1932-1933 Років в Україні та його наслідків;

шануючи всіх громадян, які пережили цю страшну трагедію в історії Українського

народу;

усвідомлюючи моральний обов’язок перед минулими та наступними поколіннями

українців і визнаючи необхідність відновлення історичної справедливості,

утвердження в суспільстві нетерпимості до будь-яких проявів насильства;

відзначаючи, що трагедія Голодомору 1932-1933 років в Україні офіційно

заперечувалася владою СРСР протягом багатьох десятиріч;

засуджуючи злочинні дії тоталітарного режиму СРСР, спрямовані на організацію

Голодомору, наслідком яких стало знищення мільйонів людей, руйнування

соціальних основ Українського народу, його вікових традицій, духовної культури

і етнічної самобутності;

співчуваючи іншим народам колишнього СРСР, які зазнали жертв внаслідок

Голодомору;

високо цінуючи солідарність та підтримку міжнародної спільноти у засудженні

Голодомору 1932-1933 років в Україні, що відображено в актах парламентів

Австралії, Аргентинської Республіки, Республіки Грузія, Естонської Республіки,

Італійської Республіки, Канади, Литовської Республіки, Республіки Польща,

Сполучених Штатів Америки, Угорської Республіки, а також у розповсюдженій як

офіційний документ 58-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН Спільній заяві з нагоди

70-х роковин Голодомору - Великого голоду 1932-1933 років в Україні, яку

підписали Аргентинська Республіка, Азербайджанська Республіка, Народна

Республіка Бангладеш, Республіка Білорусь, Республіка Бенін, Республіка Боснія

і Герцеговина, Республіка Гватемала, Республіка Грузія, Арабська Республіка

Єгипет, Ісламська Республіка Іран, Республіка Казахстан, Канада, Держава Катар,

Киргизька Республіка, Держава Кувейт, Республіка Македонія, Монголія,

Республіка Науру, Королівство Непал, Об’єднані Арабські Емірати, Ісламська

Республіка Пакистан, Республіка Перу, Південно-Африканська Республіка,

Республіка Корея, Республіка Молдова, Російська Федерація, Королівство

Саудівська Аравія, Сирійська Арабська Республіка, Сполучені Штати Америки,

Республіка Судан, Республіка Таджикистан, Туркменістан, Демократична Республіка

Тимор-Лешті, Республіка Узбекистан, Україна та Ямайка, а також підтримали

Австралія, Держава Ізраїль, Республіка Сербія і Чорногорія та 25 держав -

членів Європейського Союзу;

виходячи з Рекомендацій парламентських слухань щодо вшанування пам’яті жертв

Голодомору 1932-1933 років, схвалених Постановою Верховної Ради України від 6

березня 2003 року № 607-IV, та Звернення до Українського народу учасників

спеціального засідання Верховної Ради України 14 травня 2003 року щодо

вшанування пам’яті жертв Голодомору 1932-1933 років, схваленого Постановою

Верховної Ради України від 15 травня 2003 року № 789-IV, в якому Голодомор

визнається актом геноциду Українського народу як наслідок зумисних дій

тоталітарного репресивного сталінського режиму, спрямованих на масове знищення

частини українського та інших народів колишнього СРСР;

визнаючи Голодомор 1932-1933 років в Україні відповідно до Конвенції від 9

грудня 1948 року про запобігання злочину геноциду та покарання за нього як

цілеспрямований акт масового знищення людей, приймає цей Закон.

Стаття 1. Голодомор 1932-1933 років в Україні є геноцидом Українського народу.

Стаття 2. Публічне заперечення Голодомору 1932-1933 років в Україні визнається

наругою над пам’яттю мільйонів жертв Голодомору, приниженням гідності

Українського народу і є протиправним.

Стаття 3. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно

до своїх повноважень зобов’язані:

брати участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері відновлення

та збереження національної пам’яті Українського народу;

сприяти консолідації та розвитку української нації, її історичної свідомості та

культури, поширенню інформації про Голодомор 1932-1933 років в Україні серед

громадян України та світової громадськості, забезпечувати вивчення трагедії

Голодомору в навчальних закладах України;

вживати заходів щодо увічнення пам’яті жертв та постраждалих від Голодомору

1932-1933 років в Україні, в тому числі спорудження у населених пунктах

меморіалів пам’яті та встановлення пам’ятних знаків жертвам Голодомору;

забезпечувати в установленому порядку доступ наукових та громадських установ і

організацій, вчених, окремих громадян, які досліджують проблеми Голодомору

1932-1933 років в Україні та його наслідки, до архівних та інших матеріалів з

питань, що стосуються Голодомору.

Стаття 4. Держава забезпечує умови для проведення досліджень та здійснення

заходів з увічнення пам’яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні на

основі відповідної загальнодержавної програми, кошти на виконання якої щорічно

передбачаються в Державному бюджеті України.

Стаття 5. Прикінцеві положення

1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

2. Кабінету Міністрів України:

1) визначити статус і функції Українського інституту національної пам’яті та

забезпечити його утримання за рахунок коштів державного бюджету як спеціального

уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері відновлення та

збереження національної пам’яті Українського народу;

2) у тримісячний термін з дня набрання чинності цим Законом:

подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення

законодавчих актів України у відповідність із цим Законом;

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

забезпечити перегляд і скасування органами виконавчої влади прийнятих ними

нормативно-правових актів, що не відповідають цьому Закону;

3) вирішити в установленому порядку за участю Київської міської державної

адміністрації питання щодо спорудження у м. Києві до 75-х роковин Голодомору

1932-1933 років в Україні Меморіалу пам’яті жертв голодоморів в Україні.

Президент України В.ЮЩЕНКО

м. Київ, 28 листопада 2006 року

№ 376-V

Додаток 2

УКАЗ

ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ

ПРО ВІДЗНАЧЕННЯ У 2007 РОЦІ

ДНЯ ПАМ’ЯТІ ЖЕРТВ ГОЛОДОМОРІВ

З метою забезпечення належної організації та проведення заходів до Дня пам’яті

жертв голодоморів, який відзначатиметься 24 листопада 2007 року, постановляю:

1. Утворити Організаційний комітет з підготовки та відзначення у 2007 році Дня

пам’яті жертв голодоморів (далі – Організаційний комітет).

Призначити ВАСЮНИКА Івана Васильовича – Першого заступника Глави Секретаріату

Президента України та ТАБАЧНИКА Дмитра Володимировича – Віце-прем’єр-міністра

України співголовами Організаційного комітету. –

Співголовам Організаційного комітету внести у триденний строк за погодженням з

Прем’єр-міністром України пропозиції до персонального складу Організаційного

комітету.

2. Організаційному комітету затвердити у тижневий строк план заходів з

підготовки та відзначення у 2007 році Дня пам’яті жертв голодоморів.

3. Оголосити 24 листопада 2007 року о 16 годині на вшанування пам’яті жертв

геноциду Українського народу хвилину мовчання, зупинивши на цей час роботу в

органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах,

в установах та організаціях (крім підприємств, де це не допускається за

технологією виробництва), рух громадського та приватного транспорту у населених

пунктах з подаванням відповідних звукових сигналів.

На території України 24 листопада 2007 року приспустити Державний Прапор

України, обмежити проведення розважальних заходів, внести відповідні зміни до

програм радіо і телебачення.

4. Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та

Севастопольській міським державним адміністраціям забезпечити у День пам’яті

жертв голодоморів покладання траурних вінків і композицій з житніх та пшеничних

колосків до пам’ятних знаків, місць поховань жертв голодоморів, вшанування

пам’яті загиблих хвилиною мовчання, запалення свічок, проведення

вечорів-реквіємів та інших скорботних заходів.

5. Кабінету Міністрів України:

вжити разом із Київською міською державною адміністрацією невідкладних заходів

щодо прискорення проектування та спорудження у місті Києві Меморіалу пам’яті

жертв голодоморів в Україні;

передбачити під час доопрацювання проекту Закону України «Про Державний бюджет

України на 2008 рік» кошти для фінансування спорудження Меморіалу пам’яті жертв

голодоморів в Україні та для здійснення Українським інститутом національної

пам’яті дослідницьких робіт, зокрема, з проблем історії голодоморів в Україні;

активізувати роботу щодо проектування та спорудження пам’ятника жертвам

Голодомору 1932-1933 років у місті Вашингтоні (Сполучені Штати Америки),

відповідних пам’ятників та пам’ятних знаків в інших державах.

6. Міністерству закордонних справ України:

забезпечити проведення закордонними дипломатичними установами України заходів,

пов’язаних з відзначенням у 2007 році Дня пам’яті жертв голодоморів, а також

участь представників дипломатичного корпусу іноземних держав, акредитованого в

Україні, в офіційних заходах, які проводитимуться в Україні;

сприяти Міжнародному координаційному комітету Світового конгресу українців для

планування відзначення 75-х роковин Голодомору в Україні у проведенні

представниками української громадськості за кордоном заходів з ушанування

пам’яті жертв геноциду Українського народу.

7. Державному комітету телебачення та радіомовлення України забезпечити широке

висвітлення в засобах масової інформації заходів з підготовки та відзначення в

Україні та світі у 2007 році Дня пам’яті жертв голодоморів.

8. Цей Указ набирає чинності з дня його опублікування.

Президент України В.ЮЩЕНКО

м. Київ, 2 листопада 2007 року

N 1056/2007

Додаток 3

СПІЛЬНА ЗАЯВА

ДЕЛЕГАЦІЙ ДЕРЖАВ-ЧЛЕНІВ ООН

ЩОДО 70-Ї РІЧНИЦІ ГОЛОДОМОРУ В УКРАЇНІ 1932-33 РР.

Спільна заява

делегацій Азербайджану, Бангладеш, Білорусі, Беніну, Боснії і Герцеговини,

Гватемали, Грузії, Єгипту, Казахстану, Канади, Катару, Монголії, Науру,

Об’єднаних Арабських Еміратів, Пакистану, Республіки Молдова, Російській

Федерації, Саудівській Аравії, Сирійської Арабської Республіки, Сполучених

Штатів Америки, Судану, Таджикистану, Тимора-Лешті, України, Ямайки з нагоди

сімдесятої річниці Голодомору – Великого голоду 1932-1933 років в Україні

7 листопада 2003 р.

У колишньому Радянському Союзі мільйони чоловіків, жінок і дітей стали жертвами

жорстоких дій і політики тоталітарного режиму. Голодомор – Великий голод

1932-1933 років в Україні – забрав життя від 7 до 10 мільйонів ні в чому не

винних людей та став національною трагедією для українського народу. У цьому

зв’язку ми беремо до уваги заходи з нагоди сімдесятої річниці голоду, зокрема

заходи, організовані Урядом України.

Відзначаючи сімдесяту річницю української трагедії, ми також віддаємо данину

пам’яті мільйонам росіян, казахів і представників інших національностей, що

померли від голоду в Поволжі, на Північному Кавказі, в Казахстані та інших

регіонах колишнього Радянського Союзу внаслідок громадянської війни та

примусової колективізації, що залишило глибокі незагойні рані у свідомості

майбутніх поколінь.

Висловлюючи співчуття жертвам Великого голоду, ми закликаємо всі держави-члени,

Організацію Об’єднаних Націй та її спеціалізовані установи, міжнародні та

регіональні організації, а також неурядові організації, фонди й асоціації

віддати данину пам'яті тим, хто загинув у цей трагічний період історії.

Визнаючи важливе значення підвищення рівня інформування громадськості про ці

трагічні події в історії людства для їхнього запобігання у майбутньому, ми

засуджуємо дії та політику, що призвели до масового голоду і загибелі мільйонів

людей. Ми не хочемо зводити рахунків з минулим, яке не можна змінити, але ми

переконані в тому, що викриття порушень прав людини, збереження історичних

документів і відновлення гідності жертв шляхом визнання їхніх страждань

слугуватиме орієнтиром для майбутніх суспільств і сприятиме запобіганню

подібних катастроф у майбутньому. Ми вважаємо, що якнайбільше людей повинні

дізнатися про цю трагедію, і що ці знання допомагатимуть зміцненню законності і

поваги до прав людини та основних свобод.

Додаток 4

ВИТЯГ ІЗ ДОПОВІДНОЇ ЗАПИСКИ ПРИЛУЦЬКОГО РАЙКОМУ

ПАРТІЇ ЧЕРНІГІВСЬКОМУ ОБКОМОВІ КП(Б)У ПРО НАПРУЖЕНИЙ СТАН ІЗ ПРОДОВОЛЬСТВОМ У

РАЙОНІ ТА НАСТРОЇ СЕРЕД НАСЕЛЕННЯ

19 березня 1933 р.

В додаток до нашої доповідної записки, що ми її надіслали в обком 14 березня,

повідомляємо, що важкий продовольчий стан в районі, особливо по колгоспах,

охоплює чим дальше більшу кількість колгоспників.

В селі Яблунівка, куди я особисто з начальником райвідділу ДПУ виїжджав 14

вересня для перевірки дійсного стану з харчуванням окремих колгоспників, нами

виявлено слідуюче:

Замість 27 голодуючих, про що ми сповіщали доповідною запискою нами виявлено

111 сімей із загальною кількістю 487 чоловік, тобто до 20% всіх колгоспників

фактично зовсім не мають чого їсти і систематично голодують, причому 45

голодуючих сімей з кількістю 148 колгоспників перебувають в надзвичайно важкому

стані, остаточно знесилені і опухлі від голоду.В числі опухших є ударники:

Брешко Федір, сім’я складається з 3 осіб, – виробила 300 трудоднів

Шавро Іван » » з 5 » » 200 »

Пустосвіт Тимофій » » з 8 » » 700 »

Вовк Степан, сім’я складається з 6 осіб, – виробила 400 трудоднів

(член партії з [19] 27 р.).

Горбач Петро (бувший голова колгоспу – активіст).

Холодницький Микола – батрак (останній від голоду на порозі смерті).

При виявленні на місці в колгоспі внутрішніх харчових ресурсів виявлено, що на

харчування може бути витрачено 180 пудів різних відходів і непридатного на

посів насіння.

Нами вжито на місці заходів для перемолу цих відходів, і зараз з цих ресурсів

управа колгоспу видає допомогу голодуючим колгоспникам. Мушу зазначити, що ця

допомога зовсім недостатня. Розв’язати питання з забезпеченням харчуванням для

більш-менш нормального проведення посівкампанії управа колгоспу без сторонньої

допомоги не зуміє...

Нами дано настановлення управі колгоспу в першу чергу видавати постійну харчову

допомогу тим колгоспникам, що не виходять на роботу по причинах відсутності

харчів.

Для виявлення дійсного стану з харчовими труднощами в колгоспах ми через

спеціально виділених представників РПК перевели вибіркове обслідування стану

колгоспників по 20 сільрадах, причому виявлено сімей, що потребують негайної

допомоги, – 797. В цих сім’ях налічується дорослих 1050 чоловік і дітей – 1800

чоловік.

Більшість з цих сімей крайнє виснажена, з голодними отьоками і опухлі, останнім

часом із складу цих сімей умерло від голоду 25 чоловік. Виявлено хворих, які не

в змозі ходити і потребують, крім харчування, також і медичної допомоги, – 547

чоловік, опухлих від голоду – 275. Із загальної кількості виявлених, що

перебувають в гостро скрутному продовольчому стані, ходять на роботу тільки 303

чоловіка, останні 747 на роботу зовсім не ходять. В обстежених нами колгоспах

виявлено, що 25 сімей зовсім вийшли з колгоспів і виїхали невідомо куди – для

шукання, як зазначають колгоспники, «порятунку від голодної смерті».

Стан з харчуванням в місті теж надзвичайно поганий, особливо серед декласованої

міської бідноти, а також на підприємствах кустарно-промислової кооперації, де

робітники зовсім не одержують хліба, і серед цих робітників, за даними управ

виробничих артілей, є 41 опухлий і більше 50 чоловік хворих на ґрунті голоду,

що на роботу зовсім не виходять...

Треба відмітити що значна частина робітників на підприємствах з схудалим

обличчям, часто трапляються обмороки під час роботи.

Останнім часом помічається велика кількість захворювань і збільшується

смертність. Про це свідчать дані страхової каси. Так, коли в жовтні минулого

року на 100 застрахованих мали захворювань 40, то в лютому – 60. На похорони в

листопаді місяці видано 15 допомог, в грудні – 24, в січні – 44, в лютому – 50

За 15 днів березня – 30, крім того, що витрачено підприємствами на місці і не

подано відомостей до страхкаси.

Значно погіршав стан громадського харчування. Громхарч, крім капусти, а інколи

круп, майже нічого не дає. Жири майже зовсім відсутні. Допомога, що надається

голодуючим сім’ям з боку адміністрації, – видача додаткових обідів, відпуск

продуктів, що заготовляються децентралізованим порядком, грошова допомога

профорганізації, безповоротні ссуди по КВД і таке інше – являється зовсім

недостатньою.

Норми видачі хліба в місті складають 200-300г на робітника та службовця (родини

робітників і деяких категорій службовців хліба зовсім не одержують).

У зв'язку з поганим станом громадського харчування, незабезпеченням хлібом

родин робітників на підприємствах спостерігаємо нездорові настрої серед

робітників і велику плинність робочої сили, що відбивається на виконанні

промфінпланів.

На панчішній фабриці, де стан погіршується ще і тим, що фабрика протягом двох

місяців не виплачує утримання внаслідок відсутності обігових коштів, мали факти

небажання робітників стати до роботи і вимоги покращити стан харчування.

Те ж саме мали і на фабриці взуття.

Ми проводимо такі міроприємства: в колгоспах мобілізовано всі внутрішні

ресурси, і по мірі можливості даємо допомогу тим колгоспникам, що не мають чого

їсти. По лінії Українського Червоного Хреста в Яблунівці і Рудівці, де найбільш

важкий стан, організовуємо дитячі ясла для охоплення дітей голодуючих

колгоспників, але потрібно зазначити, що харчових ресурсів Українського

Червоного Хреста немає і такі повинні бути утворені місцевих ресурсів

колгоспів, а ці ресурси занадто обмежені і навіть не в повній мірі можуть

забезпечити ясла лише на час весняних робіт. У місті утворені комісії для

обліку всіх харчових ресурсів у всіх організаціях та установах.

Однак мусимо відзначити, що задовольнити навіть мінімальні потреби тих

робітників і колгоспників, що опинилися у важкому продовольчому стані, ми не в

змозі за відсутністю хліба.

Просимо негайної допомоги облоргбюро.

Секретар Прилуцького РПК Робенко

Державний архів Чернігівської області. – Ф. 470. – Оп. 1. – Спр. 77. –

Арк.167-171.Оригінал. Машинопис; 1. – С. 456-459.

Голодомор 1932 – 1933 років в Україні: Документи і матеріали / Упорядник

Р.Пиріг. – К., 2007. – С. 785-787.

Додаток 5

ВИТЯГ ІЗ ДОПОВІДІ СЕКРЕТАРЯ ЧЕРНІГІВСЬКОГО ОБКОМУ

КП(Б)УП. МАРКІТАНА НА II ОБЛАСНОМУ З'ЇЗДІ

КОЛГОСПНИКІВ-УДАРНИКІВ