5 Липня 1933 р.

Які б роботи Ви не взяли, скрізь у вирішальних питаннях збиральної кампанії,

прополочної кампанії – у нас справа не гаразд. Ми відстаємо. Коли так далі буде

продовжуватись, то перетворити колгоспи на більшовицькі і піднести колгоспи до

рівня заможних нам скоро не вдасться. Це треба сказати одверто. Ми будемо

залишатись в хвості і будемо попадати під удари. Незабаром має зібратись другий

зліт колгоспників всього Союзу, і там чернігівським колгоспам треба буде

тримати відповідь перед колгоспниками всього Радянського Союзу. Те, що ми маємо

зараз в окремих областях, районах, селах: голод, смерть від голоду, навіть

окремі випадки, коли поїдають людей, не кажу вже про те, що їдять худобу, що

упала, – це ганьба. Для кого? – для нас, в першу чергу, нас – партійних

керівників, партійної організації, починаючи з обласних і кінчаючи сільськими.

Це ганьба для всіх колгоспників. Тому, товариші, що ці злидні і ці труднощі, що

ми маємо, те, що є голод, що люди мруть... Від чого це все? Не тому, що в нас

торік був неврожай, не тому, що держава торік заготовила більш хліба, ніж

минулих років, якраз хліба здали державі менше і врожай був не гірше за минулі

роки, а то й кращий. Спричинилось це від того, що торік у весняну посівкампанію

райони засіяли на 48, 50, 70, 74 %, рідко хто засіяв до 100, і, по-друге, коли

збирали врожай, чимало врожаю загинуло на полі. Зараз у нас на Прилуччині, а

тут є товариші і з Прилуцького району, вони мусять знати, в с. Яблунівка дуже

жахливий стан, навіть при допомозі з області і з боку центрального уряду там

стан надзвичайно поганий, і знаєте, товариші, що там торік чимало хліба пропало

на покосах, снопах, згнило, чимало злодії покрали, чи поховали в землю і там

воно згнило. А тепер там люди голодують і мруть. Ось де потрібно шукати причини

цього ганебного лиха і важкого стану окремих, навіть сумлінних, чесних

робітників, які працювали добре, мали по 300,400 і 500 трудоднів. Вся вина

лежить на нас. Товариш Сталін в січні місяці на пленумі Центрального Комітету

нашої партії сказав, що біда української парторганізації й українських

колгоспів полягала в тому, що тут послабили пильність до класового ворога,

прогледіли, що куркуль перебудував свою роботу. Замість відвертого виступу

проти радгоспів та колгоспів, проти радвлади, він тихенько проліз в радгоспи і

колгоспи, сів за комірника, рахівника, за старшого конюха, за рільника, сів

іноді за голову колгоспу і так навкруги зумів організувати, використати

дрібновласницькі настрої й інтереси відсталих колгоспників.

І під прапором таких «добрих» почуттів до колгоспників, щоб більше, в першу

чергу, хліба одержати по громадському харчуванню, та всі рівними мусять бути,

бо ми в колгоспі всі будуємо соціалізм, значить – все треба, щоб порівну було і

т. ін. Ви, мабуть, перевіряли вже на своєму досвіді у кожному колгоспі, що хліб

на громадське харчування іноді вдвічі, втричі більше виходить, ніж той, що його

було розподілено на трудодні, причому всім давали порівну, чи то 2 кг чи то

фунт, їли всі порівну, їли всі, хто приходить, їли всі: і хто мав 10 трудоднів,

хто 300, хто 400. Ось така зрівнялівка призвела до того, що втричі більше хліба

з’їли, з‘їли те, що було зароблено рук чесних, сумлінних колгоспників, а

останнім потім довелася така надзвичайна скрута, що іноді дехто навіть не може

дотягнути до нового хліба це ж ганьба, це ж урок суворий. Ви скажете,

зрозуміло, що ми вперше будуємо колгоспи, соціалізм, – це правда, але тут вина

велика й цілком виправдуватися тут не можна. Є тут і наша провина в тому, що ми

дуже ідеалізували колгоспи, без знання дійсного стану, що й приводило до того,

що куркулі контрреволюціонери, петлюрівці, махновці, які шкодили, які свої сили

спрямовували із-за угла, розперезалися вовсю. Він робив свою контрреволюційну

справу, а ми заспокоювалися, заснули, і лише т.Сталін в січні відкрив очі всім

нам, і зараз дійсно цього року колгоспи на Україні працюють краще, чимало

викрито куркулів, куркульських агентів, краще провели сівбу, раніш посіяли,

великого досвіду набули наші колгоспи, але все ж таки недоліків і хиб ще

надзвичайно багато.

Ми повинні зважити на помилки минулого року, щоб надалі уникати таких ганебних

наслідків. Яка тут була помилка: хліба державі не здали і самі залишились без

хліба і по весні повинні були просити у держави тисячі тонн хліба, навіть сіна

(це в Чернігівській області – сіна) для того, щоб трохи підтримати

колгоспників, підтримати коней. Були такі райони й колгоспи, де без кормів

залишились: колгосп державі не заготовив і сам без сіна сидить в той час, коли

сіна можна було заготовити не лише для себе, а й продати тисячі тонн для

держави.

А не мали сіна тому, що не зібрали. А чому не зібрали, хто винен? Всі

посилаються на куркуля, на управу колгоспів. Правда, тут так і без шкідництва

не обійшлось, а де ж були ми, за чим ми дивилися? Давайте ж зробимо так, щоб

цього року це не повторювалося: треба ретельно придивлятися, обговорити всі

помилки минулих років під час збиральної та прополочної кампанії, щоб не

припустити їх зараз, щоб зараз краще впоратися з прополочною та збиральною

кампанією, щоб дійсно скоротити час і перетворити наші колгоспи на

більшовицькі, а колгоспників [зробити] заможними.

