13 408 Померлих. Звичайно, ці дані треба сприймати з масою застережень: деякі

райони зовсім не подали інформації, інші заявили, що продовжують роботу і поки

володіють тільки попередніми даними. Окрім того, треба мати на увазі

зауваження, висловлені провідними фахівцями-істориками: «Сталінська заборона на

будь-яку інформацію щодо голоду змушувала надто ретельних чиновників на місцях

відмовлятися від реєстрації великої кількості смертей, тобто порушувати

встановлені законом обов’язки». До списків померлих, звичайно, не потрапляли

мешканці Чернігівщини, які відправилися на заробітки, або були насильно

вивезені, заарештовані тощо.

Очевидно, що проблемою буде відокремлення померлих від хвороб та старості.

Голодування, безумовно, загострило перебіг хронічних хвороб, а старі та

виснажені люди вмирали й від холоду, бо не мали сил принести дров й натопити у

хаті. Моторошна доля хлопчика, заїденого вошами і живцем закопаного якимось

виродком, не була, на жаль, поодинокою: у спогадах людей згадується про

страхітливі атаки вошей на геть ослаблених людей. Зрештою, навіть влада змушена

була визнавати наявність голодного тифу і якось реагувати на його прояви, щоб

не допустити пандемії.

Ми вже писали про значну кількість жебраків із інших областей і країв, але не

можна скидати з рахунку і переміщення внутрі області чи навіть району.

Підліток, старик, мати в пошуках харчів для голодних дітей, могли зайти у

віддалене село свого ж району і там померти, а їхнім рідним чи односельцям

залишалося тільки здогадуватися про сумну долю. Жінка із Менського району на

все життя запам’ятала: «Їхали ми якось на базар у Березне. Це я добре пам’ятаю.

А на узбіччі городищенської дороги (Городище – сусіднє село), біля акації

лежить жінка у білій хустині. Йшла кудись, впала й померла. Хто вона, звідки –

ніхто не знає та й не цікавиться – всі проїжджають мимо». У свою чергу, чимало

чернігівських селян гинули на дорогах... Мешканець одного з сіл Корюківського

району відзначив: «Із Туровки багато людей йшло на Росію, до Брянська, і по

дорозі сильно багато помирало. Йшли і в Донецьку область, бо там були тоді вже

пусті хати, осідали в основному в Амвросієвському районі».

Типове явище: голодні люди залишають села в пошуку їжі. Харківщина, 1933 р.

Фото інж. А. Вінербергера

Відкритий доступ до записів сільських загсів дасть змогу не просто узагальнити

дані про кількість померлих, виявити динаміку смертей у тому чи іншому селі,

але й з’ясувати деякі інші особливості голодування. Скажімо, ту обставину,

зафіксовану у багатьох свідченнях, що голод відступав повільно, збираючи

криваві жертви і в 1934 р. Аналізуючи відповідні дані Шестовицької сільради

Чернігівського району за 12 років (1926 – 1937), С.Горобець прийшов до дещо

несподіваних висновків: пік смертності в селі припадає не на 1933 рік, а на

наступний за ним – 58 і 66 випадків. Якщо ж брати помісячні дані, то найбільше

людей у селі померло у липні 1933 р. Саме за цей місяць причиною смерті двох

жінок вказано голод.

Таким чином, треба констатувати, що попри всі зусилля, виявлені людьми

небайдужими до долі свого народу, питання щодо встановлення хоча б приблизної

кількості чернігівців, померлих голодною смертю 1932 – 1933 рр. ще далеке

від розв’язання. Можливо, що нам ніколи не пощастить його з’ясувати остаточно,

але сама робота дуже потрібна, вона гуртує людей довкола української

державницької ідеї, вчить, особливо, молодь співчуттю, милосердю, доброті.

ВИСНОВКИ

Голодовка, як називають в наших краях Голодомор, була штучно організована

тодішнім партійно-радянськими керівництвом СРСР, що, звичайно, не применшує

вини урядовців радянської України, представників місцевої влади та тисяч

активістів, котрі покірно, а часто й з великим задоволенням і прямим зиском для

себе розкуркулювали, нишпорили по чужому обійстю, виконуючи плани

хлібозаготівель за рахунок одноосібників. Це була реалізація державної політики

«соціалістичного перетворення села», і тому будь-які злочини прощалися

«соціально рідним» «червоним бригадам».

Незважаючи на застосування в нашому краї у повному обсязі всіх насильств,

притаманних політиці колективізації, вони не дали на зламі 1920 – 30-х рр.

бажаних для радянської влади наслідків. До найважливіших причин треба віднести

достатньо потужний рух опору, що розгорнувся проти усуспільнення землі та слабо

розвинуте зернове господарство у північних округах. Проте це не означало, що

селянам пішли на поступки або змирилися зі станом справ.

