі повноважень:

1. Класична концепція, коли повноваження передаються від вищого до нижчого рівня (рис. 6.1). Наприклад, головний технолог отримує повноваження від головного інженера.

2. Концепція обмежених повноважень (згідно позиції Честера Бернарда) (рис. 6.2). У відповідності до цієї концепції підлеглий має можливість відхиляти вимогу керівника.

Рис. 6.1. Модель класичної концепції передачі повноважень у сфері зовнішньоекономічної діяльності

(Стрілками показані напрями передачі завдань і повноважень)

Рис. 6.2. Модель концепції обмежених повноважень

Повноваження визначаються політикою, процедурами, правилами тощо і є більш широкими на високих рівнях управління. Повноваження залежать також від традицій, моралі, культури, звичок, обрядів, особливостей побудови організації тощо. Не слід плутати повноваження з владою. Повноваження – це право, яке делегується, а влада — це можливість впливати, реальна здатність діяти і змінювати ситуацію.

У менеджменті зовнішньоекономічної діяльності розрізняють лінійні і функціональні повноваження. Лінійні повноваження передаються безпосередньо від вищої посадової особи до підлеглого і далі до інших підлеглих. Вони дають узаконену владу. Керівник в межах лінійних повноважень може розв'язувати проблеми без з'ясування з вищими керівниками, виходячи при цьому з наказів, розпоряджень, настанов, законів, звичаїв тощо. Делегування лінійних повноважень створює ієрархію рівнів управління підприємством. Процес створення ієрархії називається скалярним процесом. Завершена ієрархія – це скалярний ланцюг або ланцюг команд (рис. 6.3). Прикладом може бути ієрархія звань у військових, ступенів і звань у науковців, рангів (категорій) у державних службовців тощо.

Графічна модель (див. рис. 6.3) показує процес делегування лінійних повноважень. Наприклад, повноваження можуть передаватись від рівня А до рівня Д шляхами А – Б₂ – В₃ – Г₃ – Д₂, А – Б₃ – Б₄ – Г₆ – Д₉ та ін.

Рис. 6.3. Схематичне зображення скалярного ланцюга