23. Особистість в групі

Для того, щоб дати характеристику положення особистості в групі та впливу групи на розвиток особистості, слід звернутись до ряду явищ, які є характерними для функціонування кожної групи (конформність, лідерство, позиція, статус, групові норми, установка, роль).

Конформність або конформізм (від лат. conformis – подібний, сообразний) – процес зміни атитюдів, думок, сприйняття, поведінки індивіда у бік згоди з групою у відповідь на реальний або уявний груповий тиск в ситуаціях, коли немає прямої вимоги погоджуватися з групою. «Тиск» на індивіда звичайно виражається в самому факті маніфестації консолідованої позиції інших членів групи і необхідності після цього публічного висловлення власної позиції. Протилежним поняттям до конформізму є незалежність, самостійність людини, яка сама приходить до певної думки і відстоює її перед іншими.

Розрізняють зовнішній та внутрішній конформізм.

Зовнішній конформізм – це демонстративне підкорення груповому тиску з метою заслужити схвалення або уникнути осуду і більш жорстких санкцій з боку членів групи. Тобто це прийняття групової думки лише зовні, внутрішньо індивід продовжує опір.

Внутрішній конформізм – це справжнє перетворення індивідуальних установок внаслідок внутрішнього прийняття позиції оточуючих.

Як правило, внутрішній конформізм поєднаний з зовнішнім, який, навпаки, майже ніколи не передбачає внутрішнього.

Особливим різновидом залежності індивіда від групи є нонконформізм або негативізм (від лат. negatio – заперечення) – немотивований, позбавлений розумних підстав опір суб'єкта впливу інших на нього, прагнення поводитись всупереч позиції більшості, будь-якою ціною і у всіх випадках стверджувати протилежну точку зору.

Позиція – це поняття, яке означає офіційне положення індивіда у системі відносин в суспільстві, що визначається низкою специфічних ознак та регламентує стиль поведінки. Позиція, як правило, визначається зв’язками даної людини з іншими членами групи.

Близьким до поняття позиції є поняття статусу. Соціальний статус (від лат. status – положення, стан) – положення (позиція) індивіда або групи в соціальній системі, яке визначається низкою економічних, професійних, етнічних та інших специфічних для даної системи ознак (стать, освіта професія, дохід та ін.). Розрізняють статус, який «успадковується» і соціальний статус, який «досягається» (завдяки власним зусиллям людини). Поняття статусу визначає права, обов’язки, а також тісно пов’язане з поняттям престижу та авторитету. Якщо про людину говорять, що вона має високий статус в деякій групі, це означає, що вона користується визнанням і авторитетом серед оточуючих, а також здатна здійснювати істотний психологічний вплив на них.

Роль (англ. role) – це динамічна сторона статусу особистості. Це той спосіб поведінки суб’єкта, що відповідає прийнятим нормам поведінки залежно від його статусу. Кожна особистість відіграє ряд ролей, кількість яких визначається багатоманітністю соціальних груп, видів діяльності, в які вона включена, її потребами, інтересами.

Вся поведінка індивідів в групах регулюється груповими нормами.

Групові норми – це сукупність правил і вимог, які регулюють поведінку членів даної групи, характер їх взаємовідносин та спілкування. Групові норми формуються спонтанно, враховуючи взаємовплив різних соціальних верств населення. Усі групові норми є соціальними нормами, тобто – це еталони, певні зразки з точки зору суспільства в цілому і соціальних груп та їх членів зокрема.

Функціонування індивіда в групі обумовлене тими установками, які він має.

Установка (соціальний атитюд) – стан схильності суб'єкта до певної активності в певній ситуації, або вирази «наміру» такої активності (інтенційні дії).

Внутрішня установка людини в системі внутрішньогрупових стосунків – це особистісне, суб’єктивне сприйняття нею свого власного статусу, те, як вона оцінює своє реальне положення, свій авторитет і ступінь впливу на інших членів групи.