Державний архів Чернігівської області. – Ф. 470. – Оп. 1. – Спр. 69. – Арк.

58-62. Оригінал. Машинопис; 1. – С. 539-541.

Голодомор 1932 – 1933 років в Україні: Документи і матеріали / Упорядник

Р.Пиріг. – К., 2007. – С. 899-900.

Додаток 6

Під грифом «Цілком таємно»:

з «Матеріялу «Про деякі харчові труднощі й випадки голоду по Чернігівській

області на 15 березня 1933 р. (з неповних матеріялів ДПУ і РПК)»

З Державного архіву Чернігівської області: перша сторінка документу

Чернігівського обкому КПУ (фото О.А.Михеєнка)

Додаток 7

СПИСОК

СІЛ І КОЛГОСПІВ ВАРВИНСЬКОГО РАЙОНУ, ЩО ПЕРЕБУВАЮТЬ В СКРУТНОМУ СТАНОВИЩІ

З Державного архіву Чернігівської області: фрагмент документу Чернігівського

обкому КПУ під грифом «Цілком таємно» (фото О.А.Михеєнка)

СПИСОК

ФОТОКАРТОК ДО ЕЛЕКТРОННОЇ ВЕРСІЇ ПОСІБНИКА

Зображення ангела – файл «001»

Пам’ятний знак у м. Ніжин з написом: «Жертвам комуністичних репресій. Якщо ми

їх забудемо, Ти Боже праведний, забудь про нас» – файл «002»

Експозиція Чернігівського історичного музею імені В.В.Тарновського, присвячена

голодомору 1932-1933 рр. на Чернігівщині (Фото О.А.Михеєнка) – файл «003»

Студьонова Людмила Валентинівна – співробітник краєзнавчого відділу

Чернігівської державної обласної універсальної наукової бібліотеки імені

В.Г.Короленка, упорядник довідника про голодомор на Чернігівщині – файл «004»

«Перший хліб державі», а решта не має значення – з експозиції Чернігівського

історичного музею імені В.В.Тарновського, присвяченій голодомору 1932-1933 рр.

на Чернігівщині (Фото О.А.Михеєнка) – файл «005»

Копія листа М. Тавлуя з експозиції Чернігівського історичного музею

імені В.В.Тарновського, присвяченій голодомору 1932-1933 рр. на Чернігівщині

(Фото О.А.Михеєнка) – файл «006»

Командири великого голоду Й.Сталін та Л.Каганович: фото з мультимедійної

презентації музейної експозиції «Забуттю не підлягає» Київської міської

організації Всеукраїнського Товариства «Меморіал» ім. В.Стуса – файл «007»

Командири великого голодомору П.Постишев (у центрі) і С.Косіор (праворуч): фото

з мультимедійної презентації музейної експозиції «Забуттю не підлягає»

Київської міської організації Всеукраїнського Товариства «Меморіал» ім. В.Стуса

– файл «008»

Передовиця газети «Більшовик» за 12 грудня 1932 р.: з експозиції Чернігівського

історичного музею імені В.В.Тарновського, присвяченій голодомору 1932-1933 рр.

на Чернігівщині (Фото О.А.Михеєнка) – файл «009»

Смерть від голоду: типовий фотофакт з мультимедійної презентації музейної

експозиції «Забуттю не підлягає» Київської міської організації Всеукраїнського

Товариства «Меморіал» ім. В.Стуса – файл «010»

Дистрофія від голоду: типовий фотофакт з мультимедійної презентації музейної

експозиції «Забуттю не підлягає» Київської міської організації Всеукраїнського

Товариства «Меморіал» ім. В.Стуса – файл «011»

Гайдай Георгій Федорович (1939-2005) – організатор збирання свідчень на

Прилуччині – файл «012»

Голодна смерть на улиці міста: типовий фотофакт з мультимедійної презентації

музейної експозиції «Забуттю не підлягає» Київської міської організації

Всеукраїнського Товариства «Меморіал» ім. В.Стуса – файл «013»

На жертви голодової смерті вже не звертають уваги?!: фотофакт з мультимедійної

презентації музейної експозиції Київської міської організації Всеукраїнського

Товариства «Меморіал» ім. В.Стуса – файл «014»

Щоденне збирання жертв голодового злочину комуністичної влади (1933 р.):

фотофакт з мультимедійної презентації музейної експозиції Київської міської

організації Всеукраїнського Товариства «Меморіал» ім. В.Стуса – файл «015»

Черга за хлібом до магазину мережі «Торгзін». Харків, 1933 р. Фото інж.

А.Вінербергера – файл «016»

Типове явище: голодні люди залишають села в пошуку їжі. Харківщина, 1933 р.

Фото інж. А. Вінербергера – файл «017»

Під грифом «Цілком таємно»: з «Матеріялу «Про деякі харчові труднощі й випадки

голоду по Чернігівській області на 15 березня 1933 р. (з неповних матеріялів

ДПУ і РПК)»: з Державного архіву Чернігівської області: перша сторінка

документу Чернігівського обкому КПУ (Фото О.А.Михеєнка) – файл «018»

Список сіл і колгоспів Варвинського району, що перебувають в скрутному

становищі: з Державного архіву Чернігівської області: фрагмент документу

Чернігівського обкому КПУ під грифом «Цілком таємно» (Фото О.А.Михеєнка) –

файли «019» і «020»