На Чернігівщині вирішальний період боротьби за суцільну колективізацію

розпочався після заснування області (жовтень 1932 р.). На практиці спроби

дотягти показники по кількості усуспільнених дворів до

загальнореспубліканського рівня означали люте переслідування «куркулів», тобто

одноосібників, та надзвичайні по своїй жорстокості й брутальності заходи по

хлібовикачці. Вони продовжувалися упродовж всього 1933 р., посилюючи нестерпні

муки голодування. Тільки у 1934 році чернігівське обласне керівництво змогло

відрапортувати, що колективізація здійснена. Вона обійшлася у 363 тисячі

людських життів.

У області здійснюється робота по оприлюдненню документів та матеріалів про

голод, збиранню свідчень. Як і по всій Україні, була проведена низка заходів по

вшануванню пам’яті померлих голодною смертю: це і обласна науково-практична

конференція і студентські читання, і вечори-реквієми у обласній філармонії, і

мітинги біля пам’ятника жертвам сталінського терору, також встановлено декілька

пам’ятних знаків жертвам голодомору. У багатьох оселях у похмурі листопадові

дні запалюють свічки, аби дати знать безвинним душам, що вони не забуті. Можна

тільки пошкодувати, що в Чернігові поки що не відкрито пам’ятника жертвам

голодомору. Але сподіваємося, що з часом він постане і буде не тільки даниною

пам’яті, а й послужить пересторогою для теперішніх і майбутніх поколінь.

Копітка, непомітна робота по виявленню, вивченню та оприлюдненню нових даних

щодо не такої вже далекої історії в області не припиняється. Нею зацікавилися

студенти, молоді науковці. В їхньому інтересі ми вбачаємо запоруку того, що з

часом буде з’ясована вся правда про трагедію 1932 – 1933 рр. на Чернігівщині.

ЩО ЩЕ ПОЧИТАТИ

Рекомендована література:

Голод 1932 – 1933 років в Україні: причини та наслідки. – Київ, 2003.

Голодомор 1932 – 1933 років в Україні: Документи і матеріали / Упорядник

Р.Пиріг. – К., 2007.

Голодомор 1932 – 1933 рр. на Чернігівщині: Зб. док. / Упоряд. Л.Коноваленко,

А.Морозова та Н.Полетун // Сіверянський літопис. – 2003. – № 4.

Горобець С.М. Петрушин за часів голодомору 1932 – 1933 років: Документи.

Матеріали. Спогади. – Ніжин, 2005.

За них скажемо: Голод 1932 – 1933 років на Чернігівщині / Ред. С.П.Реп’ях. –

Чернігів, 1993; 2-е вид. – Чернігів, 2003.

Очевидці голодомору свідчать... (1932 – 1933 роки на Прилуччині). – Прилуки,

2003.

Пам’ять народу неубієнна: Спогади очевидців (свідчення про голод 1932 – 1933

рр. на Чернігівщині) / Упоряд. Т.П.Демченко, Л.О.Легецька. – Чернігів, 2003.

Пам’ять народу неубієнна: Спогади очевидців. Бахмацький район / Упоряд.

Т.М.Стрикун. – Чернігів, 2003.

Пам’ять народу неубієнна: Спогади очевидців. Новгород-Сіверський район / Ред.

кол. С.Біла та ін. – Чернігів, 2004.

Пам’ять народу неубієнна: «Це твій, Ясю, дід»: Старше покоління розповідає

молоді про голод 1932 –1933 рр. / Упоряд. Т.П.Демченко, І.Г.Карпова,

Л.О.Легецька. – Чернігів – Ніжин, 2005.

Пам’ять народу неубієнна: Свідчення про голодомор 1932 – 1933 рр. та голод 1946

– 1947 рр. на Чернігівщині. / Упоряд. Т.П.Демченко, І.Г.Карпова, Л.О.Легецька.–

Чернігів, 2006.

Рудик М. Зів’яли під голодною косою смерті / Ред. В.М.Сапон. – Ніжин, 1999.

Шкварчук В. Бунт землі (Художньо-краєзнавча праця на архівному матеріалі). –

Чернігів, 1994.

Шкварчук В. Голодомор 1932-33 годов на Черниговщине (Историко-публицистическое

исследование). – Изд. 2-е, доп. – Чернигов, 1998.

Локальні електронні ресурси:

Грицак, Ярослав. Історія України [Електронний ресурс] / Ярослав Грицак. —

Електрон. текстові дан. — [Б. м.], [Б. в.], [Б. р.]. — 1 електрон. опт. диск

(CD-ROM). — Загол. з екрана. / History / gritsak.

Гуцало, Євген. Ментальність орди [Електронний ресурс] / Євген Гуцало. —

Електрон. текстові дан. — К. : Просвіта, 1996. — 1 електрон. опт. диск

(CD-ROM). — Загол. з екрана. / History / gutsal.

Могила без хреста [Електронний ресурс] : Пам’яті жертв голодомору 1932—33 років

присвячується / Проект Укр. Служби Бі-Бі-Сі. — Електрон. мультимедіа. — [Б. м.]

: BBC, 2004. — 1 електрон. опт. диск (CD-ROM). — Загол. з екрана.

Хроніка комуністичної інквізиції в Україні 1917-1991 / Експозиція «Забуттю не

підлягає». / Київська міська організація Всеукраїнського Товариства «Меморіал»

ім. Василя Стуса— К.; Нью-Йорк; Торонто, 2003. . — Електрон. текстові дан. — К.

: Київська міська організація Всеукраїнського Товариства «Меморіал» ім. Василя

Стус, 2003. — 1 електрон. опт. диск (CD-ROM). — Загол. з екрана. / Nadu

2/ 20/ 2.

Інтернет-посилання:

// www.president.gov.ua – Сайт Президента України.

//www.president.gov.ua/content/150_1.html – Сторінка сайту Президента України

«До 75-х роковин Голодомору в Україні».

// www.rada.gov.ua – Сайт Верховної Ради України.

// www.kmu.gov.ua – Сайт Кабінету Міністрів України.

//www.mfa.gov.ua/mfa/ua/publication/content/14504.htm – Спеціальний розділ

сайту Міністерства закордонних справ України, присвячений 75-м роковинам

Голодомору в Україні.

//ssu.kmu.gov.ua/sbu – Сайт Служби безпеки України.

//www.archives.gov.ua/Sections/Famine/ – «Геноцид українського народу:

Голодомор 1932–1933 рр.» – Спеціальний розділ веб-порталу Державного комітету

архівів України.

//www.academy.kiev.ua. – Сайт Національної академії державного управління при

Президентові України.

//www.regadm.cn.ua. – Сайт Чернігівської обласної державної адміністрації.

//www.chernihiv-oblrada.gov.ua. – Сайт Чернігівської обласної ради.

//history.org.ua/0 – Сайт Інституту історії України Національної академії наук

України.

//www.gilan.uar.net/nasu/hiuass.html – Сайт Iнституту української археографiї

та джерелознавства iм. М.С.Грушевського Нацiональної академiї наук України.

//www.ipiend.gov.ua – Сайт Інституту політичних і етнонаціональних досліджень

ім. І.Ф.Кураса Національної академії наук України.

// www.nplu.kiev.ua – Сайт Національної парламентської бібліотеки України.

// www.nbuv.gov.ua – Сайт Національної бібліотеки України

імені В. І. Вернадського.

//golodomor.ukrinform.com/index.php – Сайт «Голодомор в Україні 1932-1933»

Українського національного інформаційного агентства Укрінформ.

//memorial.kiev.ua – Сайт Київської міської організації Всеукраїнського

Товариства «Меморіал» ім.В.Стуса.

//www.golodomor.org.ua/ – сайт «Уроки історії: Голодомор 1932 – 33 рр.»,

створений за підтримки Міжнародного фонду «Україна 3000» (Голова Наглядової

Ради – Катерина Ющенко) у рамках спеціалізованої програми, завданням якої є

донесення правди про голодомор до народу України, створення умов для визнання

голодомору актом геноциду проти української нації, а також підтримка різних

проектів, які сприятимуть формуванню фундаментальної науково-дослідної бази з

вивчення різних аспектів історії голодомору.

//www.center.uct.ua/zabuttu_ne_pidljagae.htm – сторінка «Забуттю не підлягає:

історія України» сайту Чернігівського центру перепідготовки та підвищення

кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого

самоврядування, державних підприємств, установ і організацій.

//www.famine33.iatp.org.ua/ – Сайт «Прочитай! Знай!» «Read! Know!» – всенародна

постійна Акція на пошану пам’яті батьків, дідів, ненароджених поколінь-жертв

Голодоморів (просвітницький проект українського студентства, що покликаний

підняти на належний суспільний рівень питання Голодоморів в Україні).

ДОДАТКИ

Додаток 1

ЗАКОН УКРАЇНИ

ПРО ГОЛОДОМОР 1932-1933 РОКІВ В УКРАЇНІ

(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2006, № 50, ст.504)

Верховна Рада України постановляє:

вшановуючи пам’ять мільйонів співвітчизників, які стали жертвами Голодомору