3. Система підготовки висококваліфікованих хокеїстів

Міжнародна федерація хокею на льоду (ІІХФ) багато що робить для розвитку цього виду спорту. Вона сприяє створенню нових національних хокейних організацій, допомагає молодим федераціям спорядженням і інвентарем, направляє фахівців і команди відповідного класу для передачі досвіду, організовує навчання і підвищення кваліфікації спортивних керівників, тренерів і суддів. Не дивлячись на все це, хокеїсти більшості країн за якістю гри все ще не в змозі наблизитися до еліти світового хокею, яку складають гравці наступних країн: Канади, колишнього СРСР, колишньої Чехословакії (нині Чехії і Словаччині), Швеції, Фінляндії і США.

Причина успіхів спортсменів цих країн полягає у високій популярності хокею і створенні об'єктивних передумов для його поступального розвитку. Так, в Канаді є близько 1 млн. хокеїстів. Для їх послуг функціонує приблизно 1500 критих і 7500 відкритих катків з штучним льодом. Підготовку хокеїстів здійснюють більше 1500 тренерів, що мають ліцензії. Як правило, це відомі хокеїсти.

Опорною ланкою в розвитку канадського хокею є професійні ліги (Американська, Центральна і Міжнародна), юніорські ліги, любительський і університетський хокей. Підстава піраміди складає дитячо-юнацький хокей. При хокейних клубах функціонують хокейні школи, в які набирають дітей 6-8-річного віку. Навчання платне, але для найбільш обдарованих його сума зменшується адекватно зростанню спортивної майстерності. Навчання в канадських хокейних школах знаходиться на середньому рівні. Як правило, в Канаді більше грають, чим тренуються. Юні хокеїсти діляться на шість вікових груп, в яких проводяться місцеві або регіональні змагання: 10-12 років, 12-14 років, 14-15 років, 15- 16 років, 16-17 років і 18-19 років. Перші п'ять вікових груп сформовано так, що той або інший юний хокеїст, залежно від здібностей і рівня тренованості, може виступати за команди однієї з двох вікових груп. Наприклад, 12-річні хокеїсти можуть виступати в командах і першою і другою вікових груп.

У Росії матеріально-технічна база істотно поступається канадській. Тут діє близько 60 критих і 70 відкритих катків з штучним льодом. Взимку заливається безліч майданчиків з природним льодом. З хокеїстами працюють близько двох тисяч дипломованих тренерів. Підготовка хокеїстів здійснюється на науковій основі. Особливістю є рання спеціалізація і відбір найбільш обдарованих юних спортсменів для підготовки в спеціалізованих хокейних школах.

У Швеції відносно невелика кількість зареєстрованих хокеїстів - близько 35 тис. У своєму розпорядженні вони мають більше 200 катків з штучним льодом, більше 100 з яких криті. Майданчиків з природним льодом в країні в надлишку. Готують хокеїстів більше 800 дипломованих тренерів. Їм допомагає велика кількість громадських тренерів-діячів. Для шведського хокею також характерна рання спеціалізація з 6-7 років. Готують хокеїстів в клубах і хокейних школах. Хокейні школи керуються в своїй роботі рядом засадничих принципів.

3.1 Система підготовки хокеїстів в командах нхл

Система підготовки хокеїстів в командах НХЛ обумовлена системою змагань. В рамках регулярного чемпіонату НХЛ кількість ігор доходить до трьох в тиждень (середа, субота, воскресіння), тому майже неможливо в такому режимі змагань проводити об'ємні і інтенсивні тренувальні заняття. На думку одного з найбільших хокейних авторитетів НХЛ Скотті Боумена, не слід тренуватися дуже довго або використовувати надмірні навантаження; гра може бути програна на тренуванні.

У сезоні змагання професіонали тренуються, як правило, один раз в день. Командні заняття нетривалі, але високо інтенсивні, з частою зміною гравців. Відпрацьовуються до автоматизму певні техніко-тактичні ігрові схеми з акцентом на підготовку до зустрічі з черговим суперником. При цьому не робиться чіткого розмежування між лініями оборони і нападу - результат атаки може вирішити кожен з п'ятірки гравців. Командні тренування доповнюються індивідуальними заняттями по фізичній підготовці і вдосконаленню найбільш сильних сторін спортивної майстерності конкретного гравця.

Після закінчення сезону хокеїсти вирушають на канікули (травень-серпень). У літній період переважає індивідуальна робота над розвитком фізичних якостей і досягненням на початок підготовки в тренувальному таборі необхідного рівня функціональної підготовленості.

За три тижні до початку регулярного чемпіонату всі гравці клубів НХЛ збираються в тренувальні табори. Протягом першого тижня проводиться комплексне обстеження стану здоров'я, рівня функціональної, фізичної і технічної підготовленості кожного гравця. Під час тренувального збору в таборі проводяться щоденні, в середньому двогодинні, командні заняття на льоду, які доповнюються індивідуальним вдосконаленням технічної майстерності гравців. Крім того, чотири рази в тиждень проводяться заняття по фізичній підготовці. На льоду награються і доводяться до автоматизму певні схеми техніко-тактичних дій, що дозволяє хокеїстам виконувати їх в змаганнях на високих швидкостях, а тренерам, при необхідності, варіювати склади п'ятірок. У фізичній підготовці акцент робиться на розвитку швидкісно-силових якостей.

Як і в НБА, в хокеї практикується спеціалізація тренерів. Підготовкою керує головний тренер, який має незаперечний авторитет. Йому допомагають тренери-асистенти по різних компонентам підготовки (фізична підготовка, підготовка воротарів і т. д.)

У підготовці хокеїстів широко використовуються поза тренувальні чинники відновлення і підвищення працездатності (раціональне харчування і режим дня, фізіотерапевтичні процедури, фармакологічне забезпечення, психотренінг і ін.).

У командах НХЛ тренувальний процес складається з трьох взаємозв'язаних блоків: самостійна робота хокеїстів під час літніх канікул, командна підготовка в процесі тритижневого передсезонного збору і організація тренувального процесу в паузах між іграми регулярного чемпіонату і Кубка Стенлі. На відміну від європейських команд високого класу, які часто проводять по 2-3 заняття в день, хокеїсти НХЛ тренуються 1-2 рази в день лише на передсезонному зборі. Протягом сезону змагань вони тренуються один раз в день. Заняття нетривалі, але по інтенсивності близькі до умов змагань.