3)Олімпійський рух в незалежній Україні

Після визнання Міжнародним олімпійським комітетом Національного олімпійського комітету України в 1992 р. олімпійський рух України став самостійним і відразу зіткнувся з великою кількістю проблем. Корінна перебудова суспільства і супутні їй важка економічна криза і політична нестабільність не могли не вплинути на структуру спорту вищих досягнень. По суті виникла проблема формування принципово нової системи олімпійського спорту, пошуку джерел фінансування, організації системи підготовки спортсменів до Олімпійських ігор.

Найскладнішим виявилося те, що переважна більшість фахівців олімпійського спорту України мали обмежені можливості для роботи в міжнародному олімпійському спорті, не мали досвіду підготовки збірних команд як їх головні тренери, не володіли іноземними мовами. Все це з'явилося наслідком положення, яке було характерне в СССР не лише для спорту, але і для інших сфер діяльності. В Україні, як і в інших союзних республіках колишнього СССР, переважно готувався спортивний резерв - до рівня, необхідного для включення до складу збірних команд СССР. Вся остання робота в основному здійснювалася централізовано в збірних командах СССР, якими в 90 % випадків керували московські фахівці. Ці ж фахівці комплектували команди, виводили їх на змагання, визначали участь в міжнародному календарі, контактували з міжнародними федераціями, суддівськими бригадами і т. п., тобто кінець кінцем набували необхідних знань і досвіду, без яких сьогодні неможливо організувати успішну підготовку і діяльність змагання спортсменів.

Окремі видатні тренери України, які мали великий досвід праці головними і старшими тренерами збірних команд СССР, керівники найбільших спортивних центрів і інших організацій, збірних команд, що безпосередньо займалися підготовкою, а також деякі учені, впродовж ряду років що відповідали за науково-методичне забезпечення збірних команд СССР по тих або інших видах спорту.

Саме силами цих фахівців вже до кінця 1992 р. була розроблена концепція підготовки спортсменів України до XVII зимових Олімпійських ігор 1994 р. в Ліллехаммере і до Ігор XXVI Олімпіади 1996 р. в Атланті.

Основна увага була сконцентрована на наступних принципах:

· органічний взаємозв'язок всіх компонентів-підготовки спортсменів до Олімпійських ігор - організаційних, матеріально-технічних, науково-методичних і др.;

· націленість всієї системи олімпійського спорту на демонстрацію найвищого, максимально можливого для кожного спортсмена результату на Олімпійських іграх;

· визначення елітної групи спортсменів вищої кваліфікації, здатних досягти результатів, необхідних для успішного виступу на Олімпійських іграх, і створення цій групі всіх необхідних умов, доступних основним зарубіжним конкурентам.

У концепції також були виділені пріоритетні завдання у сфері загальної

стратегії підготовки, в її організації і матеріально-технічному забезпеченні, планеруванні підготовки, системі відбору кандидатів в збірні команди і в стартові склади, в науково-методичному, медико-біологічному і інформаційному забезпеченні підготовки спортсменів і команд, в підготовці кадрів фахівців і підвищення їх кваліфікації.

Величезну організаційну роботу в украй стислі терміни довелося здійснити Національному олімпійському комітету, який очолив двократний олімпійський чемпіон Валерій Борзов і федераціям по олімпійських видах спорту. Не дивлячись на багаточисельні фінансові і організаційні труднощі вже в 1993 р. багато спортсменів України добилися високих результатів в найбільших міждународних змаганнях.

У лютому 1994 р. вперше в історії олімпійського спорту в XVII зимових Олімпійських іграх взяла участь делегація України. Дебют виявився досить успішним - золота і бронзова медалі, 18 очок в неофіційному командному заліку. Першою олімпійською чемпіонкою стала видатна українська фігуристка Оксана Баюл.

ПРОФЕСІЙНИЙ СПОРТ

Лекція № 8. Професійний спорт як соціальне явище формування та розвитку

професійного спорту

План:

1. Соціальна природа та передумови виникнення професійного спорту

2. Мета, завдання та функції професійного спорту

3. Відмінності професійного спорту в порівнянні з Олімпійським