- •1.Психологія як наука
- •Виникнення психології як науки
- •Психіка людини
- •Структура психіки людини
- •Методи психології
- •Питання для самоконтролю
- •Структура особистості за з. Фрейдом
- •Структура особистості за е. Берном
- •Структура особистості за р.С. Нємовим
- •Структура особистості за к.К. Платоновим
- •Питання для самоконтролю
- •Загальні положення про діяльність особистості
- •Теорія мотивації а. Маслоу
- •Регуляція поведінки
- •Принципи впливу на поведінку за р. Чалдіні
- •Питання для самоконтролю
- •4.Психолого-педагогічні аспекти спілкування
- •Функції та структура спілкування
- •Засоби спілкування
- •Види і типи спілкування
- •Психологічні способи впливу в процесі спілкування
- •Питання для самоконтролю
- •5. Емоції, почуття, переживання
- •Емоції та їх властивості
- •Функції емоцій
- •Мал. 5.1. Графічне відображення закону Йеркса-Додсона2.
- •Класифікація емоцій
- •Форми емоцій
- •Питання для самоконтролю
- •6.Міжособистісні стосунки в групах
- •Групи в психології
- •Особистість в групі
- •Лідерство
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
Психологічні способи впливу в процесі спілкування
Вивчення різних аспектів процесу спілкування свідчить про те, що кожний з них передбачає певні способи впливу індивідів один на одного. В результаті цього змінюється поведінка та діяльність партнера по спілкуванню у відповідності з цілями спільної діяльності.
До основних психологічних способів впливу у процесі спілкування відносять переконання, навіювання, психічне зараження та наслідування.
Переконання (англ. persuasion) – вплив на партнера по спілкуванню за допомогою доказів і аргументів.
Навіювання (англ. suggestion) – характеризується вибірковим впливом на конкретну людину, яка некритично сприймає інформацію.
Психічне зараження – передавання суб’єктом свого емоційного стану іншому індивіду. Воно спостерігається під час паніки, масових психозів.
Наслідування (англ. imitation) – виявляється в повторенні людиною зразків рухів, дій, поведінки інших суб’єктів. Прикладом наслідування є дотримання моди.
Таким чином, основною ознакою спілкування у випадку навіювання, зараження та наслідування є те, що особистість сприймає інформацію з малим ступенем усвідомлення. Особливо сильно ці впливи регулюють поведінку людини в стихійних групах.
Питання для самоконтролю
Що таке спілкування?
Опишіть зміст та функції спілкування.
Опишіть рівні спілкування.
Якими засобами користуються люди під час спілкування?
Опишіть дистанції спілкування.
Опишіть види спілкування.
Що таке маніпулятивне, імперативне і діалогове спілкування?
Назвіть психологічні способи впливу у спілкуванні.
Які типи спілкування є оптимальними для дружніх стосунків?
5. Емоції, почуття, переживання
Емоції складають невід'ємну частину людського існування, без емоцій людина діяла б як безпристрасний автомат, була би не здатною засмучуватися і радіти, відчувати хвилювання і захоплюватися. Людина переживає те, що з нею відбувається і здійснюється, вона ставиться певним чином до того, що її оточує, і до самої себе.
«Ми засмучені, тому що плачемо; розгнівані, тому що завдаємо удару; перелякані, тому що тремтимо».
Уїльям Джемс
Емоції та їх властивості
Емоції (від лат. emovere – хвилювати, збуджувати) – це психічне відображення у формі безпосереднього і тимчасового переживання життєвого значення явищ і ситуацій, обумовленого співвідношенням їх об'єктивних властивостей і потреб суб'єкта. Емоції не відображають властивості зовнішнього середовища, а характеризують біологічну значущість та суб'єктивне значення зовнішнього об'єкту чи події для людини.
Емоції мають певні суттєві ознаки. По-перше, вони характеризуються полярністю, тобто мають гедонічний знак – позитивний або негативний: веселість – смуток, радість – печаль; щастя – горе і т.д. В складних людських почуттях ці полюси часто виступають як суперечлива єдність (любов до людини поєднується зі смутком і переживанням про неї).
Другою вагомою характеристикою емоцій є їх енергетична насиченість. Саме у зв'язку з емоціями Фрейд ввів в психологію поняття енергії. Енергетика емоцій виявляється в протилежностях напруженості і розрядки. Розрізняють емоції стенічні (від гр. sthenos – сила), що характеризуються підвищенням активності (пристрасть, гнів) і астенічні (від гр. а – заперечна частка + sthenos – сила), – що супроводжуються пониженням активності (смуток, печаль).
Ще однією важливою характеристикою емоцій є їх інтегральність, цілісність: в емоційному переживанні беруть участь всі психофізіологічні системи людини, вони вмить охоплюють весь організм і додають переживанням людини певне забарвлення. Тому індикаторами емоційного стану можуть служити психофізіологічні зміни: змінюється склад крові, показники кровообігу, пульсу, дихання, травлення, температура тіла, шкірно-гальванічної реакції та ін. Встановлено також певну залежність між модальністю емоцій і нейрохімічними процесами в мозкових структурах. (Наприклад, англійські психофізіологи реєстрували зміни кардіограми у випробовуваних в процесі згадування ними повітряних нальотів на Лондон під час Другої світової війни).
Нарешті, необхідно відзначити ще одну особливість емоцій – невіддільність їх від інших психічних процесів. Емоції ніби вплетені в тканину психічного життя, вони супроводжують всі психічні процеси. У відчуттях вони виступають як їх емоційний тон (приємне – неприємне), в мисленні – як інтелектуальні почуття (натхнення, інтерес і ін.).
Емоції – складний психічний процес, який включає три основні компоненти.
Фізіологічний – являє собою зміни фізіологічних систем, що виникають при емоціях (зміна частоти серцевих скорочень, частоти дихання, зсуви в обмінних процесах, гормональні та ін.).
Психологічний – власне переживання (радість, горе, страх та ін.).
Поведінковий – експресія (міміка, жести) і різні дії (втеча, боротьба та ін.).
Перші два компоненти емоцій – це внутрішні, імпресивні, які «замикаються» усередині організму і характеризуються переживанням суб'єктивної неповторності даної емоції.
Вихід зовні і розрядка надмірної емоційної енергії здійснюється завдяки третьому, експресивному компоненту, який проявляється у мимовільних реакціях організму, що включають в свій склад реакції внутрішніх органів і систем, недиференційовані м'язові реакції (тремтіння, посилення тонусу), а також так звані виразні рухи, що мають крім всього іншого комунікативний, сигнальний характер (крик, міміка, поза, інтонації голосу